Фінансова безпека суб’єктів підприємницької діяльності

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

інфoрмацією і ресурсoм. Кoли вже всe пoділили, рoзпочaвся eтап перерoзподілу, кoли сaме і виник сeрйозний пoпит нa назвaних фaхiвців. Oдночaсно нa ринoк вийшли iноземні кoмпанії, для яких такa діяльнiсть є нoрмoю. У нaс ще інoді зустрічaється скeптична думкa бiзнесмeнів щoдо конкурeнтної рoзвідки. Алe захiдні кoмпанії вжe «нaвчили» багaтьох нaших кeрівникiв, щo бeз цього стaбільно прaцювати нe мoжна. Зaбeзпeчeння фiнансoво-економічної бeзпеки є одним з oснoвних принципiв нoрмальнoго функцiонування пiдприємства, рeалізація якoго пeредбачає викoристання кoмплексного нaуково-прaктичного системнoго підхoду. Гoлoвний йoгo змiст – це виявлeння й усунeння зoвнішніх і внутрiшніх зaгроз. Тoму кoжне пiдприємство мaє рoзробляти влaсну кoмплексну систeму зaбезпечення фiнансово-eкономічної бeзпеки. Діяльнiсть щoдо забeзпечення бeзпеки нa підприємствi спрямoвана на кoнкретні oб'єкти і провaдиться за дoпомoгою особливих засoбів і метoдів відповіднo дo визначених принципів. Вoна тiсно пoв'язана з діiяльнiстю всiх функцiональних лaнок пiдприємства i має здiйснюватися кoмплекснo. Гoлoвна роль у цьому прoцесі нaлежить службi бeзпеки. Фaхівцi служби бeзпeки пoкликані вiдстeжувати eкономічну ситуaцію нa пiдприємстві, у йoгo внутрiшньому та зoвнішньому серeдовищі, і вчaсно рeагувати на нeбезпечні, ризикові ситуaції й зaгрози. Для зaбезпечeння фiнансoвої бeзпеки нa підприємствi і мoжливoсті пeредбачення ризикiв на пiдприємстві пoвинна iснувати систeма oрганів управлiння фiнансовою бeзпекою, щo мaють провoдити дiагностування стaну підприємствa, прогнoзувати мoжливі зaгрози тa прoводити низку мiр пo забeзпечeнню стабiльності систeми фiнансової зoкрема тa eкономiчної бeзпеки пiдприємства в цiлому.

3.3 Зарубіжний досвід управління фінансовою безпекою суб’єктів підприємництва

Організаційна структура проводить аналіз стану фінансової безпеки підприємств і розробку стратегій, які можуть бути використані для оптимізації рівня фінансових ризиків під час побудови фінансової стратегії підприємства.

Ще одним важливим елементом механізму управління фінансовою безпекою підприємства є критерії оцінки фінансової безпеки підприємства. Вони повинні:

а) враховувати стратегічні цілі і завдання підприємства;

б) складатися з оцінки функціональних складових фінансової безпеки підприємства, які можуть мати різні пріоритети, в залежності від виду діяльності господарюючого суб'єкта;

в) враховувати рівень захищеності потенціалу підприємства;

г) використовувати найбільш ефективні (економічно безпечні) види ресурсів і можливостей;

д) включати ймовірну оцінку економічного збитку.

Як уже зазначалось, комплексному вивченню питань управління фінансовою безпекою підприємств, класифікації її елементів, а також оцінці приділяється багато уваги вітчизняних і зарубіжних авторів. Серед вітчизняних виділимо К. С. Горячеву, яка розробляє наукові підходи до формування і подальшого вдосконалення механізму управління фінансовою безпекою підприємств [25, с. 87-89]. К. С. Горячева виділяє такі принципи, за якими здійснюється управління фінансовою безпекою підприємства: застосування програмно-цільового управління; первинність господарського законодавства; забезпечення збалансованості фінансових інтересів підприємства, окремих його підрозділів і персоналу; взаємна матеріальна відповідальність персоналу і керівництва за стан фінансової безпеки підприємства; необхідність постійного моніторингу реальних і потенційних загроз; відповідність заходів щодо забезпечення фінансової безпеки економічній стратегії розвитку підприємства, його місії; координація реалізації заходів щодо забезпечення фінансової безпеки на підприємстві; інтегрованість підсистеми управління фінансовою безпекою підприємства із загальною системою фінансового менеджменту; обов’язкове визначення сукупності власних фінансових інтересів підприємства у складі його місії; необхідність і своєчасність удосконалення в разі потреби системи фінансової безпеки підприємства; наявність зворотного зв’язку; необхідність організаційного і методичного оформлення підсистеми фінансової безпеки; мінімізація витрат на забезпечення фінансової безпеки підприємства.

Та велике значення для практичного застосування полягає в обгрунтуванні складових (елементів) механізму управління фінансовою безпекою підприємства. Виникає єдність процесу управління і системи управління в розумінні механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства. Горячева приділяє особливу увагу таким елементам управління фінансовою безпекою підприємства, як об'єктивне та своєчасне визначення її рівня. Нею розроблено нову методику оцінки рівня фінансової безпеки підприємства, де, окрім оцінки рівня безпеки кожної складової фінансової безпеки підприємства, визначається й інтегральний показник рівня фінансової безпеки підприємства в цілому.

Істотно практичним для використання на вітчизняних підприємствах є світовий досвід з управління та забезпечення фінансової безпеки. Гарним прикладом є Німеччина, яка зіткнулася з фінансово-економічними проблемами на підприємствах і потребою їх санації під час об’єднання західної та східної частин країни. Як тільки приймається рішення про можливість відновлення платоспроможності підприємства, розробляється План подальших дій, при якому відбуваються поступки з боку кредиторів у вигляді часткового відмовлення у вимогах, яке здійснюється на засадах переоформлення позики на нових умовах. Він розробляється безпосередньо підприємством або зборами кредиторів і приймається більшістю голосів. Основні елементи його повинні взаємопов’язуватися з основними елементами Концепції санації підприємства. План виникає на підставі ретельного аналізу ситуації на підприємстві, цілковитого виявлення причин фінансових проблем підприємства. Наголошується на виявленні внутрішніх резервів підприємства на підставі аналізу виробничої програми підприємства, системи постачання підприємства матеріальними ресурсами; оцінки рівня витрат і організаційно-управлінських чинників. Особливу увагу привертають фінансові заходи Плану подальших дій, які спрямовуються на збільшення капіталу підприємства та включають: перетворення запозиченого капіталу підприємства у власний шляхом залучення дебіторів до участі у роботі підприємства; конверсію боргів через перетворення короткострокової заборгованості в довгострокові позики або довгострокові іпотечні кредити; стягнення вимог за відкритими рахунками підприємства тощо [29, с. 78-80]. Така практика фінансового оздоровлення та профілактики кризових ситуацій у Німеччині показала ефективність наступальної стратегії, яка передбачає диверсифікацію виробництва. Вона спрямова на завоювання додаткових ринків збуту продукції шляхом освоєння нових видів продукції, ціна на яку значно нижча, ніж у конкурентів. Воднораз підприємство приділяє увагу управлінню якістю продукції