Фінансова діагностика діяльності підприємства в системі прийняття управлінських рішень

що враховує кількісний та якісний аспект;

- розробка можливих варіантів розвитку ризикових ситуацій;

- оцінка методів уникнення, приймання чи мінімізації ризиків та ін.

6. Антикризове фінансове управління при загрозі банкрутства:

а) управління усуненням неплатоспроможності;

б) управління відновленням фінансової стійкості;

в) управління забезпеченням фінансової рівноваги;

г) управління санацією

- постійне відстеження основних тенденцій з метою ранньої ідентифікації проявів кризи;

- класифікація і вироблення заходів, що необхідно здійснити;

- оцінка ефективності антикризової програми;

- вимір потенціалу відновлення платоспроможності підприємства;

- встановлення класу фінансової стійкості і прогнозування його зміни в динаміці та ін.

визнання, ідентифікації чого-небудь. Поряд з цим недоцільно розглядати критерій як принцип, оскільки принцип є основним вихідним постулатом певного теоретико-методологічного змісту, зокрема виокремлюються принципи формування та вибору критеріїв.

Крім цього, автор підкреслює, що «не варто ототожнювати критерій з поняттями "індикатор", "норма", "норматив", "стандарт", адже критерії використовуються для формування оптимальних границь та стають мірилами ідентифікації значень цих категорій» [26].

Що стосується вимог до формування діагностичних критеріїв, то ми погоджуємося з О.Г. Мельник, що ними мають бути:

- обґрунтованість: кожен критерій повинен бути математично, досвідно, нормативно або іншим чином обґрунтованим;

- формалізація: критерії, які використовуються в діагностичних системах повинні підлягати можливостям кількісного вимірювання, тобто певним чином бути формалізовані задля забезпечення об'єктивності оцінювання;

- уніфікація: критерії не повинні породжувати двозначність, відповідно мають бути уніфікованими у різних умовах функціонування;

- точність: оскільки критерій є мірилом, то він повинен характеризуватись точними параметрами;

- адекватність: свідчить про відповідність установлених критеріїв реаліям функціонування підприємств;

- стабільність: критерії не повинні бути гнучкими, оскільки в такому випадку втрачається їхнє основне призначення мірила;

- оптимальність: критерії повинні відображати межу між бажаними та небажаними характеристиками індикаторів тощо [26].

Критеріями прийняття фінансових рішень у фінансовій діагностиці виступають показники діагностики фінансового стану. Досвід фінансового аналізу в зарубіжних країнах, який широко застосовується в Україні а також в інших країнах пострадянського простору виробив певну класифікацію фінансових показників за ознакою різних сфер діяльності з погляду різних користувачів інформації.

Зокрема, менеджери аналізують звітність за напрямками виробничої діяльності, управління ресурсами, доходності; власники – прибутковість, розподіл прибутку, ринкові показники; позичальники – ліквідність, фінансовий леверідж, обслуговування боргу.

На сьогоднішній день в економічній літературі, як навчальній, так і науковій, а також навіть в нормативній літературі, немає єдності стосовно назв окремих фінансових коефіцієнтів, методик їх розрахунку, крім цього, різними авторами наводяться дещо відмінні нормативні значення деяких фінансових показників. Та незважаючи на вказані невідповідності, ми вважаємо, що в цілому наукову проблему коефіцієнтного аналізу фінансового стану можна вважати методологічно вирішеною, допускаючи можливості існування різних поглядів на окремі фінансові показники стосовно їх назв, методик розрахунку, нормативних значень. Вважаємо, що існування єдиної узгодженої методичної бази розрахунку і аналізу фінансових коефіцієнтів (хоча б в методичних

рекомендаціях, затверджених нормативними актами) є позитивним явищем в розвитку фінансової науки, проте швидкі зміни зовнішнього середовища, різні умови функціонування підприємств, галузеві особливості та інші фактори є тими чинниками, які зумовлюють наявність різних трактувань фінансових коефіцієнтів та появу нових показників.

Отже, серед існуючої великої кількості фінансових показників-індикаторів кожен керівник, власник або інша особа, що приймає фінансове рішення, може обрати саме ті, що максимально адаптовані до специфіки діяльності конкретного підприємства. Крім того, на сьогоднішній день в навчальній і науковій літературі представлено достатньо робіт, присвячених оцінці фінансового стану підприємства з урахуванням галузевих особливостей його функціонування.

Фінансовий коефіцієнт може виступати критерієм для прийняття управлінського рішення, якщо він має незмінний для даного підприємства алгоритм розрахунку та встановлене власником, керівником чи державою нормативне чи цільове значення. Цим вимогам відповідають такі фінансові показники, як:

- коефіцієнти ліквідності (в літературі наведені нормативні значення, можливе встановлення власних нормативів в залежності від обраної політики розрахунків);

- коефіцієнти фінансової стійкості (в літературі наведені нормативні значення, можливе встановлення власних нормативів в залежності від обраної політики розрахунків);

- коефіцієнти рентабельності (можливе існування середнього значення по галузі, показники конкурентів, цільові показники, які висувають власники або керівники);

- коефіцієнти оборотності (нормативні або рекомендовані, мінімально допустимі значення мають бути розроблені керівництвом враховуючи специфіку діяльності);

- коефіцієнти або моделі визначення ймовірності банкрутства (сьогодні існує достатня кількість моделей оцінки ймовірності банкрутства, розроблена українськими вченими для підприємств різних галузей економіки);

- показники оцінки ефективності інвестицій (в інвестиційному аналізу критерії оцінки ефективності інвестицій є уніфікованими);

- показники стану і руху грошових потоків (відповідні нормативи мають комерційні банки, які застосовують дані показники в оцінці кредитоспроможності позичальника);

- інтегральні коефіцієнти (моделі) фінансового стану, фінансової стійкості, рейтингові моделі оцінки фінансового стану (обираються керівництвом відповідно до можливостей програмного забезпечення та інформаційних потреб оцінки);

- показники операційного аналізу (критерієм виступає точка беззбитковості у натуральному або вартісному вираженні, розрахована на конкретному підприємстві);

- показники (нормативи) ризику (частіше визначаються за допомогою складних економіко-математичних моделей, нормативи встановлюються експертним шляхом).

Але коефіцієнтний аналіз і діагностика є не єдиним напрямком фінансового аналізу. Не менш важливими складовими оцінки фінансового стану виступають аналіз динаміки і структури