Фінансова політика та фінансовий механізм

 

Управління фінансами є складовою управління економікою держави, його здійснює спеціальний апарат з допомогою специфічних методів. Управління фінансами – це сукупність способів, які використовує фінансовий апарат для формування, розподілу та найбільш ефективного використання фінансових ресурсів. 

В управлінні фінансами виділяють об'єкти і суб'єкти управління. Об'єктами виступають фінансові відносини, в тому числі відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів. Найважливіші об'єкти — це фінанси підприємств, організацій і установ, фінанси домогосподарств, державні фінанси, тобто централізовані та децентралізовані фонди. 

Суб'єктами управління виступають держава (в особі законодавчих і виконавчих органів влади, в тому числі фінансових органів), фінансові служби підприємств, організацій, установ.

Сукупність всіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат. Складові системи управління фінансами України представлені у табл. 4.1.

 

Таблиця 4.1. Система управління фінансами України

 

Управлінська діяльність включає наступні функціональні елементи:

• фінансова інформація, яка надходить у вигляді оперативної бухгалтерської, статистичної та податкової звітності;
• планування, яке займає важливе місце в управлінні фінансами, тому що саме в ході планування кожен суб'єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів, напрямки їх ефективного використання;
• оперативне управління як комплекс заходів, що проводяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Мета оперативного управління — досягти максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відносин, маневрування фінансовими ресурсами;
• фінансове регулювання, яке являє собою процес маневрування фінансовими ресурсами. Його джерелами є резервні фонди, надлишкові фінансові ресурси, невикористані бюджетні асигнування;
• контроль, який пронизує всі стадії управлінської діяльності і в той же час має велике самостійне значення. В процесі контролю співставляються фактичні результати із запланованими.
• Розрізняють стратегічне (або загальне) і оперативне управління фінансами. Стратегічне управління це управління на перспективу, яке виражається у встановленні обсягів фінансових ресурсів на перспективу для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки України, проведенням її структурної перебудови, конверсії оборонних галузей, зміцнення агропромислового комплексу, а також вирішення соціальних проблем. Стратегічне управління здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, апарат Президента, Міністерство фінансів України. 

Оперативне управління фінансами здійснюють Міністерство фінансів України, дирекції позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансові служби міністерств, підприємств та організацій і т.п., тобто фінансовий апарат.

В процесі управління фінансами беруть участь такі органи державної влади і управління:

Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади, приймає закони, в тому числі з фінансових питань, затверджує Державний бюджет України та вносить зміни до нього; приймає рішення щодо звіту про його виконання; визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики; здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України в особі Рахункової палати. 

Основними завданнями Рахункової палати є:

• організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів;
• здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;
• контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
• контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;
• контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;
• аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;
• регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього та зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій.

Президент України, як глава держави, створює для здійснення своїх повноважень у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби; підписує закони, прийняті Верховною Радою України; має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.

Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організовує розробку проекту закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, надає Верховній Раді України звіт про його виконання.

Міністерство фінансів України, як центральний орган виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів, виконує такі функції:

• реалізує державну фінансову політику;
• складає проект Державного бюджету;
• організовує та контролює виконання Державного бюджету і складає звіт про його виконання;
• забезпечує захист фінансових інтересів держави, здійснює контроль за дотриманням фінансового законодавства;
• проводить методичну роботу з питань фінансового та бюджетного планування;
• здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;
• розробляє пропозиції з удосконалення податкової політики;
• здійснює контроль за випуском і обігом цінних паперів, бере участь в роботі керівних органів фондових бірж;
• вивчає валютно-фінансові проблеми в сфері міжнародного економічного співробітництва;
• готує і подає до Кабінету Міністрів пропозиції щодо вступу України до міжнародних фінансових організацій та членства в них тощо.

Міністерству фінансів України підпорядковуються Державне Казначейство України,