Фінансова політика та фінансовий механізм

• незалежність фінансового контролю як невід'ємного атрибута демократії й обов'язкового елемента управління фінансовими ресурсами, тобто виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряючого;
• законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю;
• гласність та відкритість контрольних органів, тобто публікація результатів перевірок для широкого загалу з обов'язковою вимогою дотримання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом;
• законність, об'єктивність, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;
• розподіл контрольних повноважень, який передбачає розмежування функцій виконання фінансового контролю між суб'єктами;
• повнота охоплення об'єктів контролем, який досягається завдяки суцільному стеженню або вибірковій перевірці певних сегментів підконтрольних об'єктів;
• достовірність фактичної інформації, дотримання якого забезпечує її відповідність реальним фінансовим ресурсам, процесам і результатам діяльності, які відображає ця інформація;збалансованість контрольних дій, що передбачає узгодженість їхньої внутрішньої та зовнішньої спрямованості й забезпечує рівновагу фінансового контролю;
• самодостатність системи контролю, що передбачає наявність такого складу елементів контролюючої системи, який забезпечує ефективність її функціонування;
• ефективність, що передбачає пристосованість системи контролю до фінансової діяльності господарюючих суб'єктів;
• регулярність, систематичність і своєчасність за терміном здійснення;
• відповідальність контролюючих суб'єктів за ефективність функціонування системи фінансового контролю та господарюючих суб'єктів за наслідки контрольних дій.

Види фінансового контролю:

Залежно від характеру взаємовідносин об’єкта і суб'єкта контролю: 

• внутрішній – такий контроль, за якого суб'єкт й об'єкт належать до однієї системи. Це є самоконтроль, який здійснюють організації, підприємства, установи за власною фінансовою діяльністю та фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їхнього складу. Він є складовою управління організацією і тому провадиться на її розсуд на основі рішень даної організації. Зокрема, внутрішнім контролем можна назвати внутрішній аудит; 
• зовнішній — це контроль, який здійснюється суб'єктом, що не належить до тієї ж системи, що й об'єкт. Цей контроль здійснюється стороннім органом, уповноваженим на проведення перевірки стану додержання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансових відносин. У його проведенні беруть участь як органи загальної компетенції, так і спеціальної у сфері фінансових відносин.

Залежно від суб’єктів контролю й характеру контрольної діяльності:

• державний;
• муніципальний контроль місцевого самоврядування;
• громадський;
• внутрішньогосподарський;
• аудиторський (недержавний). 

Державний контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, утворення умов для фінансової стабілізації. Він включає розробку, затвердження і виконання бюджетів всіх рівнів, а також позабюджетних фондів; контроль за фінансовою діяльністю державних підприємств та організацій, державних банків та корпорацій.

Фінансовий контроль з боку держави за недержавною сферою економіки стосується лише сфери виконання грошових зобов'язань перед державою, включаючи податки та інші обов'язкові платежі, дотримання законності та доцільності щодо витрачання виділених підприємствами недержавної форми власності бюджетних субсидій та дотацій, а також дотримання встановлених урядом правил організації грошових розрахунків, ведення обліку та звітності. 

Весь державний контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий. Загальнодержавний контроль має надзвичайно велике значення, від його організації і дієвості багато в чому залежать шляхи економічного розвитку суспільного виробництва, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Проводять загальнодержавний контроль Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, місцеві державні адміністрації, Державний митний комітет та ін. Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств. В останні роки у зв'язку з ліквідацією великої кількості міністерств, появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого контролю значно скоротилися.

Муніципальній контроль здійснюється органами місцевого самоврядування на підпорядковуваних ним територіях.

Громадський контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації). 

Внутрішньогосподарський контроль здійснюють економічні служби підприємств, установ, організацій (бухгалтерії, фінансові відділи, служби фінансового менеджменту та внутрішнього аудиту, відділи планування тощо). Він супроводжує повсякденну фінансово-господарську діяльність. Посадовою особою, яка безпосередньо відповідає за стан додержання фінансової дисципліни і організовує проведення внутрішньогосподарського контролю, виступає головний бухгалтер. Разом з керівником підприємства він у встановлених законодавством випадках несе відповідальність за порушення фінансового законодавства, за правильність і повноту фінансових документів. Головний бухгалтер має право другого підпису на фінансових документах, що створює правові підстави для перерахування або зарахування коштів на відповідні рахунки або відпуск чи витрачання товарно-матеріальних цінностей. 

Аудиторський контроль здійснюють незалежні аудитори, що пройшли державну атестацію та зареєстровані як підприємці-аудитори, або аудиторські фірми, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Це є незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Поява і розвиток аудиту в сучасних ринкових умовах обумовлені:

• відмиранням неефективного відомчого контролю; 
• наявністю підприємств нових форм власності, для яких немає поняття “вищестояща організація”, яка здійснює контроль за їхньою діяльністю; 
• неможливістю загальнодержавними органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всі суб'єкти господарювання, що і покладається на аудиторські фірми.

Загалом, аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. 

Основні завдання аудиторського контролю:

• встановлення достовірності бухгалтерської і фінансової звітності й відповідності зроблених фінансових та господарських операцій нормативним актам;
• перевірка платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій та інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, що перевіряються.

Аудиторська перевірка може бути обов'язковою та ініціативною. Ініціативна здійснюється за рішенням самого господарюючого суб’єкта.

Проведення аудиту згідно законодавства є обов'язковим у випадках:

а) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, товариств та