Фінансова політика та фінансовий механізм

Державна контрольно-ревізійна служба була створена в січні 1993 p., про що свідчить Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Головним її завданням є:

• здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів;
• здійснення контролю за станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в цих установах;
• здійснення контролю за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;
• розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у майбутньому.

Наказом Президента України від 27.04.1995 року було засноване Державне казначейство України при Міністерстві фінансів на базі відповідно ліквідованих Управління виконання Державного бюджету та Головного управління обслуговування державного зовнішнього боргу Міністерства фінансів.

Державне казначейство створене з метою ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті. І тому основними завданнями казначейства є:

• організація касового виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим;
• управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період;
• фінансування видатків Державного бюджету України;
• ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Державного бюджету України;
• здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;
• розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;
• здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів;
• розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.

До 1996 року в складі Міністерства фінансів знаходилася Державна податкова служба України. Але пізніше вона була відокремлена від Міністерства фінансів, що було аргументовано метою посилення контролю за справлянням податків.

Державна податкова служба в Україні має статус міністерства і є центральним органом виконавчої влади. Головними завданнями служби є:

• здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством;
• розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, прийняття нормативних актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб; 
• проведення роз'яснювальної роботи серед платників податків з питань оподаткування;
• запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі бюджету і фінансів:

• самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети;
• самостійно розпоряджаються коштами місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання;
• використовують вільні бюджетні кошти, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів;
• органи місцевого самоврядування можуть мати позабюджетні цільові (у тому числі валютні) кошти, які використовуються ними самостійно і знаходяться на спеціальних рахунках в установах банків;
• мають право встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За рішенням зборів громадян можуть запроваджувати місцеві збори на засадах добровільного самооподаткування;
• запроваджують відповідно до законодавства місцеві податки і збори та обов'язкові платежі;
• можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позики з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах;
• можуть створювати у межах законодавства комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності, розміщувати належні їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів і зараховувати їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету.

 

Фінансовий контроль – це одна із форм контролю з боку держави та інших уповноважених законодавством органів за законністю і обґрунтованістю виконання фінансових операцій щодо визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення та використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного і соціального розвитку держави. 

Фінансовий контроль за своєю економічною суттю – це функція управління, яка включає сукупність спостережень, перевірок за діяльністю об'єкта управління з метою оцінки, обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання. 

Головним завданням фінансового контролю є підтримка фінансової дисципліни, запобігання фінансовим правопорушенням та застосування заходів примусу за їх вчинення. 

Суб'єкт фінансового контролю — це носій контрольних функцій щодо об'єкта контролю. Об'єктом фінансового контролю завжди є фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ та організацій, фінансових інститутів, що здійснюють фінансову діяльність. Це всі господарські операції, які пов'язані з використанням коштів на цілі економічного та соціального розвитку. 

Предметом контролю є фінансові операції, пов'язані зі створенням і використанням фондів фінансових ресурсів. Проте об'єкт фінансового контролю є значно ширшим, ніж просто перевірка фінансових ресурсів, оскільки в кінцевому підсумку відбувається контроль і за використанням матеріальних, природних, трудових ресурсів у ході опосередкування фінансовими відносинами процесів національного виробництва та перерозподілу.

Фінансовий контроль лише тоді виконує призначену йому