Фінансове моделювання

Фінансовий стан безпосередньо залежить від рівня доходу і прибутку підприємства, структури капіталу та активів. Ці фактори визначають рівень фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності та ефективності використання капіталу. Зовнішні ж фактори прямо не впливають на фінансовий стан підприємства, але від них залежить внутрішнє середовище його функціонування [9, с. 42].

Між групами фінансових показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, існує взаємозв’язок і взаємозалежність. Показники фінансової стійкості характеризують структуру капіталу та залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування та мають зв’язок з оборотністю кредиторської заборгованості, а на розмір власного капіталу впливає обсяг прибутку, отриманого у звітному періоді. Показники платоспроможності, що відображають здатність підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання, пов’язані з оборотністю оборотних коштів та кредиторської заборгованості. Така залежність вказаних груп фінансових показників та їх різне співвідношення виключає однозначну характеристику фінансового стану підприємства.

Фінансове моделювання і прогнозування дає можливість ефективного аналізу складних і невизначених ситуацій, пов'язаних з прийняттям стратегічних рішень, є інструментом фінансистів, який дозволяє розглядати велику кількість варіантів за сценарієм «що буде, якщо?» і прожити їх без втрати вкладених засобів. Прогнозування дозволяє одержати сценарій розвитку на основі аналізу поточної ситуації (ми знаємо, як зараз зростає прибуток, і маємо можливість визначити, як вона буде збільшуватися через півроку, якщо нічого не зміниться). Моделювання дозволяє вносити зміни і визначати можливі наслідки: «що буде, якщо я зроблю так», або «що буде, якщо відбудеться така-то подія» [12, с. 59].

Фінансове моделювання особливо актуальне тепер, коли скорочується доступність і зростає вартість зовнішнього фінансування, збільшуються ризики втрати ліквідності і стійкості бізнесу, і найважливішою умовою для його розвитку стає зростання операційної ефективності.

Фінансова модель проектів компанії забезпечує єдине рішення таких задач:

• дозволяє імітувати грошові потоки планованої діяльності і оцінити майбутній фінансовий стан компанії;
• показує, звідки братимуться і на що витрачатимуться фінансові ресурси компанії;
• виступає основою для аналізу ризиків і побудовою системи ризик-менеджменту компанії;
• забезпечує безперервну аналітичну роботу, дозволяючи оперативно корегувати і вести перерахунок можливих варіантів проекту, сценаріїв розвитку бізнесу;
• істотно економить час, дозволяючи уникнути розгляду неприйнятних варіантів і швидко ухвалити рішення про припинення неперспективних інвестиційних проектів.

Особливо ефективним представляється фінансове моделювання для вирішення трудомістких задач, що припускають наявність великого практичного досвіду і якісної методичної основи, а саме:

• оцінка інвестиційних проектів, формування і перегляд інвестиційної програми;
• оцінка і управління ризиками;
• прогнозування грошових потоків і динаміки фінансового стану компанії;
• проведення фінансових розрахунків бізнес-плану;
• визначення оптимальних варіантів фінансування, його об'ємів і структури;
• постановка регулярного бізнес-планування і процесу ухвалення інвестиційних рішень;
• моделювання і оцінка різних сценаріїв подальшого розвитку бізнесу, зокрема злиття і поглинання [10, с. 80].

Отже, під прогнозуванням фінансового стану підприємства слід розуміти розробку системи науково обґрунтованих імовірнісних припущень про базові і альтернативні структурні зміни в активах та пасивах підприємства, обумовлених використанням капіталу.

 

 

У сучасній вітчизняній і зарубіжній науковій літературі існує велика кількість методичних підходів до аналізу та оцінки фінансового стану підприємства [18, с. 64].

Обираючи ті чи інші підходи щодо прогнозування показників фінансового стану, слід врахувати наступні особливості середовища прогнозування [20, с. 91].

1. Відмінною рисою функціонування вітчизняної економіки, як на макрорівні, так і на рівні окремих підприємств, є її нестабільність. На відміну від західних фірм, які зазвичай функціонують в межах вже встановленої законодавчої бази, вітчизняні підприємства змушені пристосовуватись під умови, що постійно змінюються. Це впливає як на вихідну інформації для прогнозування, так і на кінцеве управлінське рішення. Крім того, зазначена особливість істотно звужує, а в деяких випадках і унеможливлює застосування розроблених моделей для вітчизняної практики.

2. Для прийняття рішення зазвичай необхідно опрацювати значні обсяги вихідної інформації, а сам процес прийняття рішень знаходиться в жорстких часових межах.

3. Показники фінансового стану є похідними від показників фінансово-господарської діяльності, тому прогнозування фактично повинно здійснюватись стосовно первинної інформації.

4. Більшість показників фінансового стану знаходиться у щільному взаємозв’язку, тому прогнозування одних з них автоматично впливає на очікувані значення інших. При цьому виникає питання вибору первинних і залежних показників фінансового стану.

5. Вихідні дані для прогнозування являють собою ряди динаміки. Разом з тим не завжди можна отримати достатню кількість даних для побудови прогнозної моделі. З одного боку, характерною рисою багатьох вітчизняних підприємств є порівняно невеликий термін їх функціонування, а, отже, і невеликий обсяг накопичених даних. З іншого, вплив непередбачуваних зовнішніх та внутрішніх чинників може призводити до як до тривалих змін значень ряду (ступінчастої зміни), так і до короткотермінових імпульсних відхилень. І в тому, і в іншому випадках вибірка стає непридатною для використання в повному обсязі. В результаті наведених причин звужується горизонт побудованого прогнозу, погіршується його якість, а також істотно обмежується