Фінансові посередники на міжнародному фінансовому ринку

Іншимифункціями міжнародного фінансового ринку є [6, c. 104]:

• мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів населення (домогосподарств), суб’єктів господарювання, державних установ, іноземних інвесторівта їх трансформація у фінансовий капітал;
• забезпечення взаємодії між покупцем та продавцем фінансових ресурсів, результатом якої є встановлення рівноважної ціни попиту і пропозиції;
• перерозподіл і перелив капіталу;
• імітація високоліквідних фінансових інструментів, які можуть бути використані, як засіб міжнародних платежів, продані чи обміняні на інші фінансові інструменти;
• економія витрат обігу;
• прискорення концентрації та централізації капіталу;
• міжчасова торгівля, що знижує витрати від дій економічних циклів;
• організаційна функція, що полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача, яка виявляється у створенні мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, страхових компаній тощо) ;
• сприяння процесу безперервного відтворення.

Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування полягаєв створенні фінансовим ринком умов для залучення (концентрації) фінансових ресурсів, необхідних для розвитку економіки і виявляєнайбільш ефективні сфери і напрями інвестиційних потоків з позиціїзабезпечення високого рівня дохідності капіталу. Виконуючи функціюспрямування коштів від кредиторів до позичальників, фінансові ринкисприяють вищій продуктивності та ефективності світової економіки[4, c. 9].

 

Важливу роль на всіх сегментах міжнародного фінансового ринку відіграють фінансові посередники, діяльність яких направлена на допомогу приватним особам щодо перетворення їх заощаджень на капітал, диверсифікуючи при цьому ризик[7, с. 183].

Фінансові посередники вкладають кошти на міжнародному ринку для підтримання ліквідності, страхування від валютного та процентного ризиків, а також з метою отримання спекулятивного прибутку. На фінансовому ринку посередництво в основному досліджується за видами фінансових установ – суб’єкти банківської системи, небанківські фінансові та кредитні інститути, контрактні фінансові інститути і суб’єкти депозитарно-клірингової системи (рис. 1. 2).

 

Фінансові посередники є інституційними учасниками міжнародного фінансовогоринку. Найголовніше завдання – спрямувати рух капіталу (заощаджень) до найефективніших споживачів. Базовою основою функціонування є реалізація кредитно-інвестиційних угод, тобто безпосереднє фінансування. Логічно, що предметом праці для посередників на ринку стають цінні папери й гроші[9, c. 115].

На сьогоднішній день основними фінансовими посередниками на міжнародному фінансовому ринку є:

• Транснаціональні банки (ТНБ) ;
• МВФ;
• Світовий банк;
• ЄБРР;
• Міжнародні фінансові конгломерати.

Транснаціональні банки (ТНБ) - великі кредитно-фінансові установи з широкою мережею закордонних представництв, філій і відділень. Є основними посередниками в міжнародному русі позичкового капіталу. Контролюють валютні і кредитні операції на світовому ринку [10].

Для діяльності таких банків характерна висока частка міжнародних операцій, глобальний характер діяльності, широкий спектр та універсальність надаваних послуг. Основними клієнтами є транснаціональні корпорації, іноземні представництва і державні інститути, міжнародні організації.

На початок 2011 року в п’ятірку найбільших ТНБ входять: BNPParibas (Франція), DeutscheBank (Німеччина), HSBCHoldings (Великобританія), BarclaysPLC (Великобританія), RoyalBankofScotland (Великобританія) [11].

Міжнародний валютний фонд (МВФ) (InternationalMonetaryFond, IMF) – міжурядова організація, призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами і надання фінансової допомоги країнам-членам для ліквідації валютних ускладнень, викликаних порушеннями рівноваги платіжних балансів [12, c. 389].

Як і всі численні міжнародні фінансові організації, МВФ сприяє поліпшенню торгівлі між країнами, налагодженню грошових відносин, регулює курси валют і контролює всю мережу фінансових операцій. Фінансова система МВФ будується на грошових внесках, які роблять країни, що входять до його складу. Вони залежать від ступеня розвитку ринку і економіки цих держав. Керують діяльністю фонду представники від кожної країни, які щороку збираються для вирішення завдань і проблем.

Світовий банк- є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку. До його складу входять дві інституції – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР) [13].

Однією з цілей Світового банку є заохочення інвестування країн-членів в інші країни, особливо в такі, що розвиваються. Світовий банк, використовуючи механізм надання кредитів МБРР, кредитує країни з середнім рівнем доходу по процентних ставках, відповідним рівню ринку для цих країн. А за допомогою організації МАР він кредитує країни з низьким рівнем доходу за мінімальними відсотковими ставками або без відсотків.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) – міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв’язки[14].

ЄБРР є найбільшим інвестором у Східній Європі, але крім інвестування власних коштів, залучає значні обсяги прямих іноземних інвестицій.

ЄБРР здійснює проектне фінансування банків, підприємств і компаній, працює з державними компаніями з метою підтримки процесів приватизації і структурної реорганізації[15, c. 30].

Міжнародні фінансові конгломерати – є особливою організаційно-економічною формою поєднання банківського і небанківського бізнесу [16, с. 32]. Концепція фінансового конгломерату базується на ефективній координації фінансових потоків та більш ефективному використанні фінансових ресурсів.

Фінансовим конгломератом вважається компанія, що надає суттєві послуги як мінімум у двох різних фінансових секторах. Діагностикою приналежності фінансових груп до фінансових конгломератів в Європейському Союзі займається Тимчасовий робочий комітет з фінансових конгломератів (IWCFC) [17].