Фінансові посередники на міжнародному фінансовому ринку

Співробітництво України з Чорноморським банком торгівлі та розвитку

У червні 1997 р. Україна приєдналась доУгодипро заснування ЧБТРвідповідно до ЗУ «Про ратифікацію Угоди про заснування Чорноморського банку торгівлі та розвитку» від 17. 06. 1997 № 348/97.

15 липня 2008 р. Україна підтримала рішення про збільшення статутногокапіталуЧБТРшляхомпідписанняЛиста-зобов’язання для підписки на нерозподіленіакціїпервинноїемісіїЧБТР та Листа-зобов’язання для підписки на на акції зі збільшення капіталу Чорноморського банку торгівлі та розвитку.

СплатаУкраїноювнесківдлязбільшеннякапіталуЧБТРздійснюватиметьсявідповіднодо ЗУ «Про ратифікацію Листа-зобов’язаннядля підписки на акції зі збільшення капіталу ЧБТР»від 18. 02. 2009 № 995-VI.

23 грудня 2011 р. Україна підтримала рішення ЧБТР про перехід на євро як єдину валюту для банківських розрахунків та внутрішньоїзвітностібанку. Україна є одним з акціонерів ЧБТР, володіє 10, 48% статутного капіталу та представлена у керівництві банку (посада Віце-президента з операцій).

Україна посідає третє місце після Росії та Туреччини за затвердженими Радою директорів Банку проектами і такими, що реалізуються, з часткою у кредитному портфелі у 15, 73% та 14, 76% відповідно.

Північний інвестиційний банк (ПІБ)

Північний інвестиційний банк (Nordic Investment Bank) – міжнародна фінансова установа Північних та Балтійських країн (Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії, Швеції, Латвії, Естонії та Литви), діяльність якої спрямована на посилення конкурентоспроможності та захист навколишнього середовища. ПІБ заснований в 1976 році, його штаб-квартира знаходиться у м. Гельсінкі, Фінляндська Республіка.

Банк належить до організацій Північної фінансової групи, до якої входять:

ПІБ;

Північний фонд розвитку (Nordic Development Fund) ;

Північна екологічна фінансова корпорація (NordicEnvironmentFinanceCorporation) ;

Північний проектний фонд (NordicProjectFund).

Співробітництво України з Північним інвестиційним банком

У грудні 2006 р. набула чинності Рамкова Угода між Україною та ПІБ відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Рамкової угоди між Україною та Північним інвестиційним банком» від14. 09. 06 N 134-V.

Напрями розвитку взаємодії України з міжнародними фінансовими інститутами

Досвід взаємодії України з міжнародними інституціями підтверджує необхідність суттєвого удосконалення її форм та механізмів.

Співпраця, насамперед з Міжнародним валютним фондом, розглядається світовою фінансовою спільнотою як фактор довіри, підтвердження кредитоспроможності держави. Тому практика використання запозичених урядом та НБУ коштів має бути максимально прозорою.

Необхідно прискорити процес обґрунтування оптимального алгоритму взаємовідносин з міжнародними фінансовими інституціями та практичних дій у сфері державних запозичень.

В сучасних умовах, коли процес входження України до світової фінансової системи продовжується, потрібно вдосконалювати механізми такого співробітництва, в основі яких мають залишатися національні економічні інтереси, потреби подальшої ринкової трансформації, соціальні пріоритети. Головним у цьому контексті має стати мінімізація державного боргу, що передбачає збільшення власних фінансових ресурсів та поліпшення інвестиційного клімату.

В основу фінансової стратегії необхідно покласти досягнення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування потреб економічного та соціального розвитку. Не послаблюючи уваги до залучення зовнішніх ресурсів, уряд має забезпечувати пріоритетність інвестиційних джерел перед кредитними. Отримання нових кредитів МВФ може здійснюватися лише на рефінансування наявних боргових зобов’язань.

Важливим залишається питання обґрунтування не тільки оптимальної потреби у зовнішніх запозиченнях, а й пріоритетних сфер та необхідних умов ефективного їх використання. Виділяють три способи можливого використання залучених ресурсів[32, с. 298-299]:

• фінансове розміщення – коли із зовнішнього джерела здійснюється фінансування інвестиційних проектів і розвитку економіки. Цей спосіб є найпрогресивнішим видом використання зовнішнього боргу. При цьому важливим є відбір конкурентних високоефективних інвестиційних проектів, які б забезпечували повернення одержанихресурсів;
• бюджетне використання – при якому залучені ресурси спрямовуються на фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі на обслуговування зовнішньої заборгованості. Цей спосіб використання залучених з міжнародного ринку ресурсів є найменш ефективним;
• змішане бюджетно-фінансове розміщення – коли запозичення використовуються як на фінансування поточних бюджетних потреб, так і на розвиток економіки в цілому.

В українській практиці великого поширення набув найменш ефективний спосіб, коли нові запозичення спрямовуються на фінансування поточних витрат бюджету, включаючи й обслуговування наявного зовнішнього боргу. Цільове призначення зовнішніх запозичень обумовлюється як поточними потребами економіки і соціальної політики, так і стратегічними пріоритетами розбудови економічного простору України. Оптимальне витрачання кредитів сприятиме стабілізації фінансової ситуації в Україні та виведенню її економіки з кризового стану.

Дедалі нагальнішою стає потреба у створенні спеціалізованої фінансової структури – Українського банку реконструкції і розвитку, через який здійснювалось би фінансування інвестиційних проектів. Це також сприятиме більш вимогливому та жорсткому відбору інвестиційних проектів, надійнішому контролю за використанням отриманих коштів.

У взаємовідносинах з МВФ уряд повинен забезпечувати:

• поглиблення структурних реформ, дерегуляцію підприємницької діяльності;
• продовження курсу реформ у напрямку прозорості економіки і процесів приватизації;
• поліпшення якості бюджетного процесу, забезпечення збалансованості державних фінансів з урахуванням податкової реформи та реформи міжбюжетних відносин;
• активізацію реформи фінансового і банківського секторів та подальший їх розвиток на якісно новому рівні;
• подолання корупції тощо.

Удосконалення взаємовідносин України зі Світовим банком

Удосконалення взаємовідносин України зі Світовим банком базується на новій стратегії в питаннях допомоги Україні, в основу якої покладено такий фінансовий інструмент, як Програмна системна позика. Опрацьована українською стороною за участю СБ, вона відповідає внутрішнім програмним документам щодо економічного і соціального розвитку держави.

Реалізація завдань Програмної системної позики вимагає від уряду України запровадження сучасної системи проектного та фінансового менеджменту. Необхідно також чітко розподілити повноваження та відповідальність між Міністерством