Фінанси та фінанси підприємства

Характерною ознакою діяльності підприємства є господарський ризик. Ринкові відносини вимагають від підприємства виробництва якісної і конкурентноспроможної продукції. Ключовий момент, що лежить в основі господарського ризику, – співвідношення між очікуваними витратами і результатами. Якщо ціни вироблених продуктів не покривають витрат, це означає, що або підприємець не зумів ефективно організувати діяльність свого підприємства, або несприятливо склалася кон’юнктура.

Свобода підприємництва, свобода вибору і особистий інтерес формують відносини змагання, конкуренції між учасниками ринкового обміну.

Підприємство в різних ринкових структурах

На поведінку кожного підприємства впливають характер, тип ринку, на якому воно функціонує. Тип ринку залежить від виду продукції, кількості підприємств (фірм), наявності чи відсутності обмежень на вхід у галузь чи на вихід з неї, доступність інформації про ціни, нововведення і т.д.

Розрізняють такі типи ринків чи ринкових структур: чиста (досконала) конкуренція, монополія, монополістична конкуренція, олігополія.

Чиста конкуренція виникає за певних умов:

-наявність множини малих фірм, що пропонують на ринку однорідну продукцію;

-доля кожного підприємства на ринку галузі незначна, так що ні одне з них не можереально вплинути на ціни продуктів;

-фірма може легко, без обмежень входити і виходити з галузі;

-фірма без обмежень має можливість отримати будь-яку інформацію про ціни на товари та ресурси, про затрати, якість товарів.

Конкуренція, при якій не виконується хоча б один з принципів досконалої конкуренції, називається недосконалою конкуренцією.

Повною протилежністю досконалої конкуренції є чиста монополія. В умовах чистої монополії в галузі діє тільки одне підприємство, тобто межі фірми і галузі співпадають. Чиста монополіявиникає там, де продукт, що випускається підприємством, є унікальним, відсутні його аналоги чи близькі замінники. Причиною виникнення монополії може бути наявність бар’єрів для вступу в галузь.

Якщо в умовах досконалої конкуренції підприємство вибирає тільки обсяг виробництва, ціна задається зовнішніми факторами і підприємство вимушене підстроюватися під неї, то в умовах монополії підприємство – монополіст не тільки визначає особистий обсяг виробництва, але й встановлює ціни.

Але не слід перебільшувати і силу монопольної влади окремого підприємства. Навіть чиста монополія вимушена рахуватися з потенційною конкуренцією. Конкуренція може загостритися внаслідокнововведень, появи товарів – замінників, імпортом аналогічних товарів.

Монополістична конкуренція виникає там, де в галузі діють десятки підприємств, що виробляють різноманітну диференційовану продукцію. Диференціація може базуватися не тільки на різноманітностях товару, але й на тих послугах, що пов’язані з їх обслуговуванням.

Важливе значення при монополістичній конкуренції має не тільки ціна, але й нецінові фактори: реклама, умови продажу, наявність чи відсутність гарантійного ремонту, можливість купівлі в розстрочку.

В умовах монополістичної конкуренції немає високих бар’єрів для вступу нових підприємств в галузь. Але легкість вступу ще не означає відсутність бар’єрів для діяльності.

При значній диференціації вироблюваної продукції важко знайти два підприємства, які виробляли баналогічну продукцію чи послуги.

Кожне підприємство проводить самостійну цінову політику і здійснює товарну стратегію, а з другого боку, таємний зговір між ними і проведення єдиної ринкової політики є досить складною справою.

Олігополія – ринкова структура, при якій в галузі діє обмежена кількість продавців, а вхід в галузь нових підприємств обмежений високими бар’єрами. В умовах олігополії декілька підприємств контролюють основну частину ринку.

Олігопольна ситуація звичайно виникає внаслідок високих бар’єрів до вступу в галузь.

В умовах олігополії характерною особливістю є висока взаємозалежність – число підприємств настільки обмежене, що кожне з них змушене при формуванні економічної політики (прийняття рішень щодо цін і обсягу виробництва) зважати нареакцію зі сторони конкурентів.

При олігополії можливі два варіанти поведінки підприємства: некооперативне і кооперативне. При некооперативній поведінці кожне підприємство самостійно вирішує проблеми економічної політики, не оглядаючись на дії чивідповідну реакцію зі сторони інших фірм галузі. Така поведінка може бути характерною для “ведучої фірми”, яка здійснює контроль більше ніж за половиною ринка, або для підприємства, що розпочинає цінову війну.

При кооперативній поведінці підприємстваолігополісти враховують і узгоджують ринкові стратегію і тактику. Одні фірми намагаються передбачити поведінку суперників, іншим подобається діяти заодно, домовляючись про єдину політику цін, про розподіл ринків збуту.

Прагнення підприємств до сумісних дій знаходитьвідображення у виникненні картелей, негласних домовленостей. Якщо між учасниками договору досягається тверда домовленість про ціни, розподіл ринку та інші способи обмеження конкуренції, то олігополія фактично перероджується в чисту монополію.

 

Лекція 7. Сутність підприємництва та його основні види

Ринкова система є системою вільного підприємництва. Вона являє собою складний механізмкоординації, якийдіє через систему цін та ринків; механізм зв’язку, що служить для об’єднання дій мільйонів різних індивідів; має певний внутрішній порядок та підлеглість певним закономірностям.

У ринковій економіці немає адміністративного контролювиробництва та споживання. Функції контролю тут виконує механізм конкуренції. Конкурентна ринкова система стимулює технічний прогрес. Застосуваннятехнологій, щоприводять до скорочення витрат на виробництво, дає підприємству(фірмі)можливість одержати додатковий прибуток.Більше того, конкурентна ринкова система створюєобстановку, щосприяє швидкомурозповсюдженнюнової технології.Конкуренти мають наслідувати прикладнайпрогресивнішоїфірми,в протилежному випадкуїхочікуютьзбиткиінавіть банкрутство.

Ринкове господарство являє собоюгосподарствоекономічно уособлених,