Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
177
Мова:
Українська
їх формують під час організації підприємства і поповнюють протягом періоду його функціонування.
Фінансову роботу на підприємстві здійснює фінансова служба. Завдання фінансиста — раціонально організувати фінансову роботу на підприємстві, обираючи оптимальні форми фінансування поточної, фінансової та інвестиційної діяльності; ефективно управляти наявними фінансовими ресурсами для забезпечення зростання доходів, прибутків і рентабельності підприємства.
Лекція 10. Організація грошових розрахунківпідприємства
Сукупність усіх грошових розрахунків і платежів підприємства називають його грошовим обігом (оборотом). Розрізняють готівковий та безготівковий грошові обороти.
Порядок ведення касових операцій регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року. Переважно готівкову форму розрахунків застосовують:
•для розрахунків із працівниками (виплата заробітної платнгрошових компенсацій, премій і допомог, дивідендів, пенсійтощо);
•забезпечення нагальних господарських потреб (на придбання
канцелярських товарів, оплату витрат на відрядження тощо);
•розрахунків із бюджетом і державними цільовими фондами;
•розрахунків між підприємствами — діловими партнерами (за матеріали, паливо тощо, але не більше ніж 3 тис. грн на день), за умови відсутності у них податкової заборгованості.
Суть безготівкових розрахунків полягає в тому, що платежі здійснюються шляхом списання коштів із банківського рахунку платника на банківський рахунок одержувача, тобто проведенням відповідних записів на банківських рахунках учасників розрахунків. Підставою для здійснення безготівкових розрахунків є подання до банку спеціальних розрахункових документів (платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, реєстру документів за акредитивом, реєстру чеків тощо) на паперових носіях або в електронному вигляді, використовуючи програмно-технічний комплекс «Клієнт — Банк». Застосування системи «Клієнт — Банк» забезпечує автоматичне ведення поточного рахунку клієнта в банку і дозволяє економити час на здійснення розрахункових операцій.
Безготівкові грошові розрахунки класифікують на підставі таких основних ознак:
а)за видами господарських операцій:
•грошові розрахунки за товарними операціями (за продану
продукцію, надані послуги);
•грошові розрахунки за нетоварними операціями (із кредитними
установами, бюджетом);
б)за місце розташуванням банківських установ, що обслуговують розрахунки:
•місцеві — грошові розрахунки, коли банк, через який
перераховується гроші, і банк, який їх отримує, розміщені в
одному місті;
•міжміські — грошові розрахунки, коли зазначені банки
розміщені в різних містах;
•міжнародні — грошові розрахунки, коли ці банки розміщені в
різних державах;
в)за фактом здійснення оплати:
•попередня чи авансова оплата продукції, товарів, робіт чи
послуг;
•оплата після реалізації продукції (післяплата);
г)за умовою оплати угоди:
•акцептна форма розрахунків;
•безакцептна форма розрахунків;
д)за джерелами фінансування:
•грошові розрахунки власними коштами підприємства;
•грошові розрахунки за рахунок кредитів та інших позичених
коштів;
•грошові розрахунки за кошти клієнта (у разі посередницької
діяльності).
Для здійснення безготівкових розрахунків підприємства відкривають поточні (розрахункові) рахунки в установах банків. Порядок відкриття банківських рахунків регулюється Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валютах, яку затверджено постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 року. Підприємство може відкрити один і більше поточних рахунків у національній та інших валютах.
Крім поточних, підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть відкривати такі рахунки в національній валюті
бюджетні — їх відкривають для підприємств, яким із
державного чи місцевого бюджету виділено кошти для
цільового використання;
•кредитні — призначені для обліку кредитів, наданих
підприємству установою банку шляхом оплати розрахункових
документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди;
•депозитні — призначені для розміщення тимчасово вільних
коштів підприємства на депозити банку з нарахуванням відсотків за депозит відповідно до депозитної угоди.
Для здійснення грошових розрахунків у чужоземній валюті підприємство може відкрити валютні рахунки. Для відкриття рахунку в чужоземній валюті потрібно подати ті ж самі документи, що й для відбиття рахунків у національній валюті.
Підприємства самостійно обирають форми розрахунків, які відрізняються одна від одної особливостями фінансових відносин, способами платежу та організацією документообігу.
Безготівкові розрахунки підприємства мають здійснювати за такими основними принципами:
•обов'язковість збереження підприємствами грошових коштів
в установах банків;
•самостійність вибору підприємством установи банку;
•самостійність вибору підприємством виду і форми розрахунків;
•самостійність розпорядження підприємства своїми коштами в
межах чинного законодавства;
•максимальне наближення моменту грошових розрахунків до
моменту реалізації продукції;
•здійснення грошових розрахунків у межах коштів на рахунках
підприємства.
Організацію безготівкових розрахунків підприємств регулює Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 року. Підприємства можуть здійснювати безготівкові розрахунки з допомогою таких розрахункових документів:
•платіжні доручення;
•платіжні вимоги-доручення;
•розрахункові чеки;
•акредитиви;
•векселі;
•інкасові доручення.
Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням чекодавця (платника) своєму банкові (банкові-емітенту) перерахувати кошти з рахунку чекодавця на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек заповнює платник і передає його отримувачеві платежу в момент здійснення господарської операції купівлі-продажу.
Акредитивна форма розрахунків між покупцями та постачальниками передбачає використання акредитивів. Акредитив — це розрахунковий документ, за яким одна