+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
31
Мова:
Українська
на рівні мінімальної достатності. Визначення рівня соціальних видатків – надзвичайно важливе завдання для будь-якого суспільства. Розвинуті країни світу мають високі стандарти соціального забезпечення й відповідний рівень видатків на соціальні потреби. Україна також розуміє необхідність збільшення видатків соціального характеру, що, безумовно, актуально з огляду на рівень і якість життя населення. Водночас слід враховувати можливості бюджету щодо здійснення таких заходів на середньо- й довгострокову перспективу. Незважаючи на різні позиції щодо рівня видатків соціального спрямування, не викликає сумнівів те, що, по-перше, високий рівень соціального забезпечення населення не можливий у бідній країні, тому єдиною передумовою його підвищення є реалізація стратегії прискореного економічного зростання; по-друге, спрямованість державної політики на реалізацію стратегії прискореного економічного зростання не виключає збереження наявного рівня соціальної підтримки й навіть її збільшення за умов оптимізації структури соціальних видатків щодо забезпечення їх пріоритетного спрямування на розвиток людини. Соціальні видатки не слід розглядати в числі стимулів розвитку економіки чи антикризових засобів, а навпаки, їх нарощування можливе лише за умови поступального економічного розвитку.
Найефективнішими, з регулятивної точки зору, є ті закупівлі товарів і послуг, які стосуються купівлі матеріалів для будівництва об'єктів загальносуспільного значення, тощо. У цьому руслі своєчасною є ініціатива уряду з будівництва доріг, а також уже реалізований план підготовки до Євро-2012. Утім, перелік заходів може бути значно розширений за рахунок інфраструктури житлово-комунального господарства, мережі трубопроводів, залізниць (зважаючи на транзитне положення держави), мережі інформаційного забезпечення та ін. Спорудження об'єктів ринкової й соціальної інфраструктури є роботою на перспективний розвиток та сприятиме примноженню капіталу нації як тепер, так і в майбутньому. У зв'язку з цим постає питання щодо джерел фінансування таких закупівель і замовлень. Передусім слід наголосити, що реалізацію потужних проектів не повинна повністю проводити держава за рахунок бюджету, а має на умовах співучасті залучати приватний сектор.
Важливо також звернути увагу на взаємозв'язок фіскальної політики із грошово-кредитною. Річ у тім, що запропоновані заходи можуть дати очікувані результати лише за умов стабільності валютного курсу. Неузгодженість фіскальної і грошово-кредитної політик – проблема сучасної України. Складається враження, ніби просто немає розуміння важливості й безальтернативиості цих двох важелів у руках держави. Адже все інше, що можна застосувати, – приватизація, антимонопольне законодавство, структурна політика, промислова політика, політика в галузі зайнятості, – це лише сукупність заходів, які забезпечують підлаштування системи.
Таким чином, із метою подолання проявів фінансової кризи уряд повинен прийняти програму антикризових заходів, яка повинна передбачати затвердження основних напрямів фіскальної політики на найближчу перспективу, їх обгрунтування має враховувати найімовірніші методи запозичення коштів для покриття дефіциту державного бюджету.
Висновки
Фіскальна політика є видом економічної політики. Вона містить досить простий інструмент впливу на економіку, а саме видатки і податки. Змінюючи податки і видатки можна досягти важливих змін у макроекономічних процесах.
З викладеної інформації я можу зробити висновок, що податковий механізм в Україні потребує деякої корекції і змін.
Основним завданням для України повинно стати формування такої фіскальної політики, що дасть поштовх до зростання національної економіки, та можливість вирішення соціальних проблем.
В даний час висвічується необхідність вдосконалення і оптимізації інструментів державного регулювання економіки. В умовах, коли рівновага між доходами і витратами держбюджету нестабільа, слід активно шукати шляхи скорочення бюджетного дефіциту, і, перш за все, за рахунок витратної його частини. Виділення фінансових ресурсів під національні загальнодержавні програми повинне визначатися принципом раціональності.
Реформування діючої податкової системи повинне здійснюватися у напрямі створення сприятливих умов для товаровиробників, стимулювання вкладення зароблених засобів в інвестиційні програми, забезпечення пільгового податкового режиму для іноземних капіталів, що привертаються з метою рішення пріоритетних задач розвитку української економіки. При цьому важливим може опинитися світовий досвід у області фіскальної політики, який необхідно ретельно вивчити і застосувати з урахуванням сучасних реалій України.
Фіскальна політика формується на політичній арені, і це багато в чому утрудняє її застосування для стабілізації економіки. Деякі економісти навіть стверджують, що переслідувана політиками мета – це зовсім не захист інтересів національної економіки, а швидше власне переобрання на новий термін.
Але навіть при тих обставинах, що в реальній економіці існують деякі моменти, що знижують ефективність фіскальної політики, її застосування дозволяє в тій чи іншій мірі згладити коливання економічних циклів. Позитивний ефект від застосування фіскальної політики може бути досягнутий тільки, якщо на чолі уряду знаходяться справжні професіонали, аси своєї справи.
З одного боку, дана політика є ефективним інструментом в стабілізації економіки, усунення безробіття та стримання інфляції, а з іншого – вона може викликати бюджетний дефіцит і породжувати державну заборгованість та інфляцію. Тому вважаю, що розглянута сфера економіки держави повинна бути строго регульована і здійснювати своє функціонування в розрахунку пропорційного співвідношення до загального суспільного середньосоціального рівня життя населення.
Маю сподівання, що уряд України буде провадити розумну політику реформування податкової системи на благо всієї держави.
Список використаних джерел
Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика: Учебник/ Под общ. ред.
д. э. н., проф. Сидоровича А. М. ; МГУ им. Ломоносова – 5-е изд., перерараб. и доп. – М: «Дело и сервис», 2005. – С. 65-66
Баликоев В. З. Общая экономическая теория. – Новосибирск: ООО
«Издательство ЮКЭА», 2004. – С. 89-93.
Бровкова Е. Г. Фінансово-кредитная система государства: Учеб. пособие
для вузов. – К. : Сирин, 2007. – С. 24-681
Бутук А. И. Экономическая теорія: Учеб. Пособие. – К. : Вікар, 2007.
Бюджет повної зайнятості та фіскальна політика/ Савченко А. Г.,
Соломенко С. М. // Фінанси України. – 2007. – №4. – С. 10-12
Вводный курс по экономической теории. : Учебник для лицеев// Под общ.
ред. акад. Г. П. Журавлиной – М. : ИНФРА – М, 2005. – С. 114-116.
Вініченко І. І., Гончаренко О. В., Дацій Н. В., Корецько С. О.
Макроекономіка: Навч. Посібник. – К: Центр навч. літератури, 2006. – С. 68-74.
Кемпбелл Р. Макконел, Стенлі Л. Брю “Економікс- принципи, проблеми і
політика”, К., ХаГар, 1998. – С. 21-35
Лютий І. О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки:
Монографія. – К. : Атака, 2006. – С. 114-132
Макроекономічний огляд: Україна / Національний Банк України, 2012. –
С. 19-21.
Общая экономическая теория (политэкономия) : Учебник// Под общ. ред.
акад. В. И. Видяпина, акад. Г. П. Журавлёвой. М. : ПРОМО-Медиа, 2003.
Рузавин Г. И. Основы рыночной экономики: Учебное пособие для вузов
- М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 2007. – С. 54-69
Поліпшення конкуренції позиції України засобами фіскальної політики/
Бадрак О. // Економіка України. – 2010. – №2. – С. 13-19
Современная экономика. Общедоступный учебный курс// Под ред. проф.
Мамедова О. Ю. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2006.
Студентам про податкову систему/ Соколовська А. М. // Фінанси
України. – 2008. – №9. – С. 34-37.
Податкова політика України на сучасному етапі/ Лютий І. О. // Фінанси
України. – 2008. – №9. – С. 21-23.
Фіскальні засоби стимулювання економічного зростання/ В. М. Опарін,
М. М. Фельдгольц// Фінанси України. – 2006. – №10. – С. 61-70.
Фіскальна політика держави в умовах фінансової кризи/ Мельник В. М. //
Фінанси України. – 2008. – №11. – С. 11-17.
Ховард К. Экономическая теория: Учебник для вузов. – М. : Банки и
биржи, ЮНИТИ, 2007. – С. 118-120.