Формування духовних цінностей старшокласників в умовах соціально-виховуючого середовища

Узагальнення різноманітних підходів до дефініції поняття “соціально-виховуюче середовище” та комплексу споріднених педагогічних явищ дозволяє кваліфікувати соціально-виховуюче  середовище сучасного навчального закладу як сукупність духовно-матеріальних умов функціонування закладу освіти, що забезпечують саморозвиток вільної й активної особистості, реалізацію творчого потенціалу дитини. Соціально-виховуюче середовище являє собою функціональне і просторове об’єднання суб’єктів освіти, між якими налагоджуються тісні різнопланові групові контакти, і може розглядатися як модель соціокультурного простору, де відбувається становлення особистості.

Основними  принципами формування духовних цінностей старшокласників визначено: принцип концептуального уявлення про особистість: принцип культуровідповідності; принцип інтеркультурності; принцип послідовності і взаємозв’язку концептуального, діагностичного, корекційного, креативно-розвивального компонентів у формуванні духовності особистості; принцип комплексності; принцип соціально-педагогічної корекції; принцип гуманізації; принцип креативної міжособистісної взаємодії; принцип опори на потенційні можливості людини; принцип толерантності; принцип психологізації навчально-виховної діяльності.

 

 

Проведене дослідження дозволило виділити основні умови формування духовних цінностей: 

1) організаційно-педагогічні умови, до яких належать: а) цілеспрямоване педагогічне спілкування; б) креативно стимулююча діяльність (створення ситуації успіху); в) науково  методичне забезпечення педагогічного процесу формування духовних цінностей; 

2) соціально-педагогічні умови: а) своєчасна соціально-педагогічна корекція в умовах “пасторального” тренінгу (моделювання життєвих ситуацій); б) урахування соціокультурних традицій; в) гармонізація впливу соціально-виховуючого середовища (створення творчої атмосфери, довіри, співпереживання, гуманізму тощо).

У ході експериментальних досліджень було визначено етапи формування духовних цінностей: 

1) пред’явлення цінностей старшокласникам; 

2) усвідомлення цінностей старшокласниками (потреби, установки, ідеали, рефлексія); 

3) прийняття духовних цінностей; 

4) коректуючий вплив соціально-виховуючого середовища; 

5) реалізація духовних цінностей у творчій діяльності, поведінці; 

6) закріплення духовних цінностей у спрямованості і переведення її в статус якості особистості; 

7) актуалізація потенційних духовних цінностей, що перетворюються в особистісну якість.

Аналіз кожного з етапів формування духовних цінностей дозволяє виділити головні напрями роботи соціального педагога. Так, пред’явлення старшокласникам цінностей може здійснюватися як у спеціально- створених умовах взаємодії, так і в повсякденному спілкуванні. Основний шлях пред’явлення цінностей – це щоденна освітня діяльність, як навчальна, так і позанавчальна (факультативи), взаємодія “педагог – старшокласники” в різних виявах (творча діяльність тощо). Головною особою, що створює аксиологічні (ціннісні) ситуації, що пред’являє духовні цінності, може бути висококваліфікований соціальний педагог, внутрішній світ якого, професійна культура, компетентність пронизані ціннісним духом і є зразком для наслідування.

Спеціально створювані ситуації (гра, діалог, факультатив, тренінг, тощо) особливо повинні базуватися на свободі вибору, можливостях повноцінно обговорювати ситуації, відсутності тиску та авторитарності, а також передбачає створення ситуацій успіху. Це обов’язкові умови, за яких можна формувати ціннісний погляд на оточений світ з виділенням головних опорних координат у життєвому континуумі.

Усвідомлення цінностей старшокласниками починається після їхнього пред’явлення і здійснюється поступово, включаючи усвідомлення потреб, установок, ідеалів, пред’явлених цінностей, дій на їхній основі, а також потенційні результати з подальшою рефлексією. Таким чином, формується усвідомлене спонукання, стимул, що включає необхідні вияви особистості спочатку в контексті її креативної діяльності, а потім і в життєвих ситуаціях. Духовні цінності на цьому етапі стають усвідомленими, рефлексивними. Для того щоб духовна цінність стала спонукальною силою, потребою, вона повинна бути внутрішньо прийнята суб’єктом. Прийняття духовної цінності відбувається в умовах її ідентифікації з ціннісними потребами особистості, в процесі співвіднесення духовної цінності з ієрархією суб’єктивно значущих особистісних цінностей. 

Важливий момент на цьому етапі – процес включення духовної цінності  в структуру значущих стосунків людини. У цьому випадку духовна цінність набуває змістоутворювальної функції, завдяки якій формується досвід, соціальний та індивідуальний інтелект, емоційно-почуттєва  сфера. На етапі коректуючого впливу соціально-виховуючого середовища враховується положення про те, що формування духовних цінностей може блокуватися різними причинами, як-от: наявністю когнітивного дисонансу (що виникає як відповідь на суперечність між тими знаннями, що наявні, і тими, що пропонуються, та уявленнями); захисними механізмами особистості (які оберігають від некоректного втручання, нав’язування позицій, поглядів); ситуаційними факторами; відсутністю ціннісного стрижня особистості, неадекватним визначенням духовних цінностей; ізольованістю ціннісних позицій, переоцінкою цінностей тощо. Все це враховується соціальним педагогом, який повинен грамотно, компетентно підходити до цього питання.

На етапі реалізації духовні цінності повинні виявляти свій потенціал, показувати весь спектр творчих можливостей. На цьому етапі старшокласники, що оволоділи цими цінностями виявляють таку властивість, як дієвість. У межах цього етапу старшокласники повинні демонструвати таку функціональну особливість, як насиченість гуманістичним та творчим потенціалом, задоволеність власних інтересів. 

В ході досліджень особливу увагу було приділено закріпленню духовних цінностей, тобто переведенню їх у ціннісну орієнтацію та перетворенню в особистісні якості особистості старшокласника. Для цього  необхідно, щоб старшокласник міг усвідомити сутність та зміст духовних цінностей, постійно, варіативно реалізовувати їх у діяльності та поведінці. Звернення до цінності в різних життєвих ситуаціях дає можливість простимулювати її здатність актуалізуватися в соціокультурних умовах.

Таким чином, актуалізація потенційних духовних цінностей повинна здійснюватися як усвідомлено, так і неусвідомлено в умовах певної зовнішньої чи внутрішньої необхідності, релятивності, бажання. Цим етапом завершується цикл формування духовних цінностей, а набуті старшокласниками духовні цінності переходять в особистісні якості.

В ході написання даної курсової роботи проаналізовано впровадження цілеспрямованого педагогічного спілкування як