Формування готовності учнів музичних шкіл до творчої діяльності

• мотиваційний, що передбачає формування потреби особистості до вивчення універсальних підходів у вирішенні творчих завдань, оволодіння рефлексією, досягнення самобутності та пошуку творчого партнера на основі діалогу;

• орієнтаційний, зумовлений потребою в самореалізації, самовдосконаленні, збагаченні самосвідомості та накопиченні емоційно-образного та духовного досвіду, утворенні нового продукту творчості;

• емоційно-вольовий, що забезпечує творчість учня на основі емоційно-особистісного навчання, коли здійснюється художній вчинок в аспекті власного творіння, інтеграція художнього образу музичного творіння в самосвідомість особистості; вирішення творчих завдань на основі системи відкритого типу, що поєднує відпрацьовані методи, способи вирішення поставленої мети з новими структурами психологічного, особистісного та світоглядного рівнів;

• психофізіологічний, який потребує розвитку музичних здібностей особистості (слух, пам’ять, ритм), що є передумовою творчої діяльності;

• оцінювальний компонент: самооцінка учнями продуктів власної творчості, художніх вчинків партнерів на основі творчого діалогу, визначення елементів новизни, прояву ризику у вирішенні творчих завдань.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, спостережень за навчально-творчою діяльністю учнів у процесі індивідуальних та позакласних занять (факультатив “Я – творча особистість”), самооцінок учнів і експертних оцінок визначено чотири рівні готовності: низький (адаптивний), середній (продуктивний), достатній (варіативно-утворювальний), високий (індивідуально-утворювальний), і ознаки, які відображають суттєві характеристики структурних компонентів готовності учнів до творчої діяльності.

Дається детальна характеристика структурних компонентів та рівнів готовності учнів до творчої діяльності, впровадження якої потребує визначення таких методів навчання (традиційні та нетрадиційні), що забезпечують формування готовності учнів до творчої діяльності у відповідності до сучасних вимог до особистості.

Доведено, що нетрадиційні методи навчання є способом забезпечення процесу формування готовності, у яку покладено нелінійну інформацію. Вона базується на визначенні засобів, прийомів пошуку стимулів впливу на почуття, фантазію, інтуїцію, сферу ірраціонального.

Ефективність впровадження нетрадиційних методів навчання залежить від їх різноманітності: психодрами (застосовується з метою формування потреб щодо пізнання власного “Я”, вмінь до самовдосконалення) ; евритміки (націлений на формування синтетичних вмінь) ; імпровізації (спрямований на спонтанність творчого процесу, розуміння сенсу творчого завдання, перетворень у навчально-творчій діяльності) ; мозкового штурму (орієнтований на формування готовності до активного спілкування, індивідуальне висловлювання думок, синтез інтелектуальної активності та спонтанної творчості особистості) ; емоційно-образної драматургії (скерований на формування вмінь до самооцінки, рефлексії, мотивації, нових уявлень) ; асоціювання (націлений на подолання стереотипів сприйняття та мислення, що сприяє стрибку в невідоме) ; випередження теорією практики (скерований на формування вмінь до узагальнень, декодування смислів та відпрацювання певних алгоритмів дій) ; ігрові методи (зумовлені формуванням асоціативного мислення, розвитком емпатичних здібностей, вмінь фантазування).

Доведено, що нетрадиційні методи навчання забезпечують формування високого рівня готовності до творчої діяльності учнів у музичних класах, що передбачає здатність у ході виконання творчих завдань діяти вільно, ініціативно, поєднувати індивідуальні та колективні дії, здійснювати перехід теоретичних знань в конкретно-предметну діяльність. Ефективність впровадження нетрадиційних методів навчання в музичних класах залежить від їх взаємодії з традиційними, що сприяє переходу на формування більш високих рівнів готовності. Взаємодія нетрадиційних методів з традиційними обумовлює застосування в навчальному процесі функції, змістом якої є заохочення до оригінальних пропозицій і задумів, забезпечення рівності у творчих дискусіях.

Визначено, що впровадження системи нетрадиційних методів навчання забезпечується створенням сукупності педагогічних умов, які передбачають необхідність формування потреб особистості у співвідношенні з рівнями готовності до творчої діяльності; самоактуалізацію особистості, яка має на увазі формування здатності до суджень, аналізу, порівнянь; умов, що забезпечують пізнання унікального “Я” особистості.

Доведено, що поняття “педагогічні умови” є утворенням складним та динамічним і скероване на: а) забезпечення активної взаємодії системи факторів на основі поєднання мотиваційних, інтелектуальних та емоційних структур творчої особистості учня; б) результативність цієї взаємодії у співвідношенні з рівнями готовності до творчої діяльності; в) формування установок на самоактуалізацію особистості, оволодіння вміннями аналізу, порівнянь, утворення продуктів власної творчості.

У другому розділі “Дослідно-експериментальна програма використання нетрадиційних методів навчання музики у формуванні готовності учнів до творчої діяльності” подається аналіз педагогічної практики музичних шкіл із досліджуваної проблеми; викладається методика проведення експериментальної роботи, конкретизується зміст, аналізуються результати педагогічного експерименту на основі визначених рівнів сформованості готовності (низький, середній і високий), її ознак, які відображають суттєві характеристики цього поняття і критеріїв кожного рівня готовності учнів музичних шкіл до творчої діяльності, які диференціюються в міру прояву сукупності показників.

Під час констатуючого експерименту виявлено залежність між використанням традиційних методів навчання та формуванням інтелектуально-творчих якостей особистості. У більшості учнів переважає потреба отримувати готову інформацію від вчителя щодо виконання завдань, вони не здатні до пошуку стимулів творчої діяльності, визначення сенсу концепції власного “Я”.

За результатами кількісного аналізу перевірних завдань щодо сформованості рівнів готовності до творчої діяльності учнів 5-7 класів встановлено: низький (адаптивний) рівень складав 44%; середній (продуктивний) рівень – 40%; достатній (варіативно-утворювальний) рівень – 16%; високий (індивідуально-утворювальний) рівень – 0%. При цьому причина низьких рівнів сформованості готовності учнів до творчої діяльності полягала в домінуванні формального та предметного підходу до процесу навчання, які не орієнтують на вирішення особистісних проблем, цільових надзавдань, оволодіння прийомами, творчих дій.

У ході дослідження виявлено недоліки у діяльності вчителів: формування знань реалізується поза визначенням взаємозв'язків окремих ланцюжків, притаманних структурі готовності учнів до творчої діяльності, поза забезпечення некерованих дій, поєднанням інтелектуальних та