Формування мовної культури особистості у військовому вузі

Узагальнення досліджень проблеми людини та її мови представниками різних галузей знань стало основою для визначення основних шляхів формування мовної культури особистості в системі військової освіти.

У дисертаційному дослідженні мовну культуру було розглянуто як якість особистості. Визначення місця цього утворення в структурі особистості було здійснено через з’ясування особливостей мовної діяльності та дослідження умов її успішного здійснення. При цьому було враховано, що вперше трактування мовлення як діяльності було запропоноване Л. С. Виготським. У 60-70-х роках О. О. Леонтьєв, А. Р. Лурія, М. І. Жинкін, Т. В. Ахутіна, І. А. Зимня виділили складові мовленнєвого акту: орієнтацію, планування, реалізацію програми і контроль. На основі цих положень у дисертаційному дослідженні було визначено вміння, необхідні для успішного здійснення мовленнєвої діяльності. Це вміння: грамотно та чітко формулювати думку, досягати бажаної комунікативної мети, здійснювати основні мовленнєві функції (підтверджувати, спростовувати, схвалювати, пропонувати, погоджуватись і т. д.), говорити виразно, висловлюватися логічно, зв’язно, продуктивно, змістовно та цілісно, тобто досягати смислової та емоційної цілісності.

На наступному етапі роботи було визначено залежність комунікативних мовленнєвих умінь від мовленнєвих здібностей та мовної свідомості особистості. При цьому було використано положення Б. Г. Ананьєва, Л. М. Веккера, Б. М. Ломова, А. В. Ярмоленка про наявність здібностей як необхідну умову забезпечення ефективності будь-якої діяльності, зокрема мовленнєвої, а також дослідження Б. Г. Ананьєва, В. В. Давидова, О. В. Запорожця, О. М. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна, Б. М. Теплова щодо мовленнєвої діяльності як відображення мовної свідомості.

З урахуванням цього в дисертаційному дослідженні мовну культуру було визначено як особистісну якість, яка залежить від мовної свідомості, визначається мовленнєвими здібностями, проявляється через комунікативні мовленнєві вміння. Для формування мовної культури особистості було передбачено використати сукупність прийомів і способів спеціально організованого впливу на індивіда з метою створення у нього системи переконань, ціннісних орієнтацій щодо значення мови в суспільному та особистісному житті, розвитку мовленнєвих здібностей, вироблення соціально і професійно значимих мовленнєвих комунікативних умінь.

Автором було проведено педагогічний аналіз стану сформованості мовної культури особистості у військовому вузі. Для вирішення зазначеного завдання було визначено основні критерії та показники рівня сформованості мовної культури та її компонентів: показником сформованості мовної свідомості було взято ставлення слухачів до мови, розуміння ними значення мови в суспільному житті, необхідності підвищення рівня володіння мовою для свого професійного становлення; розвиненості мовленнєвих здібностей – ступінь засвоєння мовних норм; наявності комунікативних мовленнєвих умінь – уміння створювати тексти певного комунікативного призначення. З використанням визначених критеріїв і показників було визначено доцільність вибору трьох рівнів її сформованості та проведено діагностику сформованості мовної культури слухачів ввузу.

Результати аналізу стану сформованості мовної культури виявили наявність у слухачів військового вузу труднощів у використанні мовних засобів для налагодження ефективної міжособистісної взаємодії. Було з’ясовано, що значна частина слухачів ввузу (26, 9%) неповною мірою усвідомлює значення мови в особистісному та професійному становленні, 56, 1% слухачів мають низький рівень розвитку мовленнєвих здібностей та 63, 6% – низький рівень сформованості мовленнєвих комунікативних умінь, тобто переважна частина слухачів вузу потребує суттєвого підвищення рівня мовної культури.

Таким чином, аналіз педагогічної, лінгвістично-методичної, психологічної літератури, уточнення змісту та структури мовної культури, результати педагогічної діагностики сформованості мовної культури слухачів ввузу засвідчили необхідність визначення ефективних шляхів здійснення педагогічного впливу з метою формування у них зазначеної якості.

У другому розділі “Педагогічні умови формування мовної культури слухачів військового вузу” визначено шляхи та умови здійснення педагогічного впливу щодо формування мовної свідомості слухачів військового вузу, розвитку їх мовленнєвих здібностей та удосконалення комунікативних мовленнєвих умінь.

Було з’ясовано, що в загальній структурі навчально-виховного процесу у військовому вузі найбільш сприятливі умови для формування мовної культури майбутніх фахівців – прикордонників має предмет “Ділова українська мова”. При цьому, на думку автора, предмету необхідно надати міждисциплінарного характеру через поєднання культури мовлення, риторики та теорії тексту. Це передбачає використання комунікативного підходу до подачі та вивчення мовних явищ на основі врахування їх значення при спілкуванні, для передачі тієї чи іншої інформації, навчання комунікативно доцільному вживанню мовних засобів відповідно до конкретної ситуації спілкування.

Визначено, що в роботі щодо формування мовної свідомості особистості важливе значення має забезпечення мотиваційної готовності слухачів до володіння мовою через постійне розширення їх знань про мову та її значення в суспільному житті й особистісному становленні. Це передбачає подачу мовного матеріалу у відповідності з інтересами слухачів, потребами їх майбутньої професійної діяльності.

Автором було з’ясовано, що