Формування мовної культури особистості у військовому вузі

Було також визначено, що аналіз вживання мовних одиниць необхідно здійснювати через використання різних видів робіт на редагування висловлювань. Це дає можливість забезпечити усвідомлене дотримання слухачами стилістичної норми та правильне вживання слова у відповідному значенні. Автор вважає, що у цій роботі необхідно також враховувати розробки наукової школи Д. Н. Узнадзе та Б. С. Мучника щодо виявлення закономірностей через дослідження різних відхилень. У цьому випадку знання ряду обмежень має допомогти слухачам завчасно, ще на етапі початкового конструювання речень відмовитися від безперспективних у стилістичному відношенні варіантів. Тому основну увагу, про що, зокрема, свідчать і результати діагностування, необхідно звертати на роботу по усуненню логічних помилок та таких, що пов’язані з неадекватним розумінням словоформи. Для вирішення цих завдань ефективним є, на думку автора, використання методів і прийомів психологічної стилістики: створення осмислених продовжень, реєстрація наголосу у двонаголошеному компоненті, підведення до ситуації вибору.

Для удосконалення комунікативних мовленнєвих умінь слухачів важливо ознайомити їх з основними положеннями теорії тексту, сутнісними характеристиками тексту та особливостями його структури з урахуванням основних положень теорії тексту, представлених в дослідженнях І. Р. Гальперіна, В. Я. Мельничайка, В. І. Капінос, Т. І. Чижової, Т. О. Ладиженської. Активно сприяє формуванню комунікативних мовленнєвих умінь цілеспрямоване введення діалогу в процес навчання мови. Автор вважає, що головною умовою діалогічного спілкування є початковий розрив у знаннях та потреба у спілкуванні. Тому на основі врахування специфіки спілкування важливим є створення на заняттях ситуації живого спілкування через наближення реальної та навчальної діяльності на основі значимого за змістом матеріалу та використання завдань ситуативного характеру. Цю роботу важливо проводити з використанням системи ситуативних вправ, які повинні містити задані умови спілкування та опис мовленнєвої ситуації. В кінцевому підсумку виконання слухачами проблемно ситуативних вправ саме і має допомогти їм у створенні висловлювань того чи іншого комунікативного призначення.

Було визначено, що найбільш прийнятною формою організації навчальних занять є практичні. Саме вони дають можливість ефективно використовувати необхідний для формування мовної культури коплекс дидактичних матеріалів та здійснювати належний контроль щодо засвоєння слухачами відповідних знань та умінь.

Таким чином, визначені педагогічні умови, обрані засоби та шляхи їх забезпечення складають педагогічну систему, використання якої дозволило автору здійснити цілеспрямований вплив на особистість з метою формування якості “мовна культура”.

У третьому розділі “Дослідно-експериментальна робота з формування мовної культури особистості” експериментально перевірено ефективність роботи щодо формування мовної культури особистості у військовому вузі. Під час педагогічного експерименту було розроблено експериментальну навчальну програму з формування мовної культури у військовому вузі.

У експерименті було задіяно 128 чоловік (2 контрольні та 2 експериментальні групи). Загальну порівняльну характеристику рівнів мовної культури слухачів експериментальних і контрольних груп під час проведення експерименту дано в табл. 1.

 

Таблиця 1

Рівні сформованості мовної культури у слухачів експериментальних та контрольних груп 

 

Під час дослідження було вивчено та проаналізовано майже 200 літературних джерел, 12 кандидатських дисертацій з проблеми, здійснено спостереження за комунікативною діяльністю 160 слухачів, опитано 128 чоловік, проаналізовано 648 письмових робіт, на базі чотирьох підрозділів проведено експериментальне дослідження, здійснено статистичну обробку результатів дослідження.

Під час формуючого експерименту було використано форми, методи і прийоми навчальної діяльності згідно визначених напрямів роботи: забезпечення високого рівня усвідомлення слухачами значення мови в особистісному та професійному становленні, глибокого засвоєння мовних понять; розвитку мовленнєвих здібностей; удосконалення комунікативних мовленнєвих умінь.

Слухачі експериментальних груп працювали за спеціально розробленою програмою, де основна увага надавалась темам, що необхідні у їх майбутній професійній діяльності. Важливе значення при цьому мала робота над розвитком їх усного та писемного мовлення через активне включення до всіх видів мовленнєвої діяльності. Це завдання вирішувалось через систему спеціально підібраних вправ, матеріалів для самостійних творчих та контрольних робіт.

Перевірка формуючого впливу проводилась на основі аналізу незалежних характеристик, анкетування, оцінки усних відповідей слухачів, їх письмових контрольних робіт, аналізу виконання ними індивідуальних завдань та творчих робіт. Система контрольних перевірок включала в основному роботи на редагування. Кількісний аналіз одержаних результатів передбачав також підрахунок числа правильних, правильних неповних та неправильних відповідей.

Загальний рівень сформованості мовної культури було визначено за середніми результатами сформованості кожного з її компонентів: мовної свідомості, мовленнєвих здібностей, комунікативних мовленнєвих умінь. Було виявлено, що за період проведення дослідно-експериментальної роботи в експериментальних групах значно збільшилось число слухачів з високим і середнім рівнем сформованості мовної культури у порівнянні з контрольними групами.

Використання визначених показників рівня сформованості мовної культури особистості дозволило виявити динаміку сформованості мовної свідомості, мовленнєвих здібностей, комунікативних мовленнєвих умінь. Порівняльний аналіз динаміки рівнів сформованості мовної культури у слухачів експериментальних та контрольних груп дозволив зробити висновок про ефективність експериментальної системи з формування мовної культури особистості у військовому вузі.

Аналіз даних табл. 1 свідчить, що за період проведення дослідно-екпериментальної роботи кількість слухачів