Формування систем менеджменту на засадах функціонального підходу

Виділення загальних функцій в теорії менеджменту переслідує ціль створити механізм реалізації конкретних, тобто прикладний зміст загальних функцій полягає в управлінні конкретними явищами (об’єктами, процесами, елементами тощо). Таким чином, процес управління складається з безлічі конкретних функцій, які, в свою чергу, реалізуються шляхом послідовного застосування загальних. Формування конкретних функцій на підприємстві здійснюється «зверху вниз». На кожному з рівнів управління (інституційному, управлінському, технічному) реалізуються певні конкретні функції.

При дослідженні процесу управління необхідним є функціональний аналіз, оскільки функції менеджменту є одним із найважливіших важелів, що формують зміст управлінської діяльності. Тому будь-який управлінський процес доцільно розглядати з позиції функціонального підходу, під яким слід розуміти сукупність способів, прийомів і механізмів використання функцій менеджменту в процесі управління на різних його рівнях з метою досягнення місії та цілей організації. Узагальнення практики підприємств показало, що функціональний підхід базується на реалізації таких етапів: 1) виділення видів і груп функцій менеджменту; 2) встановлення взаємозв’язків різних груп функцій менеджменту; 3) розробка моделі застосування функціонального підходу в процесі управління організацією.

Другий розділ «Аналіз і процес формування систем менеджменту» присвячено оцінці діючих систем менеджменту на основі експертного методу, реалізованого у формі анкетного опитування, встановленню сутності та значення функціональних стратегій при побудові організацій, розробці моделі формування систем менеджменту на засадах функціонального підходу.

Порядок проведення експертної оцінки передбачає аналіз управлінської діяльності низки підприємств. Основою експертизи є вивчення комплексу актуальних управлінських проблем, які можна розподілити на такі блоки: 1) кризові явища, які виникають на підприємствах в умовах переходу до ринку; 2) проблеми, з якими зустрічаються керівники в управлінській діяльності;  3) особливості реалізації функцій менеджменту (загальних, конкретних) керівниками різних рівнів управління; 4) відповідність чинної організаційної структури управління підприємством вимогам ринкової економіки; 5) шляхи підвищення продуктивності праці підлеглих і управлінського персоналу. Розглянуті проблеми досліджуються на засадах обгрунтованого підбору групи підприємств, що забезпечить виявлення загальних тенденцій, принципових недоліків та можливих напрямів реформування управлінської діяльності.

В дисертації з допомогою розробленого методу проаналізована діяльність 35 вітчизняних підприємств харчової, машинобудівної, приладобудівної, хімічної та нафтохімічної галузей промисловості. Результати виробничо-господарської діяльності окремих промислових об’єктів, що досліджувались, наведено в табл. 1. В ролі експертів виступив управлінський персонал вищого (148 осіб), середнього (198 осіб) і низового (194 особи) рівнів управління досліджуваних об’єктів.

Результати проведеного експертного опитування дозволили зробити ряд узагальнених висновків: 1) стійкими тенденціями в оцінці кризових явищ, які викликають найбільше занепокоєння у керівників різних рівнів управління, є труднощі з реалізацією готової продукції, а також проблеми відсутності фінансових коштів на підприємствах; 2) однією з причин кризових явищ на підприємствах в сучасних умовах господарювання є недосконала організація управлінської праці: недостатньо чітке розмежування (дублювання) функцій і повноважень між структурними підрозділами підприємства; 3) аналіз виконання конкретних функцій менеджменту показав, що керівники інституційного рівня в значній мірі залучені до реалізації функцій економічного характеру (управління економічною і фінансовою діяльністю), а також до здійснення управління маркетинговою та зовнішньоекономічною діяльністю, що обумовлено особливостями перехідної економіки; 4) встановлені значні розбіжності в оцінках керівників різних рівнів управління щодо відповідності організаційної структури управління умовам ринкової економіки. Половина опитаних керівників вищої ланки управління вважає, що чинна організаційна структура управління не потребує реорганізації; керівники середньої і частково низової ланок управління вимагають не лише реорганізації існуючих підрозділів і служб, але й ліквідації цілого ряду структурних одиниць. Таким чином, використання експертного методу шляхом стандартизованого анкетного опитування при відповідній математичній обробці результатів дозволяє отримати достатньо достовірну інформацію і відкриває нові можливості в оцінці побудови організації.

 

Таблиця 1

Темпи зміни1 обсягів промислової продукції на підприємствах Львівської області2, % 

 

 

На основі одержаних результатів, а також узагальнення фактичних матеріалів промислових підприємств в роботі розроблена модель формування організації на засадах функціонального підходу (рис. 1). На рис. 1 показано, що основними етапами процесу формування організації є такі: 1. Вивчення потреб ринку, які формуються під впливом попиту і пропозиції. 2. Проведення маркетингових досліджень з метою оцінки ситуації, що склалась на ринку, встановлення видів діяльності, які здійснюватиме підприємство, розробки стратегії його розвитку.

3. Визначення напрямів діяльності на ринку. Як показали дослідження, базова стратегія діяльності підприємства повинна бути підкріплена функціональними стратегіями. До них можна віднести: маркетингову, фінансово-економічну, стратегію науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, виробничу, стратегію зовнішньоекономічної діяльності, соціальну, екологічну, стратегію організаційних змін. 4. Формування конкретних функцій менеджменту на основі розроблених функціональних стратегій. 5. Побудова організаційної структури управління підприємством шляхом створення відповідних підрозділів і служб для виконання конкретних функцій, делегування повноважень та встановлення відповідальності посадових осіб. 6. Функціонування організації. Дана модель є механізмом формування організацій на засадах функціонального підходу і може знайти своє застосування в процесі вдосконалення управління діяльністю вітчизняних підприємств.

У третьому розділі «Побудова організаційних структур управління на засадах функціонального підходу» розглядаються загальні підходи до приведення організаційних структур управління у відповідність зі стратегією діяльності підприємства, вдосконалено методичні рекомендації з оцінки впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища на побудову організаційних структур управління, розроблено метод оцінки рівня розвитку конкретних функцій менеджменту на підприємстві та модель побудови організаційної структури управління підприємством на засадах функціонального підходу.