Формування систем менеджменту на засадах функціонального підходу

 

  (1)

 

де X – оцінка впливу даного фактора на організацію, бали; Q – вагомість даного фактора для організації. Бальна оцінка впливу конкретного фактора може змінюватись в діапазоні від +5 (сильний позитивний вплив) через 0 (нейтральний вплив) до -5 (сильний негативний вплив). Вагомість фактора для організації визначається з умови:

 

 , (2)

 

де Qi – вагомість i -го фактора; n – кількість факторів, що оцінюються.

Вагомість факторів внутрішнього середовища не повинна суттєво відрізнятись, оскільки всі фактори тісно взаємопов’язані між собою і знаходяться в постійній взаємодії. Що стосується факторів зовнішнього середовища, то особливу увагу слід приділяти групі факторів прямої дії, оскільки саме вони безпосередньо впливають на діяльність організації.

Дослідження показали, що кожна конкретна функція в своєму розвитку проходить чотири етапи: зародження і становлення; удосконалення; стійке функціонування та стабілізація; перетворення (розпад). Поетапний перехід в процесі розвитку функцій орієнтований на відповідність існуючого і забезпечення перспективного рівня розвитку. Дисертантом обгрунтований метод кількісної оцінки рівня розвитку конкретних функцій менеджменту, завданням якого є виявлення етапу розвитку певної функції. В основу методу покладено ряд основних принципів: комплексність, яка забезпечує всебічну характеристику процесу розвитку функцій менеджменту; прогнозованість, яка дозволяє визначити потенційні характеристики в розвитку функцій; вимірюваність, що обумовлює проведення розрахунку показників за допомогою формул. Розрахунок базується на визначенні певних показників (коефіцієнт відхилення діючої структури апарату управління за функцією від типової, коефіцієнт централізації апарату управління, коефіцієнт спеціалізації робіт за конкретною функцією, коефіцієнт повноти охоплення робіт за конкретною функцією тощо), що загалом складають цілісну систему і дозволяють визначити існуючий рівень розвитку функцій менеджменту. Для того, щоб кожна функція менеджменту в перспективі забезпечувала стійке підвищення результатів виробничо-господарської діяльності підприємства, необхідно встановити, на якому етапі розвитку вона знаходиться, а також визначити, чи досягнуті максимальні значення характеристик за відповідним етапом. При опитуванні шляхом анкетування, ранжування експертів проводиться із врахуванням рівня компетентності і значущості їх думок. Визначення усередненого значення показника кожного етапу розвитку здійснюється шляхом знаходження середньозваженого значення за спостереженнями всіх експертів.

З метою реалізації даного методу на практиці для проведення експертизи були залучені провідні спеціалісти технічних і економічних підрозділів, а також служб комп’ютерного забезпечення діяльності групи підприємств. Внаслідок обробки результатів експертної оцінки отримані діапазони значень показників для кожного етапу розвитку функцій за основними напрямами. В табл. 2 представлено фрагмент результатів експертної оцінки кількісних характеристик розвитку функції «управління технічною підготовкою виробництва» у ВАТ «Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання».

Оскільки розвиток функцій менеджменту протікає нерівномірно, то за певними показниками цей процес іде з випередженням, за іншими – з відставанням. Тому оцінка рівня розвитку функцій за окремими показниками тільки частково характеризує розвиток функцій. Кожний із етапів свого розвитку функція проходить з різною тривалістю в часі, тому доцільним є виділення фаз розвитку (табл. 2). Так, на першому і останньому етапах – дві фази, на другому і третьому – виділено три фази. Їм послідовно присвоюються номери від 1 до 10. Можна припустити, що функція, за якою більшість показників відноситься до однієї і тієї ж фази, знаходиться саме на цій фазі відповідного етапу розвитку. Однак в тих випадках, коли значення показників розсіяні за рядами суміжних фаз, необхідним є визначення середньозваженого показника рівня розвитку. Слід також враховувати, що значимість кожного показника при визначенні рівня розвитку функцій менеджменту різна. Установлення узагальнюючої кількісної характеристики, на основі якої функція менеджменту належить до тієї чи іншої фази, пропонується здійснювати за наступним алгоритмом: 1) для кожного показника розвитку за таблицею експертної оцінки визначається номер фази, в діапазон значень якої попадає величина показника. Номер фази визначає кількість балів, яку присвоюють показнику; 2) визначається сума балів за всіма показниками із врахуванням їх вагових коефіцієнтів, а також коефіцієнтів вагомості напрямків розвитку

 

 , (3)

 

Таблиця 2

Результати експертної оцінки кількісних характеристик розвитку функції «управління технічною підготовкою виробництва» у ВАТ «Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання» (фрагмент) 

 

 

де Mi – коефіцієнт вагомості і-го напрямку розвитку; mij – коефіцієнт вагомості j -го показника і-го напрямку розвитку; fij – бальна оцінка j -го показника і-го напрямку розвитку; n – кількість напрямків розвитку функцій; ki – кількість показників і-го напрямку; j – номер показника розвитку; i – номер напрямку розвитку. В межах одного напрямку розвитку функцій коефіцієнт вагомості кожного показника визначається шляхом розподілу між ними коефіцієнта, рівного 1, 0. Ця умова дотримується і при оцінці вагомості напрямку розвитку:

 

 ; (4)

 

3) отримана сума балів, округлена до найближчого цілого значення, являється номером фази розвитку даної функції менеджменту. Розподіл балів для оцінки вагомості показників і напрямків розвитку функцій