Формування відповідальності в курсантів військових інститутів

На основі спеціальних статистичних процедур, обґрунтованих у дисертації було з'ясовано, що для середнього рівня сформованості відповідальності оцінки визначено в діапазоні від 3, 4 до 4, 1 бала. Курсантів, які мають  < 3, 4, було віднесено до низького рівня сформованості відповідальності, а курсантів, які мають  > 4, 1 – до високого.

Організація проведення педагогічного експерименту забезпечила: наукове визначення необхідної кількості його учасників (репрезентативність вибірки), контрольних та експериментальних навчальних груп; визначення початкового рівня сформованості відповідальності в курсантів експериментальних і контрольних груп; планування виховних індивідуальних впливів, спрямованих на підвищення рівня сформованості відповідальності, прогнозування результатів; реалізацію педагогічного впливу в рамках розробленої методики; аналіз результатів на основі отриманих у кінці кожного семестру зрізів, що характеризують досягнутий рівень сформованості відповідальності й динаміки середніх оцінок у середині кожного рівня; корекцію педагогічного впливу відповідно до отриманих результатів.

Про ефективність запропонованої системи формування відповідальності в курсантів свідчать підсумкові дані експериментальної роботи, отримані на завершальному етапі, й наведені в табл. 1.

Аналіз результатів експерименту показує (рис. 1), що високий рівень відповідальності за 2 роки роботи зріс в експериментальних підрозділах із 19, 3% до 31, 1%, а в контрольних – з 19, 4% до 23, 2%, тобто відповідно на 11, 8% та 3, 8%. В експериментальних групах кількість курсантів із високим рівнем відповідальності зросла на 8%, більше, ніж у контрольних (рис. 1а). Однак головна відмінність виявляється при порівнянні показників низького рівня відповідальності (рис. 1в), який в експериментальних групах зменшився з 32, 3% до 16, 7% майже у 2 рази, а в контрольних знизився тільки на 1, 5% (з 30, 4% до 28, 9%).

 

Таблиця 1

Підсумкові дані експериментальної роботи

 

Таким чином, на основі проведеного дослідно-експериментального дослідження можна стверджувати, що запропонована система формування відповідальності в курсантів дозволяє досягнути більш високих показників.

У третьому розділі «Педагогічні умови й головні чинники підвищення ефективності формування відповідальності курсантів військових інститутів» обґрунтовано й досліджено педагогічні умови й чинники ефективного функціонування та удосконалення процесу формування відповідальності.

Аналіз результатів проведеного дослідження виявив, що навчання є провідним видом діяльності курсантів військових інститутів. Це особлива діяльність, де передчасно встановлено мету, зміст, принципи, методи й організаційні форми навчальної роботи, які забезпечують формування відповідальності як якості особистості. Дослідженням доведено, що до головних педагогічних умов удосконалення навчальної діяльності з формування відповідальності в курсантів належать: організація спільної навчальної діяльності, яка ставить курсантів у взаємини відповідальної залежності; розширення самостійності курсантів у навчальній діяльності; особистий приклад викладачів військових інститутів щодо відповідального виконання обов’язків; чітка організація навчального процесу.

Про правильність визначення названих педагогічних умов свідчать результати екзаменаційної сесії після завершення експериментальної роботи, наведені в табл. 2.

 

Таблиця 2

Результати екзаменаційної сесії після завершення експериментальної роботи

 

Ефективність формування відповідальності виявляється в різниці середнього балу й кількості та якості оцінок такої якості-критерію відповідальності, як старанність у навчанні в експериментальних і контрольних групах. Обчислення середнього балу, дисперсії (), tкр- Ст’юдента, Fкр – Фішера виконувалось згідно з правилами математичної статистики. Вони свідчать про те, що визначені педагогічні умови справді ефективні.

У дослідженні було враховано виховні можливості всіх видів діяльності. Проте особливе місце займає службова діяльність, тому що це один із найвідповідальніших видів діяльності, який в деяких випадках підпадає під кримінальну відповідальність. Службова діяльність включає в себе гарнізонну, вартову та внутрішню служби. Експериментально доведено, що педагогічний вплив службової діяльності на процес формування відповідальності виявляється, по-перше, у мобілізаційній ролі відповідальності за забезпечення міцної військової дисципліни, плановості умов життя, побуту військ, підтримання статутного порядку. По-друге, «педагогізм» службової діяльності виявляється в детермінованості якостей і поведінки кожної особистості умовами військової служби, які активізують військово-педагогічний процес, що спрямований на формування відповідальності. По-третє, службова діяльність – найбільш тяжкий та відповідальний вид діяльності, який виявляє для командирів та вихователів реальний рівень відповідальності курсантів. До головних педагогічних умов, які підсилюють вплив службової діяльності на формування відповідальності в курсантів, віднесено: підпорядкування мети й завдань службової діяльності з формування відповідальності в курсантів; спрямованість на підвищення ефективності формування відповідальності форм, методів, засобів на різних етапах підготовки й проходження служби, під час варти й внутрішнього наряду; статутна організація всіх сфер життєдіяльності курсантів.

Підтвердженням ефективності визначених педагогічних умов стали зміни, що виявилися у вигляді зростання якісних показників такої якості-критерію, як старанність у службі. Встановлено динаміку її зростання в курсантів експериментальної групи. За виявлену старанність у службі вони отримали такі оцінки: відмінно – 16, 1% (зростання на 7, 3%) ; добре – 55, 2% (зростання на 11, 4%) ; задовільно – 26, 5% (зниження на 13, 6%), незадовільно – 2, 2% (зниження на 5, 5%). У контрольній групі відповідно: відмінно – склали 8, 3% (зниження на 2, 6%) ; добре – 41, 4% (зниження на 5, 4%) ; задовільно – 43, 2% (зростання на 6, 4%) ; незадовільно – 7, 1% (зростання на 1, 2%).

У дослідженні було зроблено висновок про те, що відповідальність – це соціальне явище, вид стосунків між