Головна функція економіки

Оскільки середні індивідуальні витрати виробництва різні, то і прибуток, отримуваний при реалізації продукції з різних ділянок за однаковими цінами, буде неоднаковий – найвищий на кращих ділянках і найнижчий на гірших. З кожної одиниці продукції, одержаної на кращих за якістю земельних ділянках, буде отримано додатковий прибуток. Він є основою виникнення диференціальної ренти, яку і присвоюють власники землі.

Отже, диференціальна рента виражає відносини між власником землі і землекористувачем з приводу розподілу додаткового прибутку, що створюється на кращих за якістю земельних ділянках. Валовий прибуток, отримуваний підприємцем на таких ділянках, поділяється на дві частини: нормальний (або середній) прибуток, який присвоюється підприємцем як землекористувачем і виступає у формі підприємницького доходу, та додатковий прибуток (або надприбуток), який набуває форми диференціальної ренти і присвоюється землевласником. Слід зазначити, що форми ренти надприбуток набуває лише за умов, що підприємець виступає землекористувачем, не будучи власником орендованої землі. Коли підприємницькою діяльністю на таких земельних ділянках займається їх власник, то форми ренти надприбуток не набуває.

Розрізняють дві форми диференціальної ренти:

рента І-го роду – диференціація земель за їх якістю;

рента ІІ-го роду виникає при послідовних вкладеннях капіталу та праці в одну і ту ж ділянку землі.

Крім диференціальної, існує ще одна форма земельної ренти – абсолютна. В умовах приватної власності на землю її власник без винагороди, тобто безплатно, навіть такі земельні ділянки в оренду не віддасть. Право користування такими ділянками підприємець отримує лише за плату, яка і набуває форми абсолютної земельної ренти.

Абсолютна земельна рента сплачується за право використання будь-яких земельних ділянок незалежно від їх якості. Механізм її утворення пов'язаний із попитом на сільськогосподарську продукцію. Підприємець, що здійснює свою діяльність на гірших за якістю земельних ділянках, надприбутку не одержує. Отже, і можливості платити за її користування у нього немає. І якщо землевласник братиме з нього таку плату, йому буде невигідно застосовувати свій капітал, оскільки це зменшить його нормальний або середній прибуток. У такому разі пропозиція сільськогосподарської продукції зменшиться і не зможе задовольнити ринковий попит на неї. Порушення рівноваги між попитом і пропозицією приведе до підвищення ціни на таку продукцію, і вона встановиться на рівні, який дозволить застосувати капітал і на гірших за якістю землях, оскільки нова ціна буде перевищувати попередню на величину, яка і становить абсолютну ренту. Саме такий механізм дозволяє підприємцям на гірших земельних ділянках встановлювати ціну на свою продукцію, яка компенсує витрати виробництва, забезпечує нормальний прибуток і створює надприбуток, який становить основу абсолютної земельної ренти.

 

 

Земля не є продуктом праці, а виходить, не має вартості, але має ціну. Таким чином, ціна землі є категорією ірраціональною.

Ціна землі – це купівельна ціна не самої землі, а тієї земельної ренти, що приносить дана ділянка.

Ціна землі дорівнює тій сумі грошей, що, будучи вкладена в банк, принесе щорічно у вигляді банківського відсотка такий же доход, який раніш забезпечувала земельна рента.

Ціна землі – це капіталізована рента чи рента, перетворена в капітал. Теоретично ціна землі визначається за формулою:

 

де ЦЗ – ціна землі; ЗР – земельна рента; NБ% – норма банківського відсотка.

Розрізняють нормативну, теоретично обумовлену і реальну ціну землі.

Теоретично обумовлена ціна землі сільськогосподарського призначення може бути визначена за формулою:

 

де ЦЗ – ціна землі;

доход – це доход, що приносить у рік дана ділянка; NБ% – норма банківського відсотка.

Реальна ціна землі кожної земельної ділянки визначається в залежності від співвідношення попиту та пропозиції на нього.

З розвитком суспільства ціна землі росте, що пояснюється наступними причинами:

зростає земельна рента внаслідок росту диференціальної ренти;

зростомнаселеннязбільшуєтьсяпопитнасільськогосподарську продукцію, а врожайність у сільському господарстві росте відносно повільно;

значна частина земель вилучається із сільськогосподарського обороту і займається під капітальне і житлове будівництво, дороги, аеродроми, військові бази, «рукотворні» моря і т. д. ;

розвивається індустрія відпочинку і туризму, що приводить до росту монопольної земельної ренти.

 

 

Інвестиційний ринок – це економічна категорія, що являє собою збалан-сованість попиту та пропозиції на інвестиції. Інвестиційний ринок формує суб’єкт – інвестор, тобто господарюючий суб’єкт, в якого виникає попит на інвестиції та інвестиційні товари.

У країнах