+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
34
Мова:
Українська
теми має комплекс документів фонду «Почаївська Успенська Лавра» (ф. 258), який зберігається в Державному архіві Тернопільської області і справедливо вважається одним із найцінніших і найоб’ємніших його фондів, заслуговує всебічного та об’єктивного вивчення. За повнотою відображення різних питань дисертаційної тематики матеріали фонду доцільно розподілити на такі основні групи: 1) розпорядчі документи вищих органів державної і церковної влади Росії (царські грамоти, укази Сенату і Синоду), що регламентували внутрішнє життя Лаври, дарчі записи на лаврські маєтки; 2) справи, що репрезентують видавничу діяльність Лаври (організація друкарського виробництва; реєстри, каталоги видань та інші форми їх обліку; обставини друку окремих видань, способи їх розповсюдження); 3) матеріали стосовно особового складу печерської братії (формулярні та іменні списки, справи про прийом та переміщення, надання духовних звань, духовні заповіти), що характеризують різнопланову діяльність лаврського чернецтва, зокрема навчання і викладання в навчальних закладах, службу в церковних установах Росії. Переважна частина використаних у дисертації матеріалів фонду вперше вводиться в науковий обіг.
У дослідженні використано також матеріали Центрального державного історичного архіву м. Києва (ЦДІАК України). Це фонди: 127 (Київська духовна консисторія), 442 (Канцелярія київського, волинського та подільського генерал-губернатора) та фонд Почаївського історико-художнього музею (Відділ рідкісних документів).
Значна кількість джерел з досліджуваної тематики опублікована в серійних археографічних виданнях: «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собраные археографической комиссией» ; «Архив Юго-Западной России» . У них відображено деякі особливості державно-церковних відносин і конфесійного життя в Україні того часу.
Зручними в користуванні є окремі збірки законодавчих актів, що регулювали церковне життя на рівні парафії і були своєрідними юридичними посібниками для священнослужителів. Серед них є тематичні збірники, присвячені розгляду юридичного забезпечення окремих сторін парафіяльного життя.
Із наративних джерел у дисертації використана мемуарна література, зокрема короткий опис Почаївської лаври, написаний під час подорожі князем М.С.Голіциним . Цей твір був надрукований у журналі «Киевская Старина» у 1882 р.
Відомий історик М. Костомаров відвідав монастир у 1845 р., про це він розповідає в «Автобіографії» .
Незамінним джерелом щодо вивчення видавничої діяльності Почаївської лаври XІХ – початку ХХ ст. є самі монастирські стародруки, найціннішим за повнотою з яких є каталог, зібраний Я.Запаско та Я.Ісаєвичем , котрі включили до свого видання стародруки не лише вітчизняних, а й зарубіжних архівів та книгосховищ.
Із 70-х рр. ХІХ ст. (1867 р.) при лаврській друкарні почали виходити і періодичні видання: «Волынские епархиальные ведомости» (орган Волинського єпархіального архірея), «Почаевский листок», «Почаевские ведомости», політичний тижневик «Почаевские известия» та «Волынская земля». Усі ці видання належали православній церкві, інспірувалися та існували за матеріальної підтримки російського самодержавства.
Для наукового аналізу нами також використані матеріали, що зберігались у фондах Почаївського історико-художнього музею. Це записи Кременецького земського суду, а також господарські та економічні звіти.
Отже, джерельна база, наявна на сьогоднішній день, цілком достатня для вивчення громадсько-політичної та культурної діяльності духовенства Почаївського монастиря.
У другому розділі «Становлення Почаївського монастиря як провідного релігійного та культурно-освітнього центру на Волині» аналізується поетапна розбудова та поступове перетворення монастиря із чернечого притулку в загальнонаціональну святиню.
У підрозділі 2.1. «Заснування та розбудова монастиря на горі Почаївській» розглядаються основні версії початку чернечого життя на Почаївських пагорбах.
Перші століття проживання ченців на Почаївській горі не знайшли відображення в писемних історичних джерелах, а тільки в монастирських переказах та легендах. Дослідники не мали під руками достатніх історичних даних, на основі яких можна було б достовірно відтворити ті події, що й досі залишаються нам невідомими.
Серед дослідників монастиря як у діаспорі, так і в Україні все більшого обґрунтування набуває твердження, що християнство в Галичині і на Волині було поширене задовго до Володимирового хрещення Київської Русі.
Цей новий підхід не лише вносить значні корективи у датування і визначення часу заснування монастиря, він узагалі інакше трактує історію Почаївської святині.
Перше відоме посилання на Почаїв як на реально існуючий населений пункт знаходимо лише під 1450 роком у так званій Литовській метриці. У ній серед численних майнових записів є королівська грамота про надання права земельного володіння.
У XVI ст. в письмових джерелах уже згадується Почаївський православний монастир. Експлуатуючи селян, одержуючи численні пожертвування магнатів, обитель швидко багатіла. У середині XVIІ ст. монастирю вже належали землі не лише в Почаєві, але й у багатьох навколишніх селах.
Значною подією в історії монастиря стало пожертвування, яке здійснила власниця Почаєва і кількох навколишніх сіл удова пані Гойська. Її дар створив міцні матеріальні засади існування для обителі. З того часу, власне, й розпочинається її нове життя. Маючи матеріальні засоби, монастир міг працювати над зміцненням та поширенням своїх моральних та релігійно-виховних впливів, як того вимагав час.
У другій половині XVII ст., незважаючи на вкрай несприятливі суспільно-політичні обставини, Почаївський монастир не зупинився у своєму розвитку. Невпинно зростала кількість монахів, примножувалася народна слава про почаївські святині. Заможні православні прочани несли сюди щедрі пожертви. Не дивно, що на початок XVIIІ ст. Почаївський монастир за своїм суспільно-політичним значенням став найбільшою православною оселею на Волині.
У підрозділі 2.2. «Греко-католицький період в історії Почаївського монастиря» аналізується подальша розбудова обителі під безпосереднім керівництвом