Гроші як соціокультурний феномен у вимірах практичної філософії

Те, що в реальних господарських взаємодіях традиційного суспільства грошові стосунки були переплетені з нормативними контекстами життєвого світу, відповідно виявлялося у теоретичних поглядах на природу грошей: учення про економіку розвивалося як частина філософії моралі. У модерну добу розпочалося розмежування, з одного боку, філософії та етики як учення про моральні цінності та, з другого, економічної теорії (політичної економії), вільної від нормативних вимог. Внаслідок цього вже не економічне мислення спирається на етику, а етична категорія цінності зводиться до ціни, яка встановлюється ринком. Вирішальний крок у напрямі від розгляду людини у повноті всіх проявів її життєвого світу до бачення її крізь призму інструментальної раціональності зробив А. Сміт, ввівши концепт “людини економічної”. Паралельно “чиста економічна теорія” відокремлюється від господарської етики тоді, коли прибуток стає самоціллю. Звільнення економічної теорії від морально-ціннісних контекстів стає своєрідною добудовою інструментальної раціональності на вищому, теоретичному рівні. Проте водночас стає зрозумілим, що звільнене від нормативного змісту економічне знання втрачає смислоутворювальні орієнтири самої господарської діяльності. Унаслідок “звільнення від цінностей” методологічним принципом науково-прикладних дисципліни економічного напрямку стає ставлення до людської особистості як до об’єкта маніпуляцій, культивації нездорових потреб, стимуляції гірших сторін людської природи. 

У наш час можна констатувати певні імпульси до руху в зворотному напрямі: у тих галузях знань, які традиційно мають своїм предметом грошові відносини, намітилася тенденція до усвідомлення евристичної та світоглядної обмеженості чисто прагматичних підходів до потреб людини та мотивації її діяльності. Починається пошук нормативних основ усередині самої економічної теорії, щоправда, сумнівний з огляду на обмеженість методологічних засад. У дослідження функціонування грошей включаються цінність людської особистості, благо, права і свободи людини. У фінансовій науці, поряд з “чистою” теорією державних фінансів, з’являються “фінансова аксіологія”, “фінансова антропологія”, “економічна антропологія”, “економічна аксіологія”. Проте, попри спроби узгодити принципи морального та економічного вибору, у сучасному економічному мисленні залишається чинним переконання в тому, що економічна ефективність та морально-етичні засади людського життя взаємно виключають одно одне. Прагнення до економічної ефективності, реалізоване на таких засадах, може створити реальну загрозу “розмивання” моральних норм інструментальною раціональністю економічних механізмів, які формуються в процесі ринкової трансформації України.

У Розділі 6 “Аксіологічний вимір: проблема раціонального обґрунтування етики відповідальності” розглянуте функціонування грошей у системі соціальних та особистих ціннісних орієнтацій. Воно відбувається за моделями, визначеними сутнісною характеристикою будь-якого ціннісного феномена – його нормативною природою. Гроші є специфічною цінністю в тому сенсі, що їх смислове наповнення не має власного змісту поза змістом тих конкретних благ, представником яких вони виступають (точніше здобуття ними такого власного змісту за певних обставин має місце, але виникає як певна аномалія, як те, що називається фетишизацією грошей). Проте власна значущість грошей розкривається в іншому ракурсі – в їх ролі універсального еквівалента будь-якої цінності, який слугує для зв’язку людини з будь-якими благами її життєвого світу, в такому сенсі вони постають у ролі специфічної соціальної субстанції всіх речей. Як кожна вартість, гроші виконують нормативну роль, скеровуючи поведінку людини за певними стереотипами. Гроші які знаходяться в розпорядженні людини, виступають як соціальна субстанція, яка принципово уможливлює вибір, робить її суб’єктом багатьох сфер суспільного життя, слугує засобом її зв’язку з більшістю цінностей, які існують у сучасному соціумі, вони дають можливість вибрати будь-яку цінність із-поміж необмежено великої кількості.

Моральна легітимація грошово-ринкових механізмів зумовлена тим, що не існує рівноцінного їм за ефективністю механізму для досягнення сучасного рівня добробуту. Разом з тим вимогам справедливості відповідає лише соціальне ринкове господарство. У цивілізованих грошових взаєминах перевагу та успіх мають ті суб’єкти господарювання, у яких сформована й розвинена підприємницька трудова мораль. Процес її становлення досить тривалий, болючий і повинен мати свої передумови. 

Найбільш поширена нині оцінка моральної значущості грошей будується на протиставленні духовних вимірів матеріальним аспектам буття і відповідно класифікує буття людини на два типи: “вищий”, для якого гроші втрачають своє значення, і “нижчий”, пов’язаний з монетарними моделями поведінки. У дисертації обґрунтовується висновок про те, що такий підхід є надмірним спрощенням проблеми. За змістом утилітарних орієнтацій у дисертації виділено вісім типів особистісної спрямованості на основі критерію індивідуального потенціалу продуктивності, сформульованого Е. Фроммом. Наголошено, що дію грошових чинників регуляції поведінки не варто сприймати як втрату автономії волі. Понад те, усунення економічного егоїзму з мотиваційної сфери особистості веде до апатії, що, порівняно з негативними наслідками функціонування грошей, ще більше суперечило б спільному благу. 

Альтернативи, які стоять перед людиною щодо розпорядження грошима – це можливості споживання, або нагромадження, або інвестування грошей. Людина приймає конкретні рішення в залежності від своїх ціннісних орієнтацій. Крайніми полюсами спектру моделей споживання є гедонізм, тобто поведінка, націлена на зростання матеріальних потреб, та