Ґрунтознавство з основами меліорації

У промерзаючих ґрунтах можливе виділення кріогенних (великі кристали льоду) включень.

4. 7 Ґрунтовий профіль і генетичні горизонти

Поняття про ґрунтовий профіль і профільний метод вивчення ґрунтів у кінці ХІХ століття в науку ввів В. В. Докучаєв.

Основними складовими частинами профілю є генетичні горизонти.

У сучасному ґрунтознавстві під генетичними горизонтами розуміють однорідні шари ґрунту, з яких складається ґрунтовий профіль і які різняться між собою за морфологічними ознаками, складом і властивостями.

Сукупність генетичних горизонтів називають ґрунтовим профілем. Профіль ґрунту характеризує зміну його властивостей по вертикалі. Залежно від напрямку ґрунтоутворення спостерігається закономірний розподіл і зміна гранулометричного, мінералогічного та хімічного складу, фізичних, хімічних і біологічних властивостей ґрунтового тіла від поверхні до підстилаючої породи. Ці зміни можуть бути поступовими, що відображаються плавним ходом профільної кривої, а також різкими, з декількома максимами та мінімумами.

Для кожного природного типу ґрунтоутворення характерна своя сукупність горизонтів. Всі горизонти в профілі взаємно пов’язані і взаємно обумовлені. Вони формуються в процесі генезису ґрунту з материнської породи одночасно як єдине ціле.

Будова ґрунтового профілю специфічна для кожного типу ґрунту, тому служить його основною діагностичною характеристикою

У свій час В. В. Докучаєв виділив у ґрунті всього три генетичних горизонти і позначив їх першими літерами латинського алфавіту А В С (А – перегнійно-акумулятивний, В – перехідний, С – материнська порода). З накопиченням знань про ґрунт ця номенклатура горизонтів стала недостатньою.

У тридцятих роках минулого століття український ґрунтознавець О. Н. Соколовський (1936) запропонував принципово нову систему індексів. Розвиток ґрунтознавства привів до виділення великої різноманітності генетичних горизонтів різних типів ґрунтів. Індексацію генетичних горизонтів, запропоновану В. В. Докучаєвим, О. Н. Соколовським і Б. Г. Розановим, наведено в таблиці 4. 4.

 

Крім головних символів у всіх системах індексації використовується додаткова символіка, яка розкриває специфіку тих чи інших горизонтів.

У ґрунтах з поступовим ослабленням будь-якої ознаки від поверхні до породи сусідні горизонти називають перехідними.

В системі О. Н. Соколовського перехідні горизонти позначають мішаними символами, які складаються з великих і малих літер (якщо ознака ґрунту виражена нечітко). Наприклад, Не – гумусно-елювіальний, Іh – ілювіально-гумусний, Egl – елювіально-глейовий, Pk – карбонатна материнська порода та ін.

Якщо перехідні сполучають в однаковій мірі ознаки двох сусідніх горизонтів, їх позначають великими літерами (символами) двох суміжних горизонтів. Наприклад, перехідний між гумусовим і материнською породою в чорноземах – НР; гумусовим та елювіальним в дерново-підзолистих ґрунтах – НЕ.

Різноманітні природні умови зумовлюють велику різноманітність ґрунтових профілів. За характером співвідношення генетичних горизонтів всі ґрунтові профілі поділяють на дві великі групи: прості і складні. В межах кожної групи виділяють кілька типів ґрунтових профілів.

До групи простих профілів належать ґрунти з примітивним, неповно- розвиненим, нормальним, слабодиференційованим і порушеним (еродованим) профілями.

Примітивний профіль формується малопотужним гумусно-акумулятивним горизонтом (Н) або перехідним до материнської породи (НР), що залягають безпосередньо на ґрунтоутворюючій породі.

Неповнорозвинений має повний набір генетичних горизонтів, що характерні для даного типу ґрунтів, але з малою їх потужністю (профіль укорочений).

Нормальний має повний набір генетичних горизонтів, що характерний для даного типу ґрунту.

Слабодиференційований – дуже розтягнутий монотонний профіль, в якому генетичні горизонти поступово змінюють один одного без чітко помітних переходів.

Порушений (еродований) – профіль, в якому частина верхніх горизонтів знищена ерозією.

До групи складних профілів належать профілі реліктового, багаточленного, поліциклічного, порушеного (переверненого), мозаїчного (строкатого) ґрунтів.

Реліктовий профіль характеризується наявністю похованих горизонтів або похованих профілів палеоґрунтів.

Багаточленний профіль формується у випадках літологічних змін у межах ґрунтової товщі (двочленні материнські породи).

Поліциклічний профіль утворюється в умовах періодичного перевідкладення ґрунтоутворюючого матеріалу (річковий алювій, вулканічний попіл, еолові наноси).

Порушений (перевернений) профіль формується при вивертанні нижніх горизонтів на поверхню. Розрізняють штучний (діяльність людини) та природний (при буревіях) порушений профіль.

Мозаїчний (строкатий) профіль – генетичні горизонти утворюють не послідовну за глибиною серію горизонтальних шарів, а непередбачувану строкату мозаїку, плямистість.

Схема будови одного із простих і складних ґрунтових профілів приведена на рис. 4. 1.

 Рис. 4. 1 – Типи будови ґрунтових профілів (за Б. Г. Розановим, 1983) :

Переважна кількість сучасних зональних і інтразональних ґрунтів мають нормальний тип будови профілю.

Залежно від ландшафтно-геохімічних умов формування ґрунти поділяють на дві групи: автоморфні і гідроморфні.

Автоморфні ґрунти формуються на добре дренованих вододілах під впливом низхідного руху атмосферних опадів, які зумовлюють рух хімічних елементів зверху донизу. У цьому випадку ґрунтоутворення відбувається під впливом низхідного руху води, яка періодично або постійно збагачує ґрунт хімічними сполуками і таким чином формує хімічний склад ґрунту.

4. 8 Хімічний склад мінеральної частини ґрунту

Оскільки ґрунт є верхньою частиною кори вивітрювання літосфери, то саме він майже повністю успадковує її хімічний склад (таблиця 4. 5). Проте внаслідок впливу живої речовини вміст деяких елементів зазнає кардинальних змін у порівнянні з літосферою.