Ґрунтознавство з основами меліорації

 

Як у літосфері, так і в ґрунті близько половини займає кисень. Друге місце (майже четверта частина) – кремній. Приблизно десяту частину – алюміній та залізо. Всього лише декілька відсотків займають кальцій, магній, натрій, калій. На всі інші елементи, за винятком вуглецю, припадає менше 1%.

Окрім вказаних елементів, у ґрунті наявна вода, гази та органічні речовини.

У більшості випадків ґрунти майже на 90% представлені мінеральними ґрунтовими частками, а тому їх валовий хімічний склад буде визначатись в основному складом і кількісним співвідношенням мінералів.

Серед основних мінералів крупну фракцію складають кварц і польові шпати, а тонкодисперсну – глинисті алюмосилікати. Відповідно до цього, у валовому хімічному складі ґрунтів переважають кисень і кремній, менше алюмінію, дуже мало заліза, титану, кальцію та натрію, інші елементи – у мікрокількостях.

Хімічний склад варіює з глибиною. Різниця у валовому хімічному складі окремих горизонтів ґрунтового профілю використовується для визначення хімічного перетворення породи.

Елювіально-ілювіальний профіль характеризується тим, що в елювіальному горизонті спостерігається збіднення півтораоксидами й збагачення кремнеземом, в ілювіальному спостерігається зворотна картина. Разом з цим, однаковий профіль за хімічним складом може формуватись під впливом таких елементарних ґрунтоутворюючих процесів як опідзолення, знемулення, лесиваж, відбілювання, осолодіння та ін.

Отже, напрямок та інтенсивність прояву ґрунтоутворюючого процесу безпосередньо впливає на перерозподіл хімічного складу по профілю. Тому за характером профільних змін валового хімічного складу можна проводити діагностику ґрунтоутворення.

4. 9 Класифікація ґрунтів

Основним завданням класифікації ґрунтів є об’єднання їх у групи за властивостями, походженням і особливостями родючості.

Історія розробки і удосконалення класифікації ґрунтів складна і неоднозначна. В даний час у світі немає єдиної загальноприйнятої класифікації. В сучасному ґрунтознавстві існує три головних напрями класифікації ґрунтів: російський, американський (США) і міжнародний (ФАО/ЮНЕСКО). Кожний з цих напрямів базується на своїх принципах класифікації.

У свій час В. І. Докучаєв і М. М. Сибірцев заклали основи генетичної класифікації ґрунтів. Вона розвивалась і удосконалювалась багатьма видатними ґрунтознавцями. В результаті в нашій країні виникло кілька класифікаційних схем (еколого-генетична, морфо-генетична, історико-генетична та ін.).

Розробка сучасної класифікації ґрунтів базується на таких основних принципах:

• класифікація ґрунтів має відбивати основні властивості і режими ґрунтів, враховувати умови ґрунтоутворення і процеси, які формують ґрунт;
• класифікація повинна будуватись на науковій системі таксономічних одиниць;
• класифікація має враховувати ознаки і властивості, які ґрунт набув в результаті виробничої діяльності людини.
• класифікація має розкривати агровиробничі особливості ґрунту, сприяти їх раціональному використанню.

Слово «таксономія» походить від грецького taxis – будуй, порядок, або від латинського takso – оцінюю і номо – закон.

Таксономічні одиниці (таксони) – це класифікаційні або систематичні одиниці, що показують клас, ранг або місце в системі яких-небудь об’єктів.

В основі сучасної системи таксономічних одиниць класифікації ґрунтів покладено докучаєвське вчення про тип ґрунту.

Генетичний тип ґрунту – велика група ґрунтів, що розвиваються в однотипно-сполучених біологічних, кліматичних і гідрологічних умовах на певній групі ґрунтоутворюючих порід. Він характеризується чітким проявом основного процесу ґрунтоутворення. Прикладами типів ґрунтів є чорноземи, сірі лісові, каштанові.

Тип ґрунту – це опорна, основна одиниця систематики ґрунтів.

У межах типу виділяють підтипи ґрунтів.

Підтип ґрунту – групи ґрунтів у межах типу, що якісно різняться між собою за проявом основного процесу ґрунтоутворення. Часто підтипи ґрунтів виділяють як перехідні утворення між близькими (географічно або генетично) типами ґрунтів.

Наприклад, основним процесом формування чорноземів вважають процес накопичення гумусу і формування гумусного горизонту. Залежно від географічної широти і відповідно із зміною чинників ґрунтоутворення в межах чорноземної зони потужність гумусного горизонту і процентний вміст гумусу будуть різні, тобто прояв основного процесу в різних пунктах буде неоднаковим. Тому чорноземні ґрунти поділяють на кілька підтипів: чорнозем типовий, чорнозем звичайний, чорнозем південний.

Крім того, підтипи ґрунтів виділяють при накладанні додаткових процесів ґрунтоутворення (чорнозем опідзолений, глейово-підзолистий, дерново-підзолистий) ; при наявності в межах зони або підзони специфічних кліматичних фацій (чорнозем типовий холодний, чорнозем типовий помірний) ; при суттєвій зміні основної ознаки типу (темно-каштановий, каштановий, світло-каштановий).

У межах підтипу виділяють роди ґрунту. На роди ґрунти поділяють за характером комплексу місцевих умов: складом ґрунтоутворюючих порід, складом і положенням ґрунтових вод, реліктовими ознаками. Так серед типових чорноземів виділяють роди глибокоскипаючі, безкарбонатні, солонцюваті, залишково-карбонатні та ін.

За ступенем розвитку основної морфологічної ознаки роди ґрунтів поділяють на види. Наприклад, основною морфологічною ознакою підзолистих ґрунтів є потужність підзолистого горизонту. За цією ознакою виділяють сильно-, середньо- і слабопідзолисті ґрунти. Серед чорноземів за потужністю гумусного горизонту виділяють неглибокі, середньоглибокі, глибокі і надглибокі види, а за вмістом гумусу – мало-, середньо- і багатогумусні.

Підвид ґрунту – групи ґрунтів у межах виду, що розрізняються за ступенем розвитку супутнього процесу ґрунтоутворення (засолення, оглеєння).

Наприклад, можуть бути виділені в межах середньопотужного малогумусного чорнозему підвиди слабо-, середньо- і сильносолонцюватих ґрунтів.

На різновидності ґрунти поділяють за механічним складом (піщані, супіщані, легкосуглинкові та ін.)

Розряд ґрунту – група ґрунтів, які утворилися на однорідній породі (морені, воднольодовикових пісках, лесах, вапняках тощо).

Таким чином, повна назва будь-якого ґрунту складається з ряду таксонів і тому є громіздкою. Одночасно вона дає велику інформацію