Ґрунтознавство з основами меліорації

На пізніших стадіях розвитку підвісні ґрунти перетворюються у торфовисто-підзолисті, які мають легкий піщаний гранулометричний склад, високу кислотність і дуже бідні на основи.

На безлісому гірському поясі, що залягає в середньому вище 1450 м над рівнем моря і має назву “полонини”, поширені гірські лучно-буроземні ґрунти, які мають наступну генетичну будову профілю:

• оторфована темно-сіра дернина Нт – 0-8 см;
• гумусовий горизонт Н – 9-25 см;
• верхній перехідний до породи горизонт НР – 26-45 см;
• нижній перехідний до породи горизонт Ph – 46-65 см, який донизу переходить у корінну породу Р.

Ці ґрунти недоцільно розорювати, а найкраще використовувати їх як природні кормові угіддя.

За фізико-географічним та агроґрунтовим районуванням підзона Закарпаття представлена двома провінціями: Закарпатське передгір’я і Закарпатська низина.

Закарпатське передгір’я – це досить чітко відокремлена вертикальна лісо-лучна зона буроземно-підзолистих ґрунтів. Вона простягається з північного заходу від кордону із Словаччиною на південний схід до м. Хуст – так званих Хустських воріт, які порізала р. Тиса.

Закарпатське передгір’я характеризується промивним і застійно-промивним водними режимами, різким ступенем дерноватості та щебенюватості ґрунтоутворюючих порід, що призвело до утворення буроземно-підзолистих, бурих лісових, глибоко-буроземних, дерново-глейових, лучно-буроземних алювіальних і лучних глейових ґрунтів.

Буроземно-підзолисті або підзолисто-буроземні оглеєні ґрунти утворюються на малодренованому і щебеюватому елювії-делювії флішу магматичних порід.

Профіль підзолисто-буроземного поверхнево-оглеєного ґрунту має таку генетичну будову:

• дерново-гумусово-слабоелювійований оглеєний горизонт Неgl – 0-15см;
• гумусово-слабоелювійований оглеєний горизонт Не (gl) – 16-48 см;
• перехідний метаморфізований ілювіальний оглеєний горизонт Ріmgln – 49-90 см;
• материнська порода Рmgl – 91-100 см і глибше; делювіальний суглинок.

Підзолисто-буроземні ґрунти важкі за гранулометричним складом, у яких явно переважає грубий пил (фракція 0, 05-0, 01 мм). Ці ґрунти малогумусні. Якщо не враховувати лісової підстилки чи дернини, в яких вміст гумусу доходить до 8% і більше, у верхньому горизонті Не гумусу міститься 1, 6-2, 6% і з глибиною знижується до 0, 5-0, 8%.

Підзолисто-буроземні ґрунти дуже кислі: рН сольове складає 4, 2-5, 5, а гідролітична кислотність – 4, 7-9, 1 мг-екв/100 г ґрунту. Недостатньо забезпечені рухомими формами поживних речовин, особливо азоту і фосфору. Наведені показники свідчать про низьку природну родючість цих ґрунтів.

На Іршавській терасовій улоговині поширені дерново-буроземні опідзолені ґрунти, які відрізняються підвищеною родючістю. Вони містять понад 5% гумусу, слабокислі (рН дорівнює 5, 4-5, 6, а гідролітична кислотність – 1, 8-2, 0 мг-екв/100 г ґрунту), відносно багаті на валові форми азоту (0, 13-0, 29%) та калію (1, 9-2, 7%).

На крутих схилах Вулканічних Карпат поширені буроземи кислі, часто опідзолені та оглеєні, які сформувалися на елювії та делювії флішових метаморфічних і вулканічних порід.

Закарпатська низина простягається у межах Чопської тектонічної западини.

У геоморфологічному відношені Закарпатська низина складається із сучасних заплавних терас річок Тиси, Боржави, Латориці та Ужу.

В основі Закарпатської низини залягає шар алювіальних відкладів піщаного і гравелисто-піщаного гранулометричного складу.

Формування ґрунтів тут відбувається під пологом дубових лісів. Ці ліси не утворюють зімкнутих пологів і поверхня ґрунтів під ними прикрита рясною трав’янистою рослинністю, що сприяло дерновому процесу ґрунтоутворення з незначним опідзоленням.

Профіль намитого глибокого дернового опідзоленого ґрунту має таку генетичну будову:

• гумусовий сильноелювіальний горизонт слабооглеєний НЕ (gl) – 0-24 см;
• елювільно-гумусовий слабоілювіальний горизонт ЕНі (gl) – 24-62см;
• ілювіальний слабогумусований глейовий горизонт І (h) gl – 63-92 см;
• материнська порода Рgl – 93 см і глибше.

Профіль дернових опідзолених глейових ґрунтів, поширених на притисненській давній надзаплавній терасі, які сформувалися на суглинковому алювії має таку будову:

• лісова або трав’яниста підстилка Но – 0-1-2 см;
• елювіально-ілювіальний горизонт Еі (h) gl – 1-40 см;
• ілювіальний глейовий горизонт Іgl – 41-70 см;
• материнська порода слабоілювіальна й оглеєна Ріgl – 71-103 см;
• материнська порода Рkgl – 103 см і глибше.

Ці ґрунти переважно малогумусні – у верхньому елювіально-ілювіальному горизонті Еі (h) gl міститься лише 1, 7-2, 5% гумусу. Вони сильнокислі: рН сольове дорівнює 4, 0-4, 2, а гідролітична кислотність – 6, 6-6, 8 мг-екв/100 г ґрунту, мають незначну кількість увібраних катіонів, а також слабо забезпечені рухомими формами азоту, фосфору і калію.

Серед лучно-буроземних ґрунтів виділяють підтипи: глеюваті, слабоглейово-елювійовані, глейові, сильноглейові та глейово-елювіальні.

Зокрема, лучно-буроземний слабо-глейово-елювіальний ґрунт має таку генетичну будову:

• гумусовий слабоелювіальний горизонт Не (gl) – 0-28 см;
• гумусово-слабоелювіальний оглеєний горизонт Неgln – 28-40 см;
• верхній перехідний глеєво-метаморфізований ілювіальний горизонт РGl min – 40-90 см;
• нижній перехідний глеєво-метаморфізований горизонт РGl min – 90-160 см;
• материнська порода РGl – 160 см і глибше; озерно-алювіальний важкий суглинок.

Лучно-буроземні кислі слабоглейово-елювіальні ґрунти Закарпатської низини мають сильнокислу реакцію ґрунтового розчину (рН=4, 5-4, 7, а гідролітична кислотність складає 5, 9-6, 1 мг-екв/100 г ґрунту). Мало насичені основами, мають дуже високий вміст рухомого алюмінію – до 200 мг/кг ґрунту, який з глибини 50-60 см різко знижується. Верхні горизонти помітно гумусовані до 50 см.

Загальна площа