Ґрунтознавство з основами меліорації

Темно-бурі ґрунти утворюються на висотах понад 800-850 м над рівнем моря і відрізняються від інших темнішим гумусовим горизонтом. Більш темне забарвлення цього горизонту пояснюється тим, що у верхньому поясі погіршуються умови розкладу рослинних решток і гумусу.

У темно-бурих ґрунтах товщина гумусового горизонту доходить до 35-40 см, а кількість гумусу збільшується до 6-7% і більше.

На підвищених ділянках під степовою рослинністю на продуктах вивітрювання вапняків утворюються гірські чорноземи і дерново-карбонатні ґрунти.

Гірські чорноземи мають неглибокий профіль (50-55см), під яким залягають пухкі, щебенисті продукти вивітрювання корінних порід. Залежно від крутизни схилів, частина профілю забарвлена в різний темно-сірий колір, утворюючи гумусовий горизонт. Його товщина має коливатися від 10 до 30-35 см. Структура горизонту дуже дрібнозерниста-порохувата, тому він часто піддається дефляції. Гірські чорноземи містять до 4% гумусу гумінового типу.

Іноді гірські чорноземи, які утворилися на безкарбонатних породах, не закипають від НСl, через що їх називають «літогенно-кислими».

У зв’язку із складністю рельєфу, малою товщиною гумусових горизонтів і переважно великою їх щебенюватістю, а також значними площами виходів гірських порід на поверхню ґрунти Гірського Криму дуже мало освоєні під землеробство.

Так, із загальної площі Кримських гір ріллею зайнято 21, 6%, багаторічними насадженнями – 8, 7%, пасовищами -15, 6% площі зони.

Найбільш інтенсивно використовуються бурі лісові, коричневі, гірські чорноземи і каштанові ґрунти.

Обмежене використання гірських ґрунтів у землеробстві поряд із зазначеними вище особливостями пов’язане також із сильно розвиненою водною ерозією. Особливо великої шкоди тут завдають селеві потоки. Тому під час освоєння гірських ґрунтів важливі наступні ґрунтозахисні заходи: охорона лісів, регулювання стоків, влаштування протиселевих споруд, правильне використання пасовищ, застосування спеціальних систем обробітку ґрунту, терасування і заліснення схилів.

Особливої актуальності для гірських малоземельних територій Криму набуває відновлення і підвищення родючості сильноеродованих ґрунтів, які вибули із землекористування.

Використання буроземних перетворених ґрунтів залежить передусім від товщини гумусового горизонту. Наприклад, перетворені ґрунти на пухких продуктах вивітрювання карбонатних і безкарбонатних ґрунтоутворюючих порід використовують під сади, виноградники, тютюн, ефірно-олійні культури та ін.

12. 7 Ґрунти Українських Карпат

Українські Карпати або Карпатська буроземно-лісова провінція займають понад 3, 7 млн. га, що становить 6, 1% площі країни. Залежно від геологічної будови, висоти над рівнем моря, характеру ґрунтоутворюючих порід, кліматичних умов і рослинного покриву Українські Карпати поділяються на три основні підзони: Передкарпаття, Карпати і Закарпаття.

Передкарпаття охоплює частину території Львівської (16, 3%), Івано-Франківської (36, 4% та Чернівецької (16, 9%) областей і разом займає 900тис. га.

За ґрунтово-кліматичними умовами Передкарпаття поділяється на три природно-історичні (агроґрунтові) райони: Передгірний, Наддністрянський і Надпрутський.

Передгірний район охоплює передгір’я у межах 300-400 м над рівнем моря. Його північна межа проходить приблизно на північ від таких населених пунктів, як Самбір – Стрий – Калуш – Івано-Франківськ – Коломия, а східна – по або біля річки Прут.

У Передгірному районі переважають безкарбонатні делювіальні відклади, які підстилаються щільним флішом, а також алювіальні наноси. З цими породами пов’язане поширення окремих типів і підтипів ґрунтів. Зокрема, на слабодренованих суглинках в умовах глибокого залягання або відсутності галечника під широколистяними і мішаними лісами утворилися дерново-підзолисті або буро- й буровато-підзолисті ґрунти.

На щебенюватому алювії флішу місцями поширені дерново-буроземні глейові щебенюваті та кам’янисті ґрунти.

Буро-підзолисті ґрунти поділяються на слабо-, середньо- і сильнопідзолисті, а за ступенем оглеєння – на поверхнево-оглеєні, глеюваті та глейові. Найпоширенішими тут є буро-середньопідзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти, у профілі яких виділяють такі генетичні горизонти:

• гумусово-сильноелювійований горизонт НЕ – 0-24 см;
• елювіальний, слабогумусований горизонт Е (h) gl – 25-38 см;
• перехідний горизонт від елювіального до ілювіального ЕІ (h) gl – 39-48 см;
• ілювіально-метаморфічний горизонт Іgl (h) m – 49-65см; мармуровидний, сизо-бурий, місцями темнуватий, призматичної структури, важкосуглинковий;
• ілювіально-метаморфічний горизонт Іgl (h) m – 66-98 см; оглеєний, місцями гумусований, мармуровидний, темнувато-сизий з бурими і жовтими плямами, брилистий, важкосуглинковий;
• ілювійована порода Ріgl – 99-168 см;
• материнська порода слабоілювійована Ріgl – l69 см і глибше; делювіальний важкий лесовидних суглинок.

У буро-підзолистих ґрунтах Передкарпаття відносно мало оксидів кальцію (СаО=0, 5-0, 8%) і відносно багато оксидів магнію (MgO=1, 2-1, 8%). Ці ґрунти мають незадовільні фізико-хімічні властивості.

Вони, як правило, малогумусні: у верхньому гумусо-елювіальному горизонті НЕ вміст гумусу складає 2, 1-2, 8%, в елювіальному горизонті Е (h) gl зменшується до1, 1-1, 9%, а в ілювіальному Іgl -до 0, 5-1, 3%.

Ці ґрунти сильнокислі: рН сольове у профілі становить 3, 5-3, 8, а гідролітична кислотність – 2, 2-8, 0мг-екв/100г ґрунту.

Буро- і буровато-підзолисті ґрунти мають дуже несприятливі для рослин водно-фізичні властивості.

У зв’язку з цим, без відповідної меліорації та спеціальних прийомів обробітку ґрунту, внесення підвищених норм органічних добрив, а також вапнування ці ґрунти є малопродуктивними.

У бугристих передгір’ях і на передгірних схилах Передкарпаття широко поширені дерново-буроземно опідзолені та місцями – бурі лісові ґрунти.

Профіль дерново-буроземних опідзолених ґрунтів, які поширені на вершині горбистого вододілу межиріччя Бистриця-Надвірнянська – Бистриця-Солотвинська має таку генетико-морфологічну будову:

• гумусовий слабоелювійований горизонт Не – 0-22 см; темнувато-сірий, дрібногрудкуватий, пухкий, пилувато-суглинковий, перехід чіткий;
• гумусово-сильноелювіальний горизонт Не -23-28 см; сірий з буруватим відтінком, грудкуватий,