Ґрунтознавство з основами меліорації

Сильносолонцюваті темно-каштанові ґрунти мають уже чітко виражені ознаки солонцюватості. В них різко виділяється пухкий білуватий верхній горизонт НЕ та ущільнений червоно-бурий ілювіальний горизонт І. Останній має стовбчасту структуру з великою кількістю кременевої присипки SiO2.

Негативною властивістю темно-каштанових солонцюватих ґрунтів порівняно з чорноземами південними є розпиленість їх гумусового горизонту та значна ущільненість ілювію. Це спричинює ослаблення водостійкості структури, а також зниження загальної і особливо капілярної пористості та вологоємкості.

За гранулометричним складом серед темно-каштанових ґрунтів переважають важкосуглинкові та легкоглинисті (71, 5%).

Глибина гумусового профілю у важкосуглинкових і глинистих різновидностях цих ґрунтів складає 48 – 75 см, в легкосуглинкових – 70 – 80 см.

У темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів досить велика щільність складення: у верхніх гумусових горизонтах Н (е) і Нрі – 1, 26-1, 42г/см3, у перехідному горизонті Рhi та Pihk – 1, 42-1, 49 г/см3. Щільність твердої фази коливається у межах 2, 64 – 2, 71 г/см3 і по профілю змінюється мало.

Загальна пористість із верхніх горизонтів у нижні зменшується із 49-50 до 44-45%, а пористість аерації при НВ – з 26-30 до 24-25%.

Темно-каштанові ґрунти мають нейтральну або слаболужну реакцію ґрунтового середовища (рН водне 6, 7-7, 4).

За валовим вмістом азоту, фосфору і калію темно-каштанові ґрунти подібні до чорноземів південних. Так, валового азоту в них міститься 0, 16%, фосфору – 0, 12 – 0, 13%, калію – до 0, 3 – 0, 4%.

Каштанові ґрунти переважно поширені у приморській та присиваській частинах Херсонської області і в Кримській степовій провінції.

На відміну від темно-каштанових, каштанові ґрунти не утворюють суцільних масивів, а залягають у комплексі з темно-каштановими, лучно-каштановими ґрунтами та солонцями і солончаками.

Генетико-морфологічна будова каштанового середньосолонцюватого ґрунту:

• гумусовий слабоілювійований горизонт – Н (е) – 0, 25 см; коричнево-сірий, пилувато-грудкуватий, пухкий, пористий, перехід помітний;
• верхній перехідний гумусово-слабоілювійований горизонт – Нрі – 26-40 см; каштаново-бурий, грудкувато-зернисто-горіхуватий, пухкий, перехід поступовий;
• нижній перехідний слабогумусований горизонт – Phik – 45-55 см; темнувато-бурий, горіхувато-призматичний, ущільнений, тонкопористий, перехід поступовий;
• материнська порода – Рк – 56 см і глибше; лес – зверху темнувато-палевий, з гумусовими затіками, донизу палевий, багато пухкої білозірки, присутні легкорозчинні солі кальцію (хлориди, сульфати).

За гранулометричним складом і водно-фізичними властивостями каштанові ґрунти подібні до темно-каштанових. Переважно вони важко-суглинкові та легкоглинисті, щільність складення у профілі становить 1, 29-1, 49 г/см3, а твердої фази – 2, 69-2, 73 г/см3, загальна пористість змінюється від 45 до 52%, а пористість аерації при НВ – від 21 до 24%.

Кількість гумусу у каштанових солонцюватих ґрунтах становить 9, 9мг-екв/100 г ґрунту, а у важкосуглинкових – 29, 1мг-екв/100 г ґрунту.

Реакція ґрунтового розчину цих ґрунтів нейтральна (рН водне 6, 8-7, 0), а з глибиною переходить до лужної (рН=7, 8-8, 0). Гідролітична кислотність у верхніх горизонтах становить 0, 3-2, 2мг-екв/100 г ґрунту.

Каштанові ґрунти слабо забезпечені рухомими формами поживних речовин. У важкосуглинкових різновидностях міститься гідролізованого азоту 39 мг, рухомого фосфору – 184 та обмінного калію – 232 мг/кг ґрунту; у середньосуглинкових – N55, Р2О5 – 70 і К2О 286 мг/кг ґрунту. Це свідчить про те, що на каштанових ґрунтах перевагу треба віддавати азотно-фосфорним мінеральним добривам. Проте досить ефективним є внесення органічних добрив, які покращують водно-фізичні та фізико-механічні властивості цих ґрунтів.

Лучно-каштанові ґрунти формуються під лучно-степовою рослинністю.

Будова профілю цих ґрунтів наступна:

• гумусовий слабоілювійований горизонт – Не – 0-40 см;
• верхній перехідний гумусовий-слабоілювійований горизонт – Ні – 41-55 см;
• нижній перехідний слабоілювійований і гумусований горизонт – Pih – 56-100 см;
• материнська порода – Pgl – 101 см і глибше (оглеєний лес).

Лучно-каштанові ґрунти відрізняються плівково-капілярно-ґрунтовим зволоженням та сезонно-зворотним сольовим режимом. Як правило, вони залягають у комплексі із солонцями і без винятку солонцюваті – слабо-середньо- і сильно.

У слабосолонцюватих підтипах загальна товщина гумусової частини профілю сягає 50-65 см, у середньо- і сильносолонцюватих – 40-57 см, за винятком ґрунтів, які сформувались на третинних глинах. У них гумусовий профіль сягає 60-75 см.

У мікропониженнях утворились лучно-каштанові осолоділі підтипи, які глибоко вилугувані від карбонатів до 80-100см і водорозчинних солей до 2 м.

Гранулометричний склад лучно-каштанових ґрунтів на лесових породах легкоглинистий і важкосуглинковий, а на важких глинах – середньоглинистий.

За водно-фізичними властивостями лучно-каштанові ґрунти мають багато спільного із темно-каштановими і каштановими ґрунтами. Так, щільність складення їх в профілі коливається у межах 1, 26-1, 50 г/см3, а щільність твердої фази – 2, 60-2, 65г/см3. Загальна пористість становить 44-52%, а пористість аерації при НВ – 19-24%.

Лучно-каштанові ґрунти мають значно менше обмінного кальцію ніж інші солонцюваті ґрунти за вузького співвідношення між обмінним кальцієм і магнієм, а також більше увібраного натрію.

За вмістом валових та рухомих форм азоту, фосфору і калію лучно-каштанові ґрунти подібні до підтипів каштанових ґрунтів.

Серед фонових ґрунтів (темно-каштанових, каштанових, лучно-каштанових та ін.) в Сухому Степу поширені комплекси із солонцями, солончаками і солодями.

За характером водного режиму і пов’язаних з ним властивостей солонці