Ґрунтознавство з основами меліорації

Порівняно з ясно-сірими, сірі лісові ґрунти краще гумусовані (вміст гумусу коливається в межах 1, 5 – 3, 0%), а також краще забезпечені поживними елементами і менш кислі (рН сольове складає 5, 4 – 5, 6, а гідролітична кислотність – 4, 0 – 4, 2 мг-екв/100 г ґрунту).

Темно-сірі опідзолені ґрунти поширені в зоні Лісостепу нерівномірно. Найбільші їх маси знаходяться південніше областей поширення ясно- сірих і сірих лісових ґрунтів. Для них властива така генетична будова профілю: гумусовий слабоелювійований горизонт Не залягає на глибині 0 – 30 – 40 см; перехідний гумусово-ілювіальний горизонт НІ – 40 -70 см; власне ілювіальний горизонт І – 70 – 120 см; ґрунтоутворююча порода Рк – глибше 120 см – карбонатний лес або лесовидний суглинок.

За гранулометричним складом темно-сірі опідзолені ґрунти бувають від супіщаних до глинистих. Вони мають кращі водно-фізичні та фізико- хімічні властивості, ніж ясно-сірі та сірі лісові ґрунти. В їх верхньому орному шарі щільність складення дорівнює 1, 0 – 1, 3г /см2, а щільність твердої фази – 2, 62 – 2, 63г/см3, загальна пористість переважно складає 51 -59%. Вміст гумусу у верхньому гумусно-елювіальному горизонті Не коливається в межах 2, 3 – 3, 0%, а з глибиною зменшується до 0, 3 – 0, 4%. Вони переважно слабокислі (рН сольове дорівнює 5, 2 – 6, 4, а гідролітична кислотність – 1, 6 – 2, 9 мг-екв /100 г ґрунту), слабо забезпечені валовими формами азоту (0. 11 – 0. 14%) і фосфору (0. 08%) та відносно добре калієм (1, 78 – 1, 87%).

Серед модальних темно-сірих опідзолених ґрунтів у цій зоні поширені оглеєні відміни, а також реградовані ґрунти.

Темно-сірі опідзолені оглеєні ґрунти залягають на знижених елементах рельєфу, де ґрунтові води підходять близько до поверхні. Оглеєння в них проявляються у вигляді сизого відтінку в забарвленні, в наявності іржавих плям і залізо-марганцевих конкрецій. За генетичною будовою вони майже не відрізняються від їх неоглеєних аналогів.

Темно-сірі реградовані ґрунти – це ґрунти, що звільнилися з-під лісу і дуже змінені давньою землеробською культурою. Для них властива така генетична будова профілю: Не-Нік-Ірhк-Рк.

Вони характеризуються дещо кращими фізико-механічними і фізико- хімічними властивостями, ніж їх опідзолені аналоги.

Сірі і темно-сірі лісові ґрунти належать до категорії високородючих ґрунтів. Ясно-сірі лісові ґрунти при систематичному удобренні, вапнуванні та високій агротехніці можуть також давати високі врожаї сільськогосподарських культур.

Чорноземи типові поширені від передгір’їв Карпат на заході до лівого берега Оскола на сході. Сформувалися під лучно-степовою рослинністю на карбонатних лесових породах.

Профіль чорноземів типових має таку генетичну будову: гумусовий горизонт Н залягає з поверхні до глибини 45 – 65 см; верхній перехідний гумусовий горизонт Нр – 65 – 85 см; нижній перехідний до породи горизонт Рh – 85 – 180 см; ґрунтоутворююча порода Рк – глибше 180 см – карбонатний лес.

Серед чорноземів типових тут виділяють три фаціальні підтипи: вологий, буруватий і модальний.

За гранулометричним складом чорноземи типові переважно середньо- і важкосуглинкові. Вони мають добрі фізико-хімічні властивості. Так, у верхньому горизонті Н вміст гумусу коливається в межах 4, 2 – 4, 6%, а з глибиною зменшується до 1 – 2%. Переважно вони слабокислі або нейтральні чи лужні (рН коливається в межах 6, 4 – 7, 9, а гідролітична кислотність – 0, 7 – 1, 2 мг-екв /100 г ґрунту), сума ввібраних основ становить 22, 8 – 32, 6 мг-екв/100 г ґрунту при ступені насиченості основами – 93 – 98%.

Чорноземи опідзолені поширені в основному на правобережжі Дніпра навколо Подільського лісового масиву і в передгір’ях Карпат і займають проміжне положення між темно-сірими опідзоленими ґрунтами і типовими чорноземами. Вони пройшли степову і лісову стадії ґрунтоутворення. Для них характерна така генетична будова профілю: гумусово- слабоелювіальний горизонт Не залягає з поверхні до глибини 35 – 45 см; верхній перехідний добре гумусований та ілювіальний горизонт Нрі – 45 – 80 см; нижній перехідний до породи слабогумусований горизонт Рhі – 80 – 120 см; ґрунтоутворююча порода Рк – глибше 120 см – лес або лесовидний карбонатний суглинок.

Чорноземи опідзолені характеризуються відносно добрими фізичними властивостями. Так, у верхньому гумусовому горизонті щільність складення становить 1, 02 – 1, 22г/см3, а щільність твердої фази – 2, 64 – 2, 70 г/см3. У природному стані пористість загальна знаходиться на рівні 54 – 61%, а пористість аерації при НВ – 2, 3 – 3, 8%. Вони мають і відносно добрі фізико-хімічні властивості. Так, у верхньому орному шарі вміст гумусу досягає 3 – 4%, який з глибиною зменшується до 1, 2 – 1, 5%. Реакція ґрунтового розчину слабокисла або близька до нейтральної (рН=5, 7 – 6, 3, а гідролітична кислотність становить 1, 3 – 2, 5 мг-екв/100 г ґрунту). Чорноземи опідзолені містять 0, 18 –