Ґрунтознавство з основами меліорації

Що включають агротехнічні заходи регулювання теплового режиму ґрунту?

Що розуміють під мульчуванням ґрунту?

Що таке альбедо ґрунту?

Охарактеризуйте агротехнічні заходи регулювання теплового режиму ґрунту.

Охарактеризуйте агрометеорологічні заходи регулювання теплового режиму ґрунту.

Яка роль рослинності в регулюванні теплового режиму ґрунту?

 12 Ґрунти України, їх генезис, властивості та сільськогосподарське використання

12. 1 Умови ґрунтоутворення

Україна розташована на південному сході Європи. Найбільша протяжність її території з заходу на схід становить 1316 км, з півночі на південь – 893 км. Загальна площа становить 60, 4 млн. га.

Україна характеризується великою різноманітністю природних умов і ґрунтового покриву.

Закономірність поширення ґрунтів є основою для визначення ґрунтово-географічних одиниць, основними з яких є зона, підзона, провінція, агроґрунтовий район.

Грантова зона – це територія, на якій переважає певний тип ґрунту або поєднуються декілька типів ґрунтів.

Ґрунтовою підзоною – називається частина географічної зони, на якій переважає відповідний підтип ґрунту.

Ґрунтова провінція – це частина ґрунтової зони чи підзони, яка за кліматичними умовами, рельєфом та іншими чинниками відрізняється від усієї зони.

У межах підзон і провінцій ґрунтовий покрив дуже різноманітний, що пояснюється неоднаковим впливом чинників ґрунтоутворення. Це, у свою чергу, зумовлює утворення ґрунтових комплексів.

Ґрунти, які трапляються на окремих ділянках однієї або декількох зон за невеликими включеннями, називаються інтразональними.

Агроґрунтове районування – система поділу земної поверхні за ознаками подібності та різниці у ґрунтовому покриві з урахуванням усього комплексу природних чинників, що впливають на урожай: клімат, рельєф, рослинність, ґрунтоутворюючі породи, природні води.

Згідно з ґрунтово – географічним та агроґрунтовим районуванням, на території України виділені такі ґрунтові зони:

• зона дерново-підзолистих типових й оглеєних ґрунтів Українського Полісся;
• зона чорноземів типових, деградованих і сірих лісових ґрунтів Лісостепу;
• зона чорноземів звичайних і південих Степу;
• зона темно – каштанових і каштанових ґрунтів Сухого Степу;
• зона буроземних ґрунтів Українських Карпат;
• зона гірсько-лісових і коричневих ґрунтів Гірського Криму.

В. В. Докучаєв висунув положення, що ґрунти на земній поверхні підчиняються загальному законові природної широтної зональності: кожній природній зоні відповідає свій зональний тип ґрунту. Згідно з цим законом, основні типи ґрунтів поширені на поверхні континентів земної кулі широкими смугами (зонами), які послідовно змінюють одна одну відповідно до зміни клімату, рослинності та інших чинників ґрунтоутворення. Цей закон проявляється в наявності на земній поверхні ґрунтово – біокліматичних поясів, які перетинають континенти. У північний півкулі виділяють п’ять широтних ґрунтово-біокліматичних поясів: полярний, бореальний, суббореальний, субтропічний і тропічний. Для кожного поясу характерні свої ряди типів ґрунтів, які не зустрічаються в інших поясах.

В. В. Докучаєв відкрив також закон вертикальної зональності. Згідно з цим законом, у гірських системах простежується послідовна зміна типів ґрунтів у міру наростання абсолютної висоти в зв’язку зі зміною клімату, рослинності та інших чинників ґрунтоутворення. Склад ґрунтових зон у гірських країнах в основному аналогічний складу зон на рівнині.

Основними ґрунтоутворюючими породами (74, 8%) на території України є лесові породи. Характерними особливостями їх є висока пористість (45 – 50%) і карбонатність (10- 15%).

На Поліссі ґрунти формуються на водно-льодовикових відкладах і морені. Водно-льодовикові відклади здебільшого складені з середньо- та крупнозернистого кварцевого піску, інколи вони мають суглинковий механічний склад. Моренні відклади переважно суглинкові з включенням гальки, валунів та інших грубих уламків.

У заплавах річок залягають алювіальні відклади, які займають близько 9% території країни. За віком виділяють сучасні і давні відклади. Перші утворюють заплавну, а другі – надзаплавну тераси річок. Вони бувають різноманітного механічного складу, але характерними ознаками для всіх є чітко виражена шаруватість і диференціальність за розміром часток.

Значні площі займають делювіальні відклади, різноманітні глини та продукти вивітрювання місцевих порід.

95% території України займають рівнинні території, в тому числі низовини – 70, височини – 25%. Широкі простори займають Поліська, Придніпровська, Причорноморська низовини. Найбільшими височинами є Волинська, Подільська, Придніпровська, Приазовська та Донецька.

12. 2 Ґрунти Українського Полісся

Українське Полісся займає північну і північну – західну частину країни і включає майже всю Волинську, Рівненську, Житомирську, Чернігівську, північні райони Львівської, Тернопільської, Київської і Сумської областей.

Загальна площа Полісся становить 11768, 3 тис. га, або 19, 5% території України.

Згідно з агроґрунтовим районуванням, Українське Полісся є зоною мішаних лісів із дерново-підзолистими типовими й оглеєними ґрунтами. Українське Полісся розташоване в бореальній (помірно-холодній) ґрунтово-біокліматичній області. Воно поділяється на чотири провінції: Полісся Західне, Полісся Правобережне (Центральне), Полісся Лівобережне високе і Полісся Лівобережне низинне.

Місцеві чинники ґрунтоутворення зумовлюють розвиток у цьому регіоні трьох типів ґрунтоутворення: підзолистого, дернового і болотного.

Процес підзолоутворення відбувається на підвищених елементах рельєфу під хвойними і мішаними лісами в умовах промивного водного режиму. Під пологом світло-хвойних і мішаних лісів розвивається трав’яниста рослинність. У цих умовах на підзолистий процес накладається дерновий.

Болотний процес розвивається при надмірному зволоженні. В таких умовах формується торфовий горизонт і відбувається оглеєння мінеральної частини профілю. Залежно від рельєфу, рослинності та інших умов формуються верхові, низинні та перехідні болота.

У межах Українського Полісся поширені такі ґрунти: дерново- підзолисті, дерново-підзолисті оглеєні, дерново-карбонатні, дерново- оглеєні, дерново-лучні, болотні,