Ґрунтознавство з основами меліорації

Предмет:

Екологія

Тип роботи:

Лекція

К-сть сторінок:

257

Мова:

Українська

Оцінка:

докорінного поліпшення перетворюються в досить родючі землі, конкуруючи з чорноземними і дерновими ґрунтами. Осушення боліт, а разом з цим поліпшення водного, повітряного, теплового і поживного режимів досягається різними гідротехнічними заходами (щілюванням, кротуванням та ін.) у комплексі з агромеліоративними й агротехнічними заходами. Під час осушення відбувається поступове дренування ґрунту і заміна анаеробних процесів на аеробні, посилюється розкладання органічних решток, зменшується оглеєння, опосереднюється реакція ґрунтового розчину. Всі осушені болотні ґрунти, й особливо кар’єрні, вимагають внесення органічних і мінеральних добрив, вони реагують на вапнування.

У гірничій справі дренаж застосовується для захисту шахт і кар’єрів від підземних гравітаційних вод шляхом збирання й відведення їх у ріки, озера чи спеціальні гірничі виробки. Дренажні пристрої в даному випадку розділяються на поверхневі, підземні і комбіновані.

До поверхневих належать: вертикальні водознижувальні і водовбирні свердловини, горизонтальні дренажні свердловини, голкофільтрові установки і випереджувальні поверхневі траншеї. До підземних – дренажні штреки, наскрізні фільтри, водознижувальні колодязі, а також випереджувальні виробки (горизонтальні і похилі свердловини).

За схемою розташування дренажні пристрої поділяють на кущові, лінійні, контурні, сітчасті, а в розрізі – на одно- і багатогоризонтні, колекторні і безколекторні.

Важливим чинником для вирощування високих і стабільних урожаїв сільськогосподарських культур у степових районах України є зрошення.

Зрошення застосовують в тих умовах, коли витрати води на транспірацію і випаровування перевищують кількість її надходження в ґрунт.

Залежно від сільськогосподарських вимог до зрошення, характеру джерела зрошення, топографічних, кліматичних і ґрунтових умов зрошуваної території розрізняють наступні види зрошувальних і обводнювальних меліорацій:

регулярно-діюче зрошення з використанням постійної системи каналів і споруд. Залежно від характеру водозабору воно може бути самопливним – якщо вода із джерела зрошення самопливом надходить на зрошувану територію і механічним – якщо вода з джерела зрошення подається механічним способом;

одноразово-діюче зрошення: паводкове під час повені річок, лиманне затримання на водозаборі талих вод, водонаповнююче в невегетаційний період (пізно восени або рано навесні) ;

обводнення місцевості із споруджених водоймищ, ставків, каналів, вода з яких використовується для сільськогосподарських та інших потреб (для зрошення невеликих ділянок).

Залежно від основного призначення зрошення має декілька різновидностей, а саме: зволожувальне зрошення, удобрювальне зрошення, промивне зрошення і утеплювальне зрошення.

Зволожувальне зрошення застосовують для безпосереднього зволоження ґрунту, створення і підтримання в ньому водно-повітряного режиму в комплексі з поживним режимом в умовах необхідного для рослин тепла і світла.

Удобрювальне зрошення полягає у внесенні в ґрунт добрив за допомогою води. Вода тут є лише розчинником і транспортером, що розподіляє добрива по площі ділянки. До цього виду зрошення належать:

зрошення стічними водами;
зволоження талими водами, збагаченими на мул;
поливи водою, що містить мінеральні добрива.

Промивне зрошення очищає ґрунт від шкідливих для рослин солей.

Утеплювальне зрошення полягає в тому, що в ґрунт вводять воду з вищою температурою, ніж ґрунт – для зігрівання його та подовження вегетаційного періоду. Використовується переважно в холодній місцевості.

Зрошення у поєднанні з хімізацією землеробства сприяє розширенню асортименту і зміні структури посівних площ сільськогосподарських культур, розвитку у південних районах степової зони України рисосіяння і промислового овочівництва.

Однак, поряд з високою ефективністю водних меліорацій вони можуть спричинювати деякі негативні наслідки.

Так, при неправильному зрошенні відбувається вторинне засолення ґрунту.

Під засоленням розуміють надлишковий вміст у кореневмісному шарі ґрунту солей, які згубно діють на розвиток сільськогосподарських культур. До токсичних солей, які мають отруйний вплив на рослинний організм, належать: NaCl, CaCl, Na2 SO4, MgSo4, NaHCO3, Na2CO3 і до нетоксичних – Ca (HCO3) 2, CaSO4, CaCO3.

Розрізняють два види засолення: первинне і вторинне.

Первинне засолення ґрунтів проявляється у природних умовах та обумовлене такими чинниками, як глибина і мінералізація ґрунтових вод, гранулометричний склад, будова і складення ґрунту, водообмін, кліматичні умови та ін.

Вторинне засолення ґрунтів обумовлене ненормованим зрошенням і відсутністю природного або штучного дренажу. У випадку вторинного засолення спостерігається руйнування структурних агрегатів та ущільнення ґрунту, підвищення рівня ґрунтових вод і підняття сольових розчинів до поверхні, еквапотранспірація (випаровування з поверхні ґрунту і транспірація) та відкладання солей у кореневмісному шарі ґрунту.

Для уникнення або зменшення засолення ґрунтів необхідно застосовувати комплекс агротехнічних і гідромеліоративних заходів, які включають дренаж, планування, капілярну та експлуатаційну промивку ґрунтів та ін.

На зрошуваних землях слід дотримуватися високої культури землеробства, постійно стежити за водно-сольовим режимом, структурним і гумусним станом ґрунту.

При неправильному осушенні торфових ґрунтів також спостерігаються небажані явища: переосушення верхніх горизонтів, водна і вітрова ерозія, вторинне заболочення та ін.

11. 4 Хімічна меліорація ґрунтів

Хімічна меліорація, в залежності від величини рН ґрунтового розчину, проводиться способом вапнування, гіпсування або кислування ґрунтів.

За величиною рН ґрунти поділяють на сім агровиробничих груп (таб. 11. 1).

Кожна агровиробнича група потребує певних меліоративних заходів.

Таблиця 11. 1 – Агровиробничі групи ґрунтів за величиною рН

Кисла реакція ґрунтів несприятлива для більшості культурних рослин і корисних мікроорганізмів. Вона негативно впливає на процес формування родючості ґрунтів. Кислі ґрунти мають погані фізичні властивості, через відсутність основ органічна речовина в них не закріплюється, вони бідні на поживні елементи, не містять