Характеристика морфофункціональних особливостей хромосом та стану біоелектричної активності головного мозку у хворих на інсульт (вікові та генеалогічні аспекти)

– особи зі спадковою обтяженістю (наявність церебральної судинної патології у генеалогічному анамнезі) розглядалися як особи зі спадковими варіантами інсульту;

– особи без спадкової обтяженості (відсутність випадків церебральної судинної патології у сімейному анамнезі)  як особи зі “спонтанними” варіантами інсульту.

Для визначення ступеня участі цитогенетичного рівня у формуванні спадкової схильності до церебрального інсульту проводились цитогенетичні дослідження, об’єктом яких були Т-лімфоцити периферичної крові.

Забір матеріалу, культивування лімфоцитів, фіксація та приготування препаратів проводили за загальноприйнятою методикою [Moorhead et al., 1960, Hungerford, 1965] з деякими змінами. Диференційне забарвлення хромосом проводили за модифікованим методом Аррігі і Хсю [Arrighi F., Hsu T., 1971]. Виміри проводили з фотонегативів за методикою, розробленою в Інституті медичної генетики АМН Росії.

Аналізувалися: асоціативна поведінка акроцентричних хромосом D і G груп та варіанти хромосомного поліморфізму по С-гетерохроматину на 1-й, 9-й, 16-й та Y-хромосомах.

Аналіз вікової динаміки асоціативної поведінки акроцентричних хромосом проводився з урахуванням кількісних (число клітин з асоціаціями) та якісних (груповий індекс D/G) характеристик. Груповий індекс являє собою співвідношення кількості хромосом груп D та G, які приймають участь у створенні асоціації.

Хромосомний поліморфізм по С-гетерохроматину вивчали у трьох аспектах: по абсолютним (в мкм), відносним розмірам С-сегментів, котрі розраховували як долю від їх сумарної довжини у досліджуваних хромосомах у процентах, та по характеру розподілу варіантів гетерохроматину по гомологах (гетероморфізм гомологів). Для визначення варіантів хромосомного поліморфізму по гетероморфізму гомологів співставлялися розміри С-гетерохроматину на гомологах за допомогою кількісного та напівкількісного методів аналізу. У випадку кількісного методу гомологи, що відрізняються за розмірами С-гетерохроматину менш ніж на 20%, вважалися гомоморфними, більш ніж на 20% – гетероморфними. У випадку напівкількісного методу розміри С-сегментів оцінювіли за допомогою балів  від одного до п’яти. При співпаданні балів гомологи вважалися гомоморфними, при розходженні на один бал спостерігали гетероморфізм середнього ступеня, на 2-3 бали – високого ступеня) [Podugolnikova O. et al., 1979].

Для вимірювання довжини Y-хромосоми використовували індекс Y/F, тобто співвідношення довжини Y-хромосоми і середньої довжини хромосом групи F. Відносний розмір С-сегмента Y-хромосоми оцінювали у процентах від абсолютної довжини Y-хромосоми. Характер розподілу варіантів довжини Y-хромосоми (по Y/F індексу) та відносного розміру С-сегмента Y-хромосоми в обох генеалогічних групах оцінювали за 5 типами. Так, Y/F індекс відносили до 1-го типу, якщо його величина знаходилась у діапазоні 0, 60 – 0, 84; до 2-го  0, 85 – 0, 94; до 3-го  0, 95 – 1, 04; до 4-го  1, 05 -1, 14; до 5-го  1, 15 – 1, 24. Для варіантів відносного розміру С-сегмента Y-хромосоми 1-й тип складав 30-39, 2-й  40-44, 3-й  45-49, 4-й  50-54, 5-й  55-65%.

Про функціональний стан та інтенсивність вікових змін ЦНС складали думку за даними аналізу фонової біоелектричної активності, що є електрофізіологічним субстратом функціональної діяльності головного мозку. Запис ЕЕГ проводили на 17-канальному чорнилопишучому електроенцефалографі “Nichon Kohden” (модель МЕ 175Д) та за допомогою програмно-технічного комплексу комп’ютерної електроенцефалографії, до складу якого входили 8-канальний електроенцефалограф і 16-канальний блок поєднання з комп’ютером.

Аналізувалися два параметри основних ритмів ЕЕГ (, , , 1 і 2-ритмів)  частота та інтенсивність. Дані інтегрування видавалися по всім ритмам за “епоху” аналізу (10 с). Інтенсивність кожного ритму визначалася шляхом усереднення показників інтегратора не менш ніж за 4-5 “епох”. За 100% приймалася сума показників по всім полосам частот у лівій та правій півкулях окремо, а інтенсивність кожного з ритмів обчислювалась у процентах відносно сумарної активності.

У процесі біохімічних досліджень у плазмі крові визначали:

1. Вміст загального холестерину [Abell L., 1952] (стандартні набори “Bio Meriux” (Франція), “Merk” (Германія), “Boehringer” (Германія).

2. Вміст тригліцеридів (стандартні набори “Lachema” (Чехословакія), “Bio Meriux” (Франція), “Merk” (Германія), “Boehringer” (Германія).

3. Вміст фосфоліпідів [Svanborg A., 1961].

4. Вміст апоВ-складових ліпопротеїнів [Климов О. М., 1966].

Кліничне обстеження хворих проводилося за даними історій хвороби. Аналізувалися: вік виникнення інсульту, випадки повторних інсультів, наявність гіпертонії та вік її виникнення, діагноз та супутні захворювання, перебіг інсульту, його тяжкість, тип реабілітаційного періоду.

Стататистичну обробку результатів проводили за допомогою обчислювання критерія достовірності різниці середніх (t), критерія Х2, критерія Фішера (F) та критерія достовірності кореляції (Z).

Результати дослідження та їх обговорення. Приймаючи до уваги той чинник, що хромосомний рівень життєдіяльності у значній мірі визначає генетичні механізми формування конституціональних особливостей організму, з метою вивчення можливих цитогенетичних механізмів спадкової схильності до церебрального інсульту було проведено аналіз асоціативної поведінки акроцентричних хромосом та хромосомного поліморфізму по С-гетерохроматину в Т-лімфоцитах периферичної крові у хворих на інсульт з обтяженим генеалогічним фоном та у здорових осіб.

Встановлено, що у хворих 45-59 років частота клітин з асоціаціями акроцентриків на 20% нижча, у віці 60-74 та 75-85 років  на 10% нижча, ніж у здорових осіб (рис. 1).

У хворих на інсульт у віці 45-59 років в асоціаціях переважають хромосоми групи D, а у віці 60-74 роки – групи G, у той час як у здорових осіб спостерігається зворотня