Інтегрована інтерпретація матеріалів геофізичних досліджень нафтогазових свердловин

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

попластова модель. Для такої моделі вирішена і більшість прямих задач каротажу. Відлік характерного значення параметра ГДС по пласту і допоміжна інформація є підставою для вирішення оберненої задачі; його якість визначає і якість вирішення останньої. Зняття відліків є алгоритмічно нескладною процедурою. У пластах великої потужності за характерні приймаються середні значення геофізичних параметрів у межах границь незалежно від типу і довжини зонда L. По пластах середньої потужності методика зняття відліків буде залежати від типу зонда. Для асиметричних зондів (наприклад, градієнт-зонди) знімаються так звані оптимальні значення позірного опору (за них приймаються середні значення в частині пласта меншій на довжину зонда від покрівлі пласта). Для симетричних зондів за оптимальне значення параметра приймається середнє значення діаграми після відступу на половину довжини зонда від покрівлі та підошви всередину пласта. Для тонких пластів по всіх зондах знаходяться екстремальні значення. Якщо параметри вміщуючих порід більше параметрів пласта, то знімають мінімальні значення, інакше – максимальні. В алгоритмі для градієнт-зондів, ІК та БК передбачено введення поправок за обмежену товщину пласта і вплив вміщуючих порід з метою приведення відліків по них до пластів необмеженої товщини, на які розраховані інтерпретаційні алгоритми. Поправки обчислюються за допомогою аналітичних виразів, отриманих автором шляхом апроксимації, рішень прямих задач БКЗ, ІК та БК для різних геоелектричних моделей розрізів свердловин.

Достовірність результатів інтерпретації комплексу методів ГДС безпосередньо залежить від якості вхідних матеріалів; помилки на вході інтерпретаційного процесу зумовлюють помилки у його результаті. Через це процедура оцінки якості вхідної інформації, на наш погляд, повинна стати обов’язковою частиною технології інтерпретації.

Похибки у вхідних даних пов’язані, як правило, з помилками в масштабі запису при реєстрації діаграм, зміщенні “нуля” діаграми тощо, тобто носять систематичний характер. Нерідко також зустрічаються помилки і в заданні апріорної інформації про умови вимірювань, параметри розрізу тощо. Інформаційна надмірність діаграм ГДС та наявність додаткової інформації про окремі параметри пластів роблять можливим виявити та виправити помилки у вхідних даних і тим самим запобігти їх у результатах обробки та інтерпретації.

У практиці ручної обробки діаграм оцінка їх якості проводиться по різному, з неоднаковою повнотою, суб’єктивно і залежить від кваліфікації інтерпретатора (геофізика). З метою отримання єдиних правил контролю якості вхідної інформації автором розроблена методика вирішення цього завдання, яка включена до процесу оперативної інтерпретації діаграм ГДС.

Оцінка якості вхідної інформації вміщує такі процедури:

- попередній аналіз, контроль та виправлення грубих помилок у вхідних даних;

- визначення (уточнення) питомого опору промивальної рідини (RС) ;

- контроль якості зондів БКЗ;

- оцінка якості діаграми індукційного каротажу (ІК) ;

- оцінка якості діаграми бокового каротажу (БК) ;

- контроль якості діаграми бокового мікрокаротажу (БМК) ;

- оцінка якості діаграм радіоактивного каротажу;

- контроль якості діаграми акустичного каротажу.

Попередній аналіз передбачає контроль та виправлення грубих помилок у вхідних даних з метою виключення заздалегідь неправильних результатів інтерпретації та аварійних ситуацій у роботі програм; при цьому контролю та виправленню підлягають, як зареєстровані у свердловині діаграми, так і апріорна інформація, що задається для їх обробки. Так для всіх діаграм ГДС встановлені відповідні мінімально та максимально можливі числові значення; при виході за них зареєстрованої діаграми відповідні значення заміняються на граничні. Аналогічний контроль проводиться і для попластових характеристик з усіх методів ГДС.

Оцінка якості зондів електричного (БКЗ, БК, БМК) та електромагнітного (ІК) каротажу можлива лише при наявності правильного значення питомого опору промивальної рідини (RC), бо він безпосередньо впливає на вимірювані позірні опори та провідності у свердловині. Крім цього, від точності його оцінки практично залежить достовірність інтерпретації, всього комплексу електрокаротажу (ЕК), особливо визначення параметрів зони проникнення, а також пористості по боковому мікро каротажу (БМК).

Тому у технологічному процесі оцінки якості та інтерпретації ГДС визначення RC є обов’язковою процедурою і виконується на першому етапі.

В літературі відомі способи оцінки RC через глибину залягання пласта і температуру, та по малих зондах БКЗ. Автором розроблено нові методи визначення RC по всій кривій БКЗ, та відомому питомому опору пласта. У першому випадку знаходження оптимальної величини RC проводиться шляхом пошуку мінімуму функції відхилень приведених опорів по опорних пластах. За останні приймаються пласти без проникнення (неколектори) ; їх виділення може бути автоматичним або ручним. При нестійкому результаті (спостерігається декілька мінімумів зазначеної функції) рішення про уточнення RC приймається інтерпретатором. Аналогічно вирішується задача і в другому випадку, тільки тут замість опорних беруть участь пласти з відомим опором.

Оцінка якості діаграм БКЗ здійснюється також по опорних пластах. Якість зондів визначається по наявності систематичної похибки (відхилення) приведених опорів від розрахункових значень для опорних пластів. У випадку відсутності систематичної помилки якість зондів БКЗ визначається задовільною. При наявності одного бракованого зонда він може бути виправлений через визначений програмою коригуючий множник. При наявності більше одного бракованого зонда якість БКЗ вважається незадовільною.

Якість зондів ІК, БК та БМК також перевіряється на опорних пластах шляхом співставлення приведеного (питомого) опору за цими зондами та за даними БКЗ, а також між собою (ІК та БК). При виявленні систематичних відхилень розраховуються коригуючі поправки в положенні нульової лінії ІК та в