Інтегрована інтерпретація матеріалів геофізичних досліджень нафтогазових свердловин

Контроль якості зондів радіоактивного (ГК, НГК, НКТ) та акустичного (АК) каротажу проводиться по пластах з відомими значеннями пористості та глинистості. При встановленні систематичної похибки проводиться корекція нульових ліній відповідних каротажних кривих РК та   по АК.

Незважаючи на наявність автоматизованого режиму оцінки якості каротажних зондів, процес контролю та виправлення зондів рекомендується виконувати у діалоговому режимі за участю інтерпретатора.

Значну увагу у другому розділі роботи приділено комп‘ютеризованій технології інтерпретації матеріалів електрокаротажу (БКЗ, ІК, БК), яка є одним з найбільш важливих та складних етапів в технології оперативної обробки та інтерпретації даних ГДС. Алгоритмізації інтерпретації БКЗ та комплексу різнотипних зондів присвячено велику кількість робіт, але можливості по її вдосконаленню ще далеко не вичерпані. Поява швидкодіючих ПЕОМ з широкими графічними можливостями надала новий імпульс розвиткові технології комплексної інтерпретації електрокаротажу.

В УкрДГРІ протягом останніх років автором розроблено ряд нових методів і прийомів машинної інтерпретації БКЗ і комплексу різнотипних зондів (БКЗ, ІК, БК, БМК, потенціал-зонд), що дозволяють підвищити достовірність визначення питомого електричного опору (ПЕО), поліпшити технологічні характеристики алгоритмів і т. д. На підставі теоретичних досліджень та математичного моделювання розподілу опору в зоні проникнення і встановлення її впливу на різні типи зондів електрокаротажу (ЕК) автором розроблений новий метод комплексної інтерпретації ЕК – спосіб приведених кривих. Відомий спосіб мінімізації розрахункових та виміряних позірних опорів був вдосконалений позондовим визначенням питомого опору пласта з наступним обчисленням середньовагового значення опору за інформативними зондами. Дані розробки були реалізовані у вигляді окремих програм і програмних комплексів для різних класів ЕОМ. Більшість із них передано у виробничі організації для випробування і впровадження.

Аналіз результатів випробування показав, що в простих розрізах (пласти середньої і великої потужності, неглибока однорідна зона проникнення, висока якість матеріалу і т. д.) задача оцінки ПЕО і параметрів зони проникнення вирішується задовільно. У інших же випадках (чергування пластів високого і низького опору, мала потужність пласта, анізотропія і т. д.) найчастіше не вдається одержати позитивні результати як по вищевказаних програмах, так і по інших розробках. У складних умовах, за нашим переконанням, інтерпретатор повинний мати можливість виконати обробку різними способами з оптимізацією кінцевого результату, а також втручатися в процес обробки, використовувати свій досвід, знання розрізу, тобто мати можливість контролю одержуваних результатів, корекції вхідних матеріалів і даних машинної обробки в процесі вирішення задачі. У зв’язку з цим, поряд з автоматичним режимом, на найбільш важливих ділянках інтерпретації (оцінка типу проникнення, параметрів зони, аналіз ПЕО по різнотипних зондах) передбачений діалоговий режим.

Інтерпретація даних електричного каротажу, в залежності від геоелектричних умов і завдання на обробку, може виконуватися різноманітними способами: за методом приведених кривих, шляхом мінімізації вихідних і розрахункових значень позірних опорів, поєднанням цих способів. Спосіб приведених кривих дозволяє одержати більш достовірні результати в пластах із неоднорідною зоною проникнення, при наявності глибоких зон – за рахунок екстраполяції приведеної кривої. Інтерпретація градієнт-зондів ІК і БК на єдиній базі дозволяє виключити похибки, пов’язані з неточним завданням параметрів зони проникнення при самостійній обробці зондів ІК і БК; при цьому діаметр зони проникнення для них обчислюється за окремими аналітичними виразами (як функція провідності DІК = H для ІК та функція опору DБК = f () для БК). Обмеженням для його використання є наявність не менше чотирьох відліків по зондах БКЗ або п’яти по різнотипних зондах. Спосіб мінімізації застосовується у всіх інших випадках, а також за завданням інтерпретатора. Для інтерпретації тонкошаруватих розрізів розроблений і реалізований алгоритм визначення опору пласта за комплексом фокусованих зондів (БМК+ІК+БК) та малих зондів БКЗ. Передбачено врахування анізотропії пластів.

Обчислення коефіцієнтів у моделях виконується за допомогою статистичного аналізу даних ГДС та петрофізичних досліджень. Обчислювальнслювальн_e4ля зручності побудований через універсальний інтерпретатор формул та структурований каталог інтерпретаційних моделей. Останній може формуватися автоматично програмою статистичного аналізу, а також заповнюватись та редагуватись інтерпретатором.

Після визначення ЄВ проводиться виділення колекторів та основних літотипів. Автором запропоновано вирішення даної задачі двома способами: методом граничних значень фільтраційно-ємкісних параметрів для колекторів та заданих літотипів та методом класифікації виділених пластів на задані класи за комплексом геолого-геофізичних параметрів. У першому випадку граничні значення та інші логічні умови задаються у вигляді інтерпретаційних моделей на підставі статистичного аналізу геолого-геофізичних параметрів відомих розрізів. Другий спосіб передбачає розподіл виділених пластів на класи (літотипи) за вирішальними правилами, що отримуються методами параметричної та непараметричної класифікації на еталонних вибірках. Крім попластової передбачена і поточкова класифікація розрізу з наступним об’єднанням однакових класів точок в однотипні інтервали (літотипи). Остання застосовується також при визначенні ефективних потужностей колекторів.

Настроювання моделей проводиться за результатами петрофізичних досліджень керну з аналогічних за будовою об’єктів шляхом статистичного аналізу. Отримані статистичні залежності записуються у каталог інтерпретаційних моделей і потім приймають участь у обчислювальному процесі за допомогою універсального інтерпретатора формул. Оцінка характеру насичення колекторів може виконуватись двома способами – за граничними значеннями коефіцієнта та (або) параметра нафтогазонасичення і за вирішальними правилами (аналогічно виділенню літотипів). По першому способу передбачено виділення чотирьох типів флюїдонасичення: “продукт”, “продукт з водою”, “вода з продуктом”, “вода”. Граничні значення встановлюються на підставі випробувань аналогічних об’єктів і у вигляді логічних виразів записуються у каталог