що розвиток християнства та торгівлі в середні віки привів до появи подорожей з метою розповсюдження релігії і реалізації товарів поза місцем їхнього виготовлення. У цю пору, говорячи сучасною мовою, інфраструктура подорожей поповнюється за внаслідок появи монастирів, а подальший розвиток одержують заїжджі двори за рахунок купців.
В епоху великих географічних відкриттів метою мандрівників, мореплавців і першопрохідників стало захоплення й освоєння територій.
Подорожі й екскурсії набувають форми туризму, причому основними джерелами покриття витрат на організацію екскурсій у далекі країни стають внески осіб, що виявили бажання брати участь у поїздках, а також пожертвування меценатів. Таким чином, фінансовою основою відшкодування туристичних витрат стає переважно сам турист.
Поняття «тур» було введено до вжитку в 1750 p., а термін «турист» використовувалося як найменування учасника розважальних або освітніх подорожей (турів).
Великого англійського реформатора Томаса Кука (1808-1892) справедливо називають «батьком» міжнародного туризму як сфери економічної діяльності, оскільки він уперше відзначив комерційні перспективи його розвитку. Т. Кук поклав початок організації туризму, створивши перше бюро подорожей, увів резервування місць у засобах пересування і розміщення, видавав якісні путівники з вичерпною інформацією.
На межі XIX і XХ ст. туризм перестав бути тільки об'єктом наукових досліджень філософії та соціальних наук, а став складною економічною структурою, в розвитку якої виділяється період після Першої світової війн ; і десятиліття після Другої світової війни. Особливу роль у популяризації усіх видів туризму зіграв розвиток авіаподорожей. Усе це сприяло виникненню економіко-філософського підходу до розуміння туризму в системі розвитку суспільства. При такому підході туризм пов'язується з економічним розвитком країни, розширенням наукових досліджень і підвищенням якості підготовки фахівців для сфери туризму.
Розглядаючи друге питання про основні чинники виникнення подорожей і туризму варто усвідомити, що основними групами чинників виникнення подорожей, а загалом і туризму в суспільстві були наступні: соціальні (демографічні та міграційні процеси, розвиток суспільних відносин); економічні (розвиток економіки); географічні (особливості розташування країн та регіонів, необхідність налагодження зв'язку між ними); політичні (освоєння або завоювання нових територій, перерозподіл сфер політичного впливу); мотиваційні (особливості свідомості людей, ментальності; тобто потреби, мотиви, цінності, стереотипи та інші психологічні чинники, які впливали на вибір мети подорожі в ті чи інші періоди в певних регіонах); науково-технічний прогрес; екологічні (збереження навколишнього середовища, придатного для проживання та відпочинку людей).
Розглядаючи третє питання про основні поняття і терміни в історії туризму, потрібно розрізняти такі основні з них як міграція, мандрівництво, подорож, туризм. Для цього потрібно обов’язково звертатися до термінологічного словника, який є після кожної теми курсу. Крім того, потрібно ці поняття чітко розрізняти, вони не є тотожними та вміти дати чітке і лаконічне їх визначення.
Вивчаючи четверте питання про значення туризму для історії людства, потрібно чітко усвідомлювати, що туризм має оздоровчу, освітню, виховну, пізнавальну цінність. Суспільне значення туризму полягає у тому, що:
- туризм надає можливість людині краще пізнавати оточуючий світ;
- туризм впливає на ціннісні орієнтації людини відносно відпочинку, що, в свою чергу, впливає на формування світогляду людини;
- туризм виявляє рівень культури та добробуту суспільства;
- туризм сприяє створенню оптимальної стратегії і тактики мирного співіснування націй в гуманному співтоваристві на екологічно чистій планеті.
Термінологічний словник
Апартаменти – тип номерів у готелях, за своїм оформлення наближені до виду сучасних квартир, включаючи місця для приготування.
Бізнес-тур – тип подорожі, який необхідний діловим людям і, можливо, вимагає особливого сервісу, наприклад кімнату для переговорів, послуг секретарів.
Бронювання – попереднє закріплення за певним туристом (пасажиром) місць в готелях або на транспортних засобах, квитків в культурно-видовищні установи на певну дату.
Віза – спеціальний дозвіл відповідних органів іноземного уряду на в'їзд, виїзд, проживання або проїзд через територію цієї держави.
Внутрішній туризм – туризм всередині країни. Особливістю внутрішнього туризму є тимчасовий виїзд громадян конкретної країни з постійного місця проживання для відпочинку, задоволення пізнавальних інтересів, занять спортом та інших туристичних цілей.Здійснюється тільки в межах національних кордонів цієї країни. Використовується для визначення туризму резидентів в межах власної країни. У міжнародних розрахунках і статистиці внутрішній туризм може відноситися до визначення діяльності і витрати на туризм і нерезидентів в даній країні. Внутрішній туризм не є окремою сферу, а пов'язаний з усіма іншими секторами національного життя.
Індивідуальний тур – тур з певним набором туристичних послуг, замовлений клієнтом (або невеликою групою) на свій розсуд, включаючи розміщення, харчування, трансфер, екскурсійну і розважальну програму.
Мандрівництво – джерело зародження і розвитку туризму.
Маршрут – заздалегідь намічений або встановлений шлях проходження подорожуючих (туристів) або транспортних засобів.
Міграція – переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.
Міжнародний туризм – подорожі за межами своєї рідної країни.
Мотив – багатозначний термін, що використовується у двох головних значеннях: 1) внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії; 2) фрагмент загальної картини або об'єкта, що багаторазово повторюється з деякими змінами.
Туроператор – туристична фірма, яка займається плануванням турів, розрахованих на масовий попит, їх рекламу і збут через мережу роздрібних турагентств.
Методичні рекомендації до семінарського заняття 2 «Історичні передумови виникнення туризму і