Історія туризму 002

До  першої  групи  слід  віднести  підручники,  автори  яких  основний акцент роблять на тому, що туризм своїми коріннями сягає глибоко в історію, що основні тенденції, характерні для сучасного туризму почали формуватися ще задовго до нашої ери. Серед сучасних дослідників, що поділяють таку точку зору, можна назвати російських науковців М.В. Соколову,  Л.П. Воронкову й інших.

Інша група вчених, серед яких необхідно виділити     В.К. Федорченко, В.В. Дворніченко, Г.П. Долженко,   Г.С. Усикіна й інших, основну увагу акцент приділяють питанням становлення та розвитку туризму на сучасному етапі, тобто коли туризм став характеризуватися як масове явище, доступне широким верствам населення. 

Підч час розгляду другого питання слід звернути увагу на те, що предмет вивчення історії туризму складають  передусім  соціально-економічні  та  політичні  фактори,  що  впливали  та  визначали  розвиток туризму. Водночас він включає вплив базових елементів розвитку туризму – географічні  відкриття  та  рекреаційне  освоєння  регіонів,  виникнення  та розвиток інституту гостинності та транспортних засобів. 

Щодо джерельної бази з історії туризму, то зазначимо, що вона охоплює загальноісторичні і спеціальні туристичні джерела. Основний їх масив – історичні джерела, які набувають туристичнознавчого характеру внаслідок специфіки пізнання. Зокрема, це графіті (всі види випадкових написів і малюнків); карти; свідчення мандрівників; путівники; мемуари; щоденники мандрівників; договори; законодавчо-нормативні акти; археологічні артефакти тощо. 

Варто пам’ятати, що історія туризму – це комплекна дисципліна, що вивчає історію, географію, економіку, соціологію, політологію. Вивчення історії туризму неможливо уявити без знань із літератури, релігієзнавства, правознавства, філософії. Безпосередньо ж під «історією туризму» слід розуміти сукупність знань і процесів з  найрізноманітніших  сфер  життєдіяльності  людини,  що  тісно  переплітаються між собою. Виходячи з вищесказаного, вивчення історії туризму повинне  відбуватися  в  сукупності  із  дослідженням  питань  історії  розвитку людства.  

Студенти мають знати, що завдання дисципліни полягає в тому, щоб дати систему знань з історії розвитку подорожей і туризму, його становлення та перетворення у масове явище. Історія туризму сприяє підготовці фахівців для сфери туризму та гостинності, дає необхідні знання для істориків, культурологів, фахівців державного управління. 

Опановуючи третє питання, необхідно звернути увагу на те, що сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від зміни наступних факторів: мотивації подорожей; способу подорожей і розвитку транспортних засобів; кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення. За цим критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити на 4 етапи: 1) початковий (з давніх часів до 1841 р.); 2) становлення туризму як галузі (1841 – 1914 рр.); 3) формування індустрії туризму (1914 – 1945 рр.); 4) монополізації туристичної індустрії (з 1945 – до наших днів).

 

 

Щоб краще усвідомити будь-яку проблему, студентам доцільно звертати увагу на розуміння ними термінів і понять, які стосуються тієї чи іншої теми. З'ясування суті туристичних термінів і понять є запорукою глибшого та якіснішого засвоєння студентами певної теми чи дисципліни загалом. 

Гостинність – сукупність засобів розміщення, харчування і розваг для туристів, а також традиції прийому гостей в різних культурах. Термін «гостинність» походить від давньофранцузького слова «hospise», що означає: «будинок для подорожуючих». 

Інфраструктура – сукупність споруд, будівель, систем і служб, необхідних для функціонування галузей матеріального виробництва та забезпечення умов життєдіяльності суспільства. 

Історія туризму – наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники їх появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів до наших днів.

Подорож – це пересування людей у просторі та часі. Подорожі можуть мати характер військових походів, масових міграцій, наукових експедицій, туристичних мандрівок та інших типів пересувань людей на значні відстані. В залежності від мотивів і особливостей подорожі, люди, які їх здійснюють, можуть називатися моряками, прочанами, комівояжерами, туристами та ін. 

Суб’єкти туристичної діяльності – підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов’язаної з наданням туристичних послуг.

Туризм – подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку. В широкому розумінні до туризму належить будь-який маршрут переміщення у просторі, який виходить за межі буденності або за рамки повсякденних справ. Так, щоденні поїздки з дому на роботу і з роботи додому, до туризму не відносять, а виїзні поїздки на рибалку чи в ліс – уже туризм. У вузькому значенні туристичними вважають всі спеціально організовані маршрути по переміщенню громадян, які здійснюються за їх рахунок, окрім переміщень, пов’язаних із виконанням професійних обов’язків. 

Термін «туризм» з'явився у Франції у ХУШ ст.; у перекладі з французької мови дослівно означає: «мандрівка заради задоволення». Деякі дослідники вважають, що цей термін має англійське походження і з'явився у XIX столітті. Оскільки англійська і французька мови ґрунтуються на латині, то можна погодитися, що слово «туризм» походить від латинського tornus, що в перекладі означає: «рух по колу». Підтвердженням «англійської версії» походження слова «туризм» можна вважати той факт, що на початку XIX ст. в Англії побачила світ книга «Anecdotes of English language», в якій мандрівник був