Історія туризму 002

 

 

Загальна характеристика основних етапів розвитку радянського туризму. І етап (1922-1938) розвитку туризму в СРСР. Створення соціально-економічних умов, зародження і організаційне становлення екскурсійного і туристського руху в 20-х – І половині 30-х років. Ідеологічна і політична обумовленість розвитку особливості радянського туризму. Туристичні видання. «Екскурсійна справа», «Турист-активіст», «Бібіліотека туриста», «Турист». Перші радянські туристичні організації. Загальна характеристика найбільших туристичних організацій. Товариство «Бюро шкільних екскурсій Наркомпросу» (1918). «Радянський турист» (1928). «Інтурист» (1929). «Товариство пролетарського туризму і екскурсій» (1930). ІІ етап розвитку туризму (1936-1969). Впровадження нових організаційних форм управління. Створення Центральної та республіканських ради туризму. Передача туристичної справи у відання радянських профспілок. Створення організаційно-адміністративної структури туризму соціалістичного типу. Розвиток планових туристичних маршрутів. Організація планових туристичних маршрутів. Організація перших подорожей радянських туристів за кордон. Внутрішній і зарубіжний туризм. Радянський туризм як складова міжнародного туризму. Створення і діяльність Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» (1958). Участь радянських туристичних організацій у міжнародних туристичних заходах. Ососбливості розвитку радянського туризму. Створення всесоюзних туристичних маршрутів. Індивідуальний і масовий туризм. Соціальна структура туристичного потоку в 60-80-ті роки. Стан туристичної інфраструктури. Переваги і недоліки радянського туризму. Традиційні для СРСР види туризму – пізнавальний, спортивний, оздоровчий. Основні туристичні центри, їх спеціалізація. Центри оздоровчого туризму та рекреації: Крим, Кавказ, Карпати. Центри культурно-пізнавального туризму: Москва, Ленінград, Київ, Золоте кільце, Прибалтика.  

 

 

Обумовленість розвитку міжнародного туризму політичним та економічним розвитком країн. Основні чинники розвитку сучасного туризму: підвищення добробуту і культурного рівня населення; зміна суспільних пріоритетів стосовно відпочинку – від пасивного до активного; активізація міграційних процесів; подальша урбанізація суспільства. Розвиток науково-технічного поступу. Процеси інтеграції і глобалізації у сфері міжнародного туризму; екологічний фактор. Характеристика сучасної туристичної індустрії, її потенціал і тенденції розвитку. Вдосконалення і функціонування сучасної туристичної інфраструктури. Державні програми розвитку туризму. Антимонопольне законодавство у сфері туризму. Діяльність науково-дослідних інститутів з питань розвитку туризму в країнах Європи. Основні тенденції розвитку сучасного міжнародного туризму. Інтенсифікація туристичного відпочинку. Домінування виїзного туризму. Спеціалізація, індивідуалізація та екологізація попиту в туризмі. 

 

 

Туризм на початку 90-х років – соціально-економічні передумови та проблеми самовизначення. Запровадження державного регулювання туризмом. Правові засади туристичної діяльності в Україні. Основні завдання, пріоритетні напрями розвитку  українського туризму. Активізація міжнародної туристичної діяльності України як складової зовнішньоекономічної діяльності. Розбудова інфраструктури українського туризму, підготовка кадрів. Перспективи і прогнозні оцінки розвитку українського туризму.

 

 

 

Одним із засобів вивчення студентами навчальної дисципліни «Історія туризму» є самостійна робота, що здійснюється згідно з навчальними планами й програмою. Її метою є засвоєння студентами курсу відповідно до особистих здібностей кожного та набуття навичок пошуку нових знань. 

За часом самостійна робота студентів (СРС) поділяється на аудиторну й позааудиторну; за формами – на обов’язкову (передбачену навчальним планом), вибіркову (наукова й дослідницька робота) та добровільну (участь у олімпіадах, вікторинах, конкурсах, підготовка ділової гри). 

Складовими СРС є самостійна робота під час лекцій, підготовка до практичних занять, вивчення тем, що винесені на самостійне опрацювання, написання рефератів, есе, наукової роботи, самостійні наукові дослідження тощо. Контроль за якістю СРС здійснюється на практичних та індивідуально-консультативних заняттях. Форми контролю СРС, що застосовуються при вивченні дисципліни «Історія туризму», передбачають усне опитування, співбесіди, тестування, диктанти на засвоєння наукових термінів, модульні контрольні роботи, реферативні виступи, презентацію результатів наукової роботи, виконаної студентом.

Ефективність СРС залежить від наполегливості студента у вивченні дисципліни, засвоєнні теоретичних і набутті практичних навиків, послідовності й систематичності занять і здійсненні самоконтролю. Останній надає студенту можливість самостійно оцінювати досягнення й підвищувати рівень знань.

Методологічною основою самостійної навчальної діяльності студентів є лекція, успішність якої залежить не тільки від мистецтва лектора, а й від уміння студента сприймати її. Завдання студента – уважно слухати викладача, який націлює на концептуально-проблемне бачення головних проблем теми, активно й творчо усвідомлювати отриману інформацію та записувати основниї її зміст. Конспект лекцій акумулює необхідний навчальний матеріал і служить в подальшому базою для самостійної роботи студента та економить час на повторення перед заліком.

Крім того, в дисципліні «Історія туризму» є проблеми, які автори висвітлюють з різних, навіть протилежних сторін. Ці питання розглядають викладачі на лекції, і якщо студент не буде вести записів, то він швидко забуде пояснення лектора.

Добре засвоєння студентом змісту лекції означає, що він чітко знає основні проблеми теми, вміє виділити в ній головні положення, розуміє її місце у даній дисципліні, уявляє можливість практичного застосування набутих знань.

Послідовінсть навчального процесу виражається в тому, що лекція є першим його ступенем, за яким іде самостійна робота студента, консультація викладача, а завершує вивчення проблем, порушених у лекції, семінарське заняття. 

Важливою формою СРС є опрацювання навчальної та наукової літератури. Для студентів, які