Історія туризму

Піддані російської імперії відвідували також віддалені куточки світу, були серед першовідкривачів нових земель і морів, готуючи, таким чином, ґрунт для туристичних подорожей наступних поколінь.

У XIX ст. освоювалися приполярні простори, велися суходільні дослідження маловивчених внутрішніх районів Азійського континенту, плідно працювали океанографи. Російська колонізація Сибіру, яка безперервно здійснювалася протягом ХУІІ-ХІХ ст., зробила можливою побудову Транссибірської залізничної магістралі, а власне магістраль дала потужний Імпульс розвиткові туризму в масштабах не лише Росії, але й усього світу.

Для російських мандрівників початок XIX ст. був іменований першими навколосвітніми подорожами росіян; їх здійснили капітани І. Ф. Крузенштерн та Ю. Ф. Лисянський (1803-1806). які відкрили в Тихому океані нові острови. Мореплавці М. П. Лазарев, Ф. Ф. Беллінсгаузен відвідали Австралію. Полінезію і відкрили Антарктиду (1820 р.).

Російські дослідники зробили величезний внесок в освоєння Центральної Азії. Видатне місце в історії вивчення цього регіону належить П. П. Семенову-Тянь-Шанському і М. М. Пржевальському. На південних та східних околицях Російської імперії працювали тисячі військових та цивільних картографів, географів, етнографів, інженерів, інших фахівців, за допомогою яких імперія готувала ґрунт для нових загарбань і зміцнювала свою владу всередині.

Як і в Британській імперії, процеси колоніальної експансії, політичні амбіції та економічні інтереси верхівки Російської імперії сприяли поширенню подорожей та розвитку інфраструктури, яка з XIX ст. стала ефективно використовуватися туристами.

Однак, це сприяння було обмеженим, не давало більшості населення можливості здійснювати туристичні подорожі, оскільки консерватизм імперської влади гальмував розвиток економічних відносин, заважав зростанню добробуту населення.

 

7.2. Картографія, художня література та видавання путівників як чинники розвитку туризму в Російській імперії

У 1777 р. було видано в додатку до «Московских новостей» «План предпринимаемого путешествия в чужие края, сочиненного, по требованию некоторых особ, содержателем благородного пансиона Вениамином Геншем». Цю подію російські історики туризму вважають початком організованого туризму в Російській імперії, але це спірне твердження.

В. Гейш неодноразово здійснював подорожі за кордон до Німеччини, Швейцарії, Італії, Франції, Голландії, де налагоджував контакти з метою організації освітніх турів молодих російських дворян до університетів Лейпціга, Туріна, Страсбурга тощо. Потім планувалось відвідання Швейцарії, Італії та Франції для знайомства з культурою цих країн, кращими зразками мистецтва Європи. «План предпринимаемого путешествия...» Генша вважається однією з перших російських реклам в організації туристичної діяльності.

У XVIII ст. в Росії подорожували багато людей, але переважно не з метою відпочинку, а у справах, у тому числі комерційних. Для підприємців видавалися спеціальні довідники з описами заїздів, крамниць, фабрик, установ та інших об'єктів, які цікавили ділових людей.

Почали поширюватися й путівники для тих, хто в подорожах прагнув задовольнити свої пізнавальні інтереси та естетичні запити. У другій половині XVIII ст. в Росії з'явилися такі путівники по двом головним містам імперії. У 1779 р. — «Ист., геогр. и топографич. описание Санктпетербурга от начала заведення его с 1703 по 1751 год» (цей твір підготував А. Богданов). У 1782 р. В. Г. Рубан видав «Описание императорского, столичного города Москвы, содержащее в себе звание... больших Улиц и Переулков, Монастырей, Церквей, Дворцов, присудственных й других казенных мест... и прочая...».

У наступному столітті туристи могли вже користуватися путівниками, які розповідали не лише про столиці, але й про деякі інші міста та селища імперії. У 1839 р. вийшла друком книжка Н. Рейтлінгера «Путеводитель по Ревелю и его окрестностям». Великої популярності (що свідчило про поширення кількості подорожуючих) набула книжка І. Дмітрієва «Путеводитель от Москвы до С.-Петербурга и обратно...» (1847 р., друге видання).

Основними чинниками розвитку туризму у XIX - на початку XX ст. були:

розширення і освоєння географічного простору для туристичних подорожей;

науково-технічний прогрес, зокрема розвиток транспорту і зв'язку;

підвищення освітнього і культурного рівня населення;

розвиток туристичної інфраструктури (будівництво готелів, доріг, закладів харчування і розваг, створення музеїв, курортів, розвиток туристичного сервісу);

створення та діяльність туристичних організацій, видання спеціалізованої туристичної літератури;

мода на туризм.

Що стосується моди на туризм, то її поширенню значно сприяли письменники, багато з яких були завзятими мандрівниками, вони дотепно і образно описували свої подорожі по різних країнах і, таким чином, запроваджували моду на подорожі, а згодом і на туризм. Часто описи подорожей відомих письменників могли бути путівниками для туристів.

Одним із перших росіян-письменників, хто багато подорожував, був М. М. Карамзін, автор книг «Записки русского путешественника» і «История государства Российского». Карамзін зробив подвійний, як вважають російські історики, внесок в розвиток російського туризму.

По-перше, тим, що на початку XIX ст. в бібліотеці Троїце-Сергієва монастиря знайшов список (копію) рукопису Афанасія Нікітіна «Хождение за три моря», тим самим відкривши для сучасників подорож російського купця до Індії, надихаючи їх на нові мандрівки.

По-друге, Карамзін описав власні подорожі по європейських країнах. Маршрут і час здійснення подорожі дозволили Карамзіну побачити Європу в один з бурхливих періодів її історії,