Історія туризму

Відзначимо, що розвитку картографії туризму значною мірою сприяли організаційні об'єднання туристів: у 1890 р. виник Кримський гірський клуб в Одесі з відділеннями в Ялті та Севастополі, а в 1895 р. — Російський туринг-клуб (згодом Російське товариство туристів) у Санкт-Петербурзі, одна з філій якого діяла в Києві.

З 1891 р. впродовж 25 років тривало видання «Записок Крымского горного клуба». Виходили з друку й збірники його ялтинського відділення, що супроводжувались екскурсійними картами. (Зокрема, у збірнику 1903 р. вміщено 3 таких карти).

Жоден з планів міст кінця XIX - початку XX ст. не має позначки «туристичний» чи «екскурсійний»; однак, це не означає, що вони не несли в собі корисної для туристично-екскурсійної справи інформації. За ступенем «корисності» для туристично-екскурсійної справи плани міст умовно можна поділити на 3 групи.

1.Плани спеціального призначення; наприклад, землевпорядні.

2.Плани загальнодоступного користування, які містили картографічні адреси до міських довідників. Використовувались вони переважно для орієнтування в місті під час повсякденної діяльності, зрідка з екскурсійно-туристичною метою. До цієї групи, насамперед слід віднести плани губернських міст Житомира, Чернігова, Києва та його передмість, Харкова.

3.Плани туристично-екскурсійного змісту. Інформація вказаного напрямку на планах складає левову частку змісту. Використовувались ці плани як для самостійного орієнтування, так і під час туристично-екскурсійних заходів у місцях курортного відпочинку. Наприклад, «План Ялти», виданий Руднєвим, має яскраво виражене туристичне спрямування. В ньому, крім розташування Ялтинського відділення Кримського гірського клубу (яке, до речі, мало свій музей і метеорологічну станцію) та екскурсійної контори Бекеша, користувач плану дізнається про знаходження на території Ялти 11 готелів, кількох пансіонів, квартирної контори, об'єктів санаторно-курортного обслуговування (ванни, купальні). Серед позначених об'єктів — міський театр, релігійні заклади різних віросповідань, транспортні та торгівельні заклади, кафе-шантан.

Використання подорожуючими картографічних джерел мало величезне значення при визначенні місця та маршруту подорожі. Картографія туризму в Російській Імперії у XIX ст. розвивалась відповідно до зростаючого попиту на карту як засіб орієнтування на місцевості, паралельно з розвитком географічного вивчення території, її господарським освоєнням (в першу чергу, транспортним) та стимулювалась діяльністю добровільних туристичних об'єднань.

Картографічне забезпечення зовнішнього та внутрішнього туризму у кінці XIX — на початку XX ст. (до початку Першої світової війни) відповідало світовим стандартам. У деяких аспектах воно залишається неперевершеним і досі.

 

7.3. Створення туристичної інфраструктури та курортів у XVIII — на початку XX століття

Завдання просвітництва в Росії обумовили появу та розвиток системи музеїв, яка починає свою історію в цій країні зі створення Кунсткамери - першого російського музею, зібранню колекції якого поклав початок і всіляко сприяв особисто Петро І. Створення музеїв у Росії давало можливість розвитку музейного туризму та екскурсійної справи, що впливало на просвіту населення країни. У XIX ст. у великих російських містах з'явилися першокласні музеї, які стали всесвітньовідомими: у 1872 р. — у Москві відкрився Політехнічний музей, у 1873 — Історичний. Деякі багаті люди збирали мистецькі колекції, які згодом стали власністю держави. Наприклад, колекція П. Третьякова стала основою всесвітньо відомого музею - Третьяковської галереї.

Цікаво, що одним з перших екскурсоводів був цар Петро І, він любив особисто проводити екскурсії по Санкт-Петербургу для іноземних гостей.

У 1719 р. Петро І видав указ «Об учреждении постоялых и гостиничных дворов». У XVIII ст. існували поштові тракти від Москви до Санкт-Петербурга, Архангельська, Астрахані. При поштовому відомстві почали будуватись готелі. Перший з них був побудований у 1715 р. в Санкт-Петербурзі. Правда, спочатку в них розміщувались лише іноземці. Саме в готелях у другій половині XVIII ст. стали продавати спеціальні поштові карти і дорожники для подорожуючих. До початку XIX ст. в Росії нараховувалось 3200 поштових станцій, де мандрівники могли відпочити і поміняти коней. Поступово в готелях покращувався сервіс; зокрема, при готелях облаштовувалися лазні, де можна було помитись з дороги.

Серед закладів харчування розповсюдженими були:

кав'ярні (пропонували клієнтам каву та кондитерські вироби);

кабаки (тут продавались алкогольні напої); 

трактири (розміщувались вздовж тракту і мали великий асортимент закусок, гарячих перших, других страв і буфетної продукції; були фешенебельні трактири для  багатих і дешеві для бідних клієнтів); 

харчевні (в них можна було поїсти перші і другі страви, закуски, а також випити горілки);

чайні (тут торгували тільки другими стравами і буфетною продукцією без алкогольних напоїв).

За часів правління Петра І в Росії здійснювалися заходи з організації розвідки мінеральних вод та їх експлуатації з лікувально-оздоровчою метою. Цілющі джерела були відомі на Русі з давнини, їх в народі називали «святими». Ідею створення в Росії курортів мінеральних вод Петро І запозичив за кордоном, ознайомившись з ними в зарубіжних поїздках. Цар неодноразово лікувався на західноєвропейських курортах: у 1698 і 1708 рр. у Бадені, у 1711-1712 рр. у Карлсбаді, у 1716 р. - у Бад-Пірмонті, у 1717 - у Спа.

У 1717 р. царем видано указ «О приискании в России минеральных вод, а у 1719 р. за його ж указом відкрито перший в Росії курорт «Марциальные Кончезерские воды» неподалік від Петрозаводська, де побудували палац для царської родини,