Історія української культури

Предмет:

Культура

Тип роботи:

Інше

К-сть сторінок:

179

Мова:

Українська

Оцінка:

динамізмом і точністю передачі властивих їм рис. Деякі вчені вважають, що звіриний стиль ґрунтується на магічних уявленнях скіфів про намагання оволодіти якостями, які притаманні звіру: прудкість, сила, влучність. Інші схильні вбачати зв’язок між звіриним стилем і міфологією, коли скіфські боги мали зооморфний образ. Взаємозв’язок еллінської та скіфської культур яскраво виявися в елліно- скіфському мистецтві. У цьому процесі однаковою мірою були зацікавлені скіфи, які отримували втілення своїх ідеологічних концепцій, та греки, що забезпечували ринок збуту для своєї продукції. На відміну від суто грецького мистецтва з його монументальною скульптурою, живописом, мозаїкою, вазописом, скіфи надавали більшої уваги рельєфному оздобленню костюму, кінської вузди, воїнського обладунку, посуду, ритуальних речей. До поширених пам’яток скіфської культури зараховують посуд. Ліпний скіфський посуд степу мав видовжені пропорції, відігнені вінця; краї вінець (або шийки під вінцями) прикрашали ямками, валиками. Серед пам’яток ранньоскіфського посуду трапляються келихи. Починаючи з VI ст. до Р. Х., у скіфському суспільстві звичайним став грецький посуд. Скульптура скіфів розмаїта і має декілька різновидів із характерними яскраво-стилістичними ознаками. Поширений вид степових курганних кам’яних монументів, характерними ознаками яких є зображення схематизованих приземистих головастих людських постатей із «буйними» зачісками, бородами, вусами, озброєних луками, бойовими сокирами тощо. Існує також різновид статуй, особливо спрощених. Вони нагадують циліндричні стовпи, завершені кулястими формами, подібні до людських постатей чи інших такого виду антропоморфних витворів. Цих скульптур не настільки багато, як антропоморфних стел, але вони становлять певний етап нашої степової меморіальної пластики. Зі скіфських скульптур другої групи привертає увагу антропоморфна надгробна плита з IV ст. до Р. Х., що зберігається у Дніпропетровському музеї. Фігура перепоясана, завершення статуї півкругле, голова у вигляді маски. Предмети не «висять» у повітрі, як в антропоморфних стелах, але всі фігури прикріплені до одягу. Крім кам’яної пластики, феноменом світового мистецтва є скіфські вироби із золота, бронзи та інших металів, що становили предмети культу, предмети розкоші з побуту скіфської знаті, предмети декоративних прикрас одягу, зброї, елементи кінської збруї. Окремі зразки численної культурної спадщини скіфів стали відомими шедеврами світового мистецтва. Крім згадуваних, треба наголосити на дзеркалі із Келермеського кургану, Чортомлицькій вазі-амфорі, вазах із кургану Куль-Оба, вазі з Гайманової могили, діадемі скіфського кургану поблизу с. Сахнівка на Черкащині. До відомих у світі шедеврів скіфського золотарського мистецтва належить кубок із кургану Куль-Оба, або як його називають деякі автори – електрова ваза.

15. Культура античних міст Північного Причорномор'я: загальні умови розвитку.

Культура держав Північного Причорномор’я має свої властивості, які пояснюються особливістю історичного розвитку цього периферійного району, в якому власне антична культура розвивалась у тісному контакті з культурою місцевих народів. До налагодження життя і побуту та власного виробництва переселенці, як і місцеве населення, були вимушені жити в землянках і напівземлянках, вони користувались речами, придбаними у місцевого населення, носили варварські прикраси. З одного боку в причорноморські грецькі міста, разом із формами політичного і громадського життя, були перенесені всі досягнення культури грецької метрополії, а з другого – об’єктивна необхідність спілкування з місцевим населенням зумовила знайомство колоністів з місцевою історією і фольклором, що виявилось навіть в еллінізації деяких місцевих міфів. Згідно міфу, записаного Геродотом, родоначальником скіфів був грецький герой Геракл. На Боспорі у IV ст. до н. е. виникла художня культура, досить близька античній культурі елліністичних держав, але боспорська знать складалась не тільки з греків, а й з представників місцевих племен і Боспорське царство з часом стає греко-варварським. Наприклад, при збереженні античних традицій в ордерній архітектурі, у великих боспорських містах створюються нові типи – розкішні кам’яні склепи, терми. В образотворчому мистецтві з’являються настінні розписи із зображенням кочовиків, сцен побутового життя. Особливо яскраво поєднуються грецькі і варварські традиції в торевтиці. Це військові та побутові сцени на вазі з Чортомлика, гребні з Солохи, посудині з Гайманової Могили і пекторалі з Товстої Могили. Громадське життя в грецьких містах Північного Причорномор’я проходило з такою ж інтенсивністю, як і в метрополії, особливо в ранній період. Народні збори, релігійні свята, процесії на честь божества – покровителя міста, спортивні змагання, наприклад, в Ольвії на честь Ахілла, а в Горгіпії на честь Гермеса. Про розвиток фізичної культури свідчать рештки спортивних споруд в Ольвії, Фанагорії, декрети на честь переможців у змаганнях, а також стригелі та посудини для олії, якою мастились атлети. Крім атлетичних змагань проводились змагання глашатаїв, сурмачів і поетів -епіграмістів. Натомість для культурного розвитку всього Північного Причорномор’я треба відзначити деяке відставання від метрополії. Риси архаїзму простежуються у формах та розписах місцевої кераміки елліністичного часу. Характерний для метрополії раннього часу звичай спорудження курганних насипів у Північному Причорномор’ї зберігається протягом всього періоду існування античної цивілізації. Слід також враховувати перманентний характер колонізаційного процесу, за якого до переселенського руху включались нові хвилі народних мас з різних районів античного світу зі своїми місцевими особливостями. Звичайно, це теж визначало особливий напрямок у розвитку культури кожного поліса. Культура античних держав не може розглядатись як однорідне явище в усіх районах Північного Причорномор’я і серед усіх верств населення. Можна говорити про відмінності в культурі дорійського Херсонеса, іонійської Ольвії та греко- варварського Боспору. Розквіт античної культури держав Північного Причорномор’я співпадає з часом їх економічного піднесення. В Ольвії він