Класифікація психолого-діагностичних процедур

Крім того, включене спостереження, при якому дослідник маскується, а цілі спостереження приховуються, породжує серйозні етичні проблеми. Багато психологів вважають неприпустимим проведення досліджень «методом обману», коли його ціль невідома досліджуваним або коли випробувані не знають, що вони – об'єкти спостереження або експериментальних маніпуляцій.

Модифікацією методу включеного спостереження, який сполучає спостереження із самоспостереженням, є «трудовий метод», який дуже часто використовували закордонні і вітчизняні психологи в 20-30-х роках минулого століття.

Мета спостереження визначається загальними задачами і гіпотезами дослідження. Ця мета, у свою чергу, визначає використовуваний тип спостереження, тобто буде воно безупинним чи дискретним, фронтальним чи вибірковим і т. д.

Що стосується способів реєстрації одержуваних даних, то, очевидно, у процесі первісних спостережень краще використовувати не складені заздалегідь протоколи, а розгорнуті і більш-менш упорядковані щоденникові записи. По мірі систематизації цих записів можна виробити цілком адекватну задачам дослідження й у той же час більш лаконічну і строгу форму протокольних записів.

Результати спостережень звичайно систематизуються у вигляді індивідуальних (або групових) характеристик. Такі характеристики являють собою розгорнуті описи найбільш істотних особливостей предмету дослідження. Тим самим результати спостережень є одночасно вихідним матеріалом для наступного психологічного аналізу.

Які ж конкретні недоліки методу спостереження не можна в принципі виключити? У першу чергу – всі помилки, допущені спостерігачем. Перекручування сприйняття подій є тим значнішим, чим сильніше спостерігач прагне підтвердити свою гіпотезу. Він стомлюється, адаптується до ситуації і перестає помічати важливі зміни, робить помилки при записах і т. д.

А. А. Єршов (1977) виділяє наступні типові помилки спостереження:

Гало-ефект – узагальнене враження спостерігача веде до грубого сприйняття поведінки, ігнорування тонких розходжень.

Ефект пом’якшення – тенденція завжди давати позитивну оцінку подіям, що відбуваються.

Помилка центральної тенденції – спостерігач прагне давати надто старанну оцінку поведінці, яка спостерігається.

Помилка кореляції – оцінка однієї ознаки поведінки дається на підставі іншої ознаки, (інтелект оцінюється за швидкістю мовлення).

Помилка контрасту – схильність спостерігача виділяти ті риси, які протилежні власним.

Помилка першого враження – перше враження про індивіда визначає сприйняття й оцінку його подальшої поведінки.

Однак спостереження є незамінним методом, якщо необхідно досліджувати природну поведінку без втручання ззовні в ситуацію, коли потрібно одержати цілісну картину і відбити поведінку індивідів у всій повноті. Спостереження може виступати як самостійна процедура і розглядатися як метод, включений у процес експериментування. Результати спостереження за досліджуваними в ході виконання ними експериментального завдання є найважливішою додатковою інформацією для дослідника.

 

 

Анкетування, як і спостереження, є одним з найбільш розповсюджених дослідницьких методів у психології. Анкетування здебільшого проводиться з використанням даних спостереження, які (поряд з даними, отриманими за допомогою інших дослідницьких методів) використовуються при складанні анкет.

Існують три основних типи анкет, які застосовують у психології:

- анкети, складені з прямих запитань і спрямовані на виявлення усвідомлюваних якостей випробуваних. Наприклад, в анкеті, спрямованій на виявлення емоційного відношення школярів до свого віку, використано таке запитання: «Ви прагнете стати дорослим відразу чи хочете залишитися дитиною і чому?»;

- анкети селективного типу, де випробуваним на кожне запитання анкети пропонується кілька готових відповідей, а завданням випробуваних є вибір найбільш придатної відповіді. Наприклад, для визначення відношення учня до різних навчальних предметів можна використовувати таке запитання: «Який з навчальних предметів є найбільш цікавим?». А в якості можливих відповідей можна запропонувати перелік навчальних предметів: «алгебра», «хімія», «географія», «фізика» і т. д. ;

- анкети-шкали – при відповіді на запитання анкет-шкал випробуваний повинен не просто вибрати найбільш правильну з готових відповідей, а оцінити в балах їх правильність. Так, наприклад, замість відповідей «так» чи «ні» випробуваним можна запропонувати п'ятибальну шкалу відповідей:

5 – однозначно так;

4 – швидше так, аніж ні;

3 – не впевнений, не знаю;

2 – швидше ні, аніж так;

1 – однозначно ні.

Між цими трьома типами анкет не існує принципових розходжень, усі вони є лише різними модифікаціями методу анкетування. Однак якщо використання анкет, які містять прямі (а тим більше непрямі) запитання, вимагає попереднього якісного аналізу відповідей, що значно утруднює використання кількісних способів опрацювання й аналізу одержуваних даних, то анкети-шкали є найбільш формалізованим типом анкет, тому що вони дозволяють проводити більш точний кількісний аналіз даних анкетування.

Безперечною перевагою методу анкетування є швидке одержання масового матеріалу, що дозволяє простежити ряд загальних змін у залежності від характеру навчально-виховного процесу і т. д.

Недоліком методу анкетування є те, що він дозволяє розкривати, як правило, лише верхній шар факторів: матеріали, отримані за допомогою анкет і опитувальників (складених із прямих запитань до випробуваного), не можуть дати досліднику уявлення про багато закономірностей і причинних залежностей, які відносяться до психології. Анкетування – це засіб первинного орієнтування, засіб попередньої розвідки. Щоб компенсувати названі недоліки анкетування, застосування цього методу варто сполучати з використанням більш змістовних дослідницьких методів, а також проводити повторні анкетування, маскувати від випробуваних справжні цілі опитувань і т. д.

 

 

Бесіда – специфічний для психології