Класифікація психолого-діагностичних процедур

Саме тому, що результати будь-яких тестувань характеризують наявний і порівняльний рівень психічного розвитку людини, обумовлений впливом безлічі факторів, звичайно неконтрольованих у тестовому іспиті, результати діагностичного іспиту не можуть і не повинні співвідноситься з можливостями людини, з особливостями її подальшого розвитку, тобто ці результати не мають прогностичного значення. Не можуть ці результати послужити підставою і для прийняття тих чи інших психолого-педагогічних мір.

Необхідність абсолютно точного дотримання інструкції і використання однотипних матеріалів діагностичного обстеження накладає ще одне істотне обмеження на широке використання діагностичних методів у більшості прикладних областей психологічної науки. Внаслідок цього обмеження досить кваліфіковане проведення діагностичного обстеження вимагає від дослідника спеціальної підготовки, володіння не тільки матеріалом і інструкцією обраної тестової методики, але і способами наукового аналізу отриманих даних.

Основним недоліком більшості діагностичних методик є усвідомлення випробуваним штучної ситуації обстеження, що часто приводить до актуалізації у випробуваних неконтрольованих методикою мотивів (іноді починає діяти бажання випробуваних відгадати, чого від них хоче експериментатор, іноді – прагнення підняти свій престиж в очах експериментатора або інших випробуваних і т. д.), що спотворює результати експерименту. Даний недолік діагностичних методик вимагає ретельного підбору експериментального матеріалу і сполучення його з бесідою, яка включає прямі і непрямі питання, та з психологічним спостереженням за особливостями поведінки випробуваних у ході експерименту.

Перевага діагностичних методів (поряд з точністю і портативністю) полягає в дуже широкому спектрі дослідницьких задач, які можуть вирішуватися за допомогою даних методів.

Отже, відмінність діагностичних методів від методів неекспериментальних полягає в тому, що вони не просто описують досліджуване явище, але і дають цьому явищу кількісну або якісну оцінку, вимірюють його.

Загальною особливістю цих двох класів дослідницьких методів є те, що вони не дають можливості досліднику проникнути за досліджуване явище, не розкривають закономірності його зміни і розвитку.

Задача пояснення досліджуваних явищ може бути вирішена тільки завдяки застосуванню експериментальних дослідницьких методів. Найбільш повні підбірки об'єктивних тестів можна знайти в «компендіумі об'єктивних тестів особистості і мотивації», складеному Р. Б. Кеттеллом і Ф. В. Варбуртоном. У цьому довіднику зібрано більш 400 різних тестів, які можуть бути класифіковані на наступні 12 груп тестів, що вивчають особистість:

Тести здібностей. Деякі тести, спочатку створені для дослідження інтелектуальних функцій, знань і значно пов’язані з особистісними факторами, наприклад, з такими показниками, як швидкість мови, моторна ригідність і т. д.

Тести умінь і навичок. До цієї групи відносяться тести на зорово-моторну координацію, координацію руху рук, точність проходження лабіринту і т. д.

Тести на сприйняття. Ця група охоплює широкий діапазон тестів: від зорового сприйняття (завершення незакінчених зображень) до нюхового.

Опитувальники. Це група тестів, побудована у вигляді анкетних відповідей щодо поведінки, смаків, звичок і т. д., наприклад анкети для опитування про стан здоров'я, виконання гігієнічних вимог і т. д.

Думки. До цієї групи відносяться тести на виявлення відносин випробуваного до інших людей, норм поведінки і моралі, вивчення його політичних поглядів і т. д.

Естетичні тести. Це група тестів на сприйняття і оцінку музичних творів, картин, малюнків, поетів, художників і т. д.

Проективні тести. Група методик, призначених для діагностики особистості, коли обстежуваним пропонується реагувати на невизначену (багатозначну) ситуацію, наприклад, інтерпретувати зміст сюжетної картинки. Відповіді на завдання цих тестів (на відміну від інтелектуальних тестів) не можуть бути альтернативними (правильно – неправильно).

Ситуаційні тести. Вони припускають створення визначеної соціальної ситуації. Наприклад, те саме завдання виконується на самоті і перед усім класом, для особистого заліку і для командного, у ситуації змагання або кооперативних дій і т. д.

Вгри. Це ігрові ситуації, де добре виявляються індивідуальні особливості особистості випробуваного. Тому багато ігор включені до складу об'єктивних тестів.

Фізіологічні тести. До них відносяться тести, у яких реєструються показники: КГР, ЕКГ, ЕЕГ, тремор і т. д.

Фізичні тести. Їх не завжди легко відрізнити від фізіологічних. Розмір грудної клітини, питома вага, тургор м'язів, величину жирової складки й інших показників варто відносити до фізичних тестів.

Випадкові спостереження. Це може бути, наприклад, число невпевнених відповідей, кількість позначок на тестовому бланку, акуратність листка, непосидючість при обстеженні й інші прояви. Об'єктивні тести вивчення особистості являють собою експериментальний підхід, цілком звільнений від суб'єктивних оцінок.

На думку більшості фахівців ця область у вивченні особистості в психології є найбільш перспективною.

 

 

На відміну від неекспериментальних і діагностичних методів психологічний експеримент припускає можливість активного втручання дослідника в діяльність випробуваного з метою створення умов, які чітко виявляють психологічний факт. Специфіка експериментальних методів полягає, таким чином, у тому, що вони допускають:

а) організацію спеціальних умов діяльності, які впливають на досліджувані психологічні особливості випробуваних;

б) зміна цих умов у ході дослідження.

Разом з тим експериментальні методи допускають використання неекспериментальних і діагностичних методів, безпосередньо включаючи їх у себе як свої природні моменти.

У психології існують три типи власне експериментального (у