Класифікація ринків фінансових послуг

- інституціональні (колективні).

Серед перерахованих груп інвесторів найбільш представницькою і впливовою є група інституціональних інвесторів. Як інституціональні інвестори можуть виступати різні фінансові інститути: пенсійні фонди, страхові компанії, траст-компанії. З одного боку, вони залучають грошові кошти своїх клієнтів, з іншого – значну частину залучених коштів без збитку інтересів своїх клієнтів інвестують в різні фондові цінності.

Як інституціональний інвестор на ринку цінних паперів можуть бути компанії споживчого кредиту, кредитні спілки, а також численні інвестиційні фонди. Інвестиційні фонди, випускаючи власні акції і продаючи їх населенню, вкладають кошти, які отримують від продажу власних акцій, в цінні папери держави й інших підприємств від імені фонду, тобто формують власний портфель цінних паперів.

Емітенти й інвестори, як правило, рідко виходять самостійно на фондовий ринок. Частіше за все вони вдаються за допомогою професійних посередників.

Українське законодавство як основного посередника на фондовому ринку затверджує інвестиційний інститут – юридичну особу, що створена в будь-якій організаційно-правовій формі відповідно із Законами України «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво « і здійснює діяльність з цінними паперами як виняткову.

Інвестиційний інститут може здійснювати свою посередницьку діяльність на ринку цінних паперів в ролі:

- фінансового брокера;

- інвестиційного консультанта;

- інвестиційної компанії.

Крім того, на ринку цінних паперів як професійні посередники можуть виступати й комерційні банки.

Діяльність комерційних банків як професійного посередника на ринку цінних паперів регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність». Конкретний перелік послуг і операцій з цінними паперами, які здійснює банківська установа передбачається його статутом.

Будь-який інвестиційний інститут може діяти на ринку цінних паперів як професійний посередник тільки на основі ліцензії, виданої йому в порядку державної реєстрації.

 

З урахуванням принципових форм укладання угод на фінансовому ринку, його суб’єктів можна поділити на три групи:

1) продавці і покупці фінансових активів (інструментів, послуг) ;

2) фінансові посередники;

3) суб’єкти, що виконують допоміжні функції (функції обслуговування основних учасників фінансового ринку; функції обслуговування окремих операцій на фінансовому ринку тощо).

Продавці і покупці фінансових активів (послуг) складають групу прямих учасників фінансового ринку, які здійснюють на ньому основні функції у проведенні фінансових операцій.

На ринку позичкових капіталів основними видами прямих учасників фінансових операцій є:

- кредитори. Вони характеризують суб’єктів фінансового ринку, які надають позичку у тимчасове користування під певний відсоток. Основною функцією кредиторів є продаж грошових активів (як власних, так і залучених) для задоволення різноманітних потреб позикоотримувачів у фінансових ресурсах. Кредиторами на фінансовому ринку можуть виступати: держава (здійснюючи цільове кредитування підприємств за рахунок загальнодержавного та місцевих бюджетів, а також державних цільових позабюджетних фондів) ; комерційні банки, які здійснюють найбільший обсяг і широкий спектр кредитних операцій; небанківські кредитно-фінансові установи;

- позичальники. Вони характеризують суб’єктів фінансового ринку, які отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі відсотка. Основними позичальниками грошових активів на фінансовому ринку виступають держава (отримуючи кредити від міжнародних фінансових організацій і банків), комерційні банки (отримуючи кредити на міжбанківському кредитному ринку), підприємства (для задоволення потреб у грошових активах з метою поповнення оборотних коштів і формування інвестиційних ресурсів) ; населення (у формі споживчого фінансового кредиту, який використовується в інвестиційних цілях).

 

 

Опосередковані учасники – організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами.

Організаційно оформлений ринок цінних паперів в Україні представлений фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами. Кількість організаторів торгівлі цінними паперами збільшилась, а саме: свідоцтво про реєстрацію було надано Придніпровській фондовій біржі, статус торговельно-інформаційної системи отримав Український центр сертифікатних аукціонів.

Первинний ринок цінних паперів був, в основному, зосереджений на фондових біржах та являв собою торги пакетами акцій державних підприємств, запропонованих Фондом державного майна України до продажу в процесі приватизації. Пакети акцій приватизованих підприємств, що розміщувало ПФТС, за кількістю та обсягами продаж були зовсім незначними.

Більше половини всіх надходжень від реалізації пакетів акцій державних підприємств надійшло з УФБ та УМВБ, на кожній з яких було реалізовано близько 26% від загального обсягу продажу акцій на первинному ринку.

Майже весь організований вторинний ринок цінних паперів зосереджувався на ПФТС. Індекс, що розраховується цією організацією був визнаний Міжнародною фінансовою корпорацією як провідний біржовий індекс України та був включений нею до пограничних індексів країн, що розвиваються.

Одним з головних аспектів діяльності Комісії з регулювання діяльності організаторів торгівлі стала розробка першочергових заходів щодо зосередження угод з цінними паперами на організаційно оформлених ринках. Це має сприяти становленню більшої прозорості ринку цінних паперів, визначенню реальних цін на акції українських підприємств, впровадженню національного фондового індексу, а також дасть змогу інвесторам застосовувати нові методи інвестицій в цінні папери – формуючи інвестиційний портфель, прив'язаний до фондового індексу.

З метою удосконалення державного регулювання організаційно оформленого ринку цінних паперів Комісією були внесені зміни та доповнення до Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності.