Класифікація ринків фінансових послуг

Предмет:

Фінанси

Тип роботи:

Контрольна робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

послуг», фінансовою установою є юридична особа, що надає один або кілька видів фінансових послуг.

У встановленому Законом порядку, фінансова установа повинна бути внесена до спеціального державного реєстру фінансових установ.

Фінансові установи, для яких не потрібна ліцензія Держфінпослуг, можуть здійснювати наступні види діяльності:

- надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів;

- надання послуг фінансового лізингу;

- надання гарантій;

- надання порук – поручительств;

- надання кредитів;

- надання факторингу.

Реєстрація фінансових компаній: види дозволених послуг.

За умови отримання ліцензії Держфінпослуг, фінансові компанії можуть надавати такі види послуг:

- фінансування будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю;

- залучення фінансовою компанією коштів засновників управління майном для переказу грошових коштів фінансової компанією;

- діяльність фінансової компанії з обміну іноземних валют;

- надання фінансової компанією послуг по клірингу.

Фінансові компанії мають право здійснювати тільки ті фінансові послуги, які позначені в додатку встановленої форми до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Відповідно до ст. 7 Закону особа набуває статусу фінансової установи тільки після внесення про неї запису до Державного реєстру фінансових установ. Документом, що підтверджує статус фінансової установи, є свідоцтво про реєстрацію фінансової установи.

Державний реєстр фінансових установ є системою одержання, нагромадження, зберігання, захисту, використання та поширення адміністративної інформації про фінансову установу. Положення про Державний реєстр фінансових установ затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28. 08. 2003 № 41.

Реєстр створено з метою сприяння захисту інтересів споживачів фінансових послуг та забезпечення державного регулювання ринків фінансових послуг, а також для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, учасників ринків фінансових послуг інформацією про фінансові установи, які включені до Реєстру.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Крім того, фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, тільки якщо:

1) облікова і реєструвальна система відповідає вимогам, установленим нормативно-правовими актами;

2) внутрішні правила фінансової установи узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;

3) професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають установленим законом вимогам.

Наприклад, така фінансова установа, як страховик (страхова компанія) може розпочати свою діяльність лише після виконання таких основних умов:

а) отримання свідоцтва про державну реєстрацію;

б) отримання свідоцтва про реєстрацію як фінансової установи (по суті, друга державна реєстрація) ;

в) реєстраціїї своїх правил страхування в Держфінпослуг,

г) отримання ліцензії на здійснення страхової діяльністї з конкретного виду страхування;

д) виконання вимог щодо формування статутного капіталу.

Додаткові умови здійснення діяльності фінансовими установами містяться в ст. 10 Закону, а саме:

1) керівник або службовець фінансової установи не можуть брати участь у підготовці та прийнятті рішення щодо взяття фінансовою установою будь-якого зобов’язання на їх користь;

2) керівник, службовець або призначений експерт фінансової установи не можуть брати участь у підготовці та прийнятті рішення на користь установи або підприємства, в якому вони, їх близькі родичі або підприємство, яким вони володіють, мають діловий інтерес;

3) особа, яка є членом органу управління або службовцем фінансової установи, може укладати договори з цією фінансовою установою щодо надання такій особі відповідних фінансових послуг на умовах, що не відрізняються від звичайних;

4) особа, яка є членом органу управління фінансової установи, не може укладати договори щодо надання цій фінансовій установі професійних послуг (робіт), якщо загальні збори власників не нададуть попередньої згоди на укладення такого договору.

Порядок створення та діяльності страхових компаній

У багатьох країнах світу страхова справа розглядається як окрема галузь економічної діяльності. До неї входять різноманітні за формами власності, видами страхування організації-страховики, посередницькі та інформаційно-консультаційні структури. Головне місце у страховій галузі належить страховикам.

Страховик – где організація, котра згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату зобов 'язання відшкодувати страхувальникові або особам, яких він назвав, завданий страховим випадком збиток або виплатити страхову суму.

Сукупність страховиків, що функціонують у певному економічному середовищі, утворює страхову систему. Її головне завдання – надання страхових послуг.

За приналежністю страховики можуть бути державними (публічними) і приватними.

За характером роботи страховики поділяються на три групи:

- такі, що страхують життя;

- здійснюють інші види страхування;

- надають виключно перестрахувальні послуги.

Публічні страховики створюються і керуються, як правило, від імені Уряду. Серед приватних страховиків у світовій практиці є індивідуальні особи, акціонерні та інші страхові товариства. Співвідношення між державними і приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою країни та економічної політики держави.

У колишньому СРСР та соціалістичних країнах Європи існувала монополія держави на страхову діяльність. Усі страхові операції здійснювались через державні організації. У Радянському Союзі це був Держстрах СРСР, який мав розгалужену систему республіканських і місцевих управлінь та відділень. Така ситуація зберігається й досі в деяких соціалістичних країнах.

Монополія на страхування притаманна