Класифікація ринків фінансових послуг

Специфічними є й індивідуальні страховики. До індивідуальних страховиків відносять фізичних осіб, об'єднаних у синдикати, що діють на страхових ринках типу Ллойда (Lloyds of London). Такі ринки організовані в деяких країнах Західної Європи та в окремих штатах США. Лондонський Ллойд виник ще в XVII ст. Він не несе відповідальності за страховими зобов'язаннями своїх членів. Корпорація налічує нині понад 26000 членів, об'єднаних майже в 400 синдикатів. Діяльність Ллойда регулюється спеціальним законом.

Ллойд – це ринок страхових послуг світового значення. Тут переважає страхування морських, авіаційних, автомобільних нафтогазодобувних ризиків. У страховому обороті Ллойд не виступає від свого імені. Він лише створює всі необхідні умови для успішної страхової діяльності своїх членів, що діють на власний кошт. Ллойд приваблює страхувальників з усього світу добре відпрацьованими й стабільними умовами страхування, високою кваліфікацією андеррайтерів.

Синдикати формуються, як правило, за видами страхування. Очолює синдикат андеррайтер, який бере на страхування ризики від імені своїх членів. Серед членів синдикатів Ллойда багато відомих бізнесменів, діячів науки та культури. Участь цих осіб зміцнює Ллойд не лише фінансовими засобами, а й піднімає його авторитет у суспільстві.

Страховий бізнес за зразком Ллойда лише умовно можна вважати індивідуальним. По суті, це великі групи фізичних осіб, належних до певних синдикатів, які, у свою чергу, діють на страховому ринку здебільшого за принципом співстрахування. Створення страховиків такого типу значного поширення не набуло. Ллойд також переживає пору великих змін. Він іде на зближення з асоційованими компаніями. Уже тепер тут поряд із членами, які несуть повну відповідальність за наслідки страхування, є особи, котрі вступають до синдикатів Ллойду на засадах обмеженої відповідальності.

В Україні страховиками визнаються нині лише юридичні особи, утворені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Особливості кожного із цих видів товариств визначені Законом «Про господарські товариства» (1992 p.). Закон «Про страхування» (1996 p.) передбачає також можливість утворення державних страховиків.

У переліку дозволених в Україні видів страхових організацій немає товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Відомо, що такі підприємницькі структури дуже поширені в сімейному бізнесі. Власники в разі будь-якої небезпеки несуть відповідальність за борги фірми лише в межах зроблених внесків до статутного фонду. Умови створення зазначених товариств захищають від проникнення в їхню справу небажаних учасників. Поряд з позитивними тут існують і численні негативні фактори, зокрема малі можливості збільшення статутного капіталу, труднощі контролю за діяльністю товариств, що особливо важливо у сфері страхових послуг. Інколи посилаються на зарубіжний досвід, де таких винятків, мовляв, не існує. Але це хибна думка. Наприклад, у Великій Британії поняття товариства різко відрізняється від нашого. Англійські товариства можуть і не мати статусу юридичної особи. До страховиків тут відносять лише ті підприємницькі структури, що створені па підставі акту про страхові компанії. Та й обмежена відповідальність тлумачиться ширше. До компаній з обмеженою відповідальністю відносять і акціонерні товариства.

 

 

Перехід економіки на ринкові відносини, розвиток підприємницької діяльності, розширення кола товарних і обмінних операцій, взаємних договірних зобов'язань між господарюючими суб'єктами об'єктивно вимагають надійної системи гарантій, що надаються страхуванням. Тільки на основі страхування стає можливою захист громадських і особистих інтересів, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживанняматеріальних благ.

Страхування являє собою відносини по захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати або страхових внесків (страхових премій).

Важлива роль страхування в системі суспільного відтворення припускає наявність сфери страхових послуг, що відповідає типу економічного розвитку держави. В умовах ринкового господарства поряд з традиційним використанням можливостей страхування з захисту від надзвичайних явищ природного характеру (землетруси, повені та ін.) і техногенних ризиків (пожежі, аварії) різко зростає потреба у підприємців у страховому покритті шкоди, що виникає при порушенні фінансових та кредитних зобов'язань, неплатоспроможності контрагентів і дії інших економічних факторів, що ведуть до втрати прибутку і доходів.

Страховий захист життя, здоров'я, працездатності та матеріального добробуту громадян також нерозривно пов'язана з їх економічними інтересами і реалізується за допомогою послуг майнового, особистого йсоціального страхування.

Взаємодія сторін, зацікавлених в укладанні страховихугод і досягнення результативності страхових операцій, відбувається на страховому ринку. Страховий ринок є сферою грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є «специфічний товар» -страхова послуга, формуються пропозиція і попит на неї. Об'єктивною передумовою існування страхового ринку є наявність користувачів (замовників) страхової послуги, що мають безпосередній страховий інтерес, і виконавців, здатних задовольнити їхні потреби.

Страхування – це економічні відносини, в якому беруть участь як мінімум дві сторони (дві особи, суб'єкта відносини).

Одна сторона (суб'єкт) – це страхова організація (державна, акціонерна або приватна), яку називають страховиком. Страховик виробляє умови страхування (зокрема, зобов'язується відшкодуватистрахувальникові збиток