Класифікація ринків фінансових послуг

Якщо клієнтів влаштовують ці умови, то вони підписують договір страхування встановленої форми й одноразово чи регулярно на протязі узгодженого періоду сплачують страховику страхові премії (платежі, внески) відповідно до договору.

Інша сторона (суб'єкт) страхового економічного відносини – це юридичні або фізичні (окремі приватні громадяни) особи, які називаютьсястрахувальниками.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, що уклали із страховиками договори страхування або єстрахувальниками в силу закону.

При настанні страхового випадку (стихійне лихо, падіння людини з переломом і т. д.), при якому страхувальнику завдано збитків (економічні або його здоров'ю), страховик відповідно до умов договору виплачує страхувальникові компенсацію, відшкодування.

 

 

Недержавні пенсійні фонди (НПФ) бувають трьох видів: відкриті, корпоративні та професійні.

Учасниками відкритого недержавного пенсійного фонду можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи. Засновниками такого фонду можуть бути одна чи декілька юридичних осіб з урахуванням обмежень, встановлених для бюджетних організацій. Такий НПФ дозволяє отримати максимально широке коло вкладників та учасників.

Корпоративний пенсійний фонд може бути заснований тільки юридичною особою, що є роботодавцем (або декількома такими юридичними особами) для участі в ньому своїх працівників. До такого фонду можуть приєднуватися роботодавці-платники.

Роботодавець-платник не є засновником корпоративного пенсійного фонду, але користується багатьма правами і обов’язками по відношенню до обслуговування своїх працівників у такому НПФ. Такий роботодавець має укласти договір про участь у корпоративному пенсійному фонді з радою цього фонду.

Учасниками корпоративного НПФ можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями-платниками цього фонду.

Професійний недержавний пенсійний фонд може бути заснований об’єднанням юридичних осіб-роботодавців, об’єднанням фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об’єднання професійних спілок), або фізичними особами, пов’язаними за родом їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов’язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті недержавного пенсійного фонду.

Роботодавці можуть сплачувати пенсійні внески на користь своїх працівників до НПФ будь-якого виду.

Інші категорії вкладників, в т. ч. учасники на свою користь, також можуть сплачувати пенсійні внески до НПФ будь-якого виду.

 

Недержавні пенсійні фонди можуть здійснювати своїм учасникам такі види пенсійних виплат:

1) пенсія на визначений строк;

2) одноразова пенсійна виплата.

Пенсія на визначений строк та одноразова пенсійна виплата виплачуються учаснику пенсійного фонду адміністратором фонду від імені фонду. Адміністратором недержавного пенсійного фонду є юридична особа, яка здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на підставі ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів. Адміністратор надає послуги пенсійному фонду на підставі договору про адміністрування пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду у письмовій формі.

Також Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення» передбачена виплата довічної пенсії (довічного ануїтету).

Довічна пенсія є пенсійною виплатою, яка здійснюється страховою організацією на підставі договору страхування довічної пенсії протягом життя фізичної особи періодично після досягнення нею пенсійного віку відповідно до законодавства про страхування

Страхова організація для виплати довічної пенсії учаснику пенсійного фонду обирається ним після досягнення пенсійного віку.

Розміри пенсійних виплат визначаються з урахуванням сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, тривалості виплати та формули розрахунку величини пенсії на визначений строк згідно з методикою, затвердженою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Пенсійні виплати здійснюються у грошовій формі в національній валюті України.

Пенсійні виплати здійснюються учаснику чи його спадкоємцям у грошовій формі за рахунок грошових коштів, які накопичені у фонді та обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника, за умови набуття права на недержавну (додаткову) пенсію відповідно до діючого законодавства України.

Підставою для отримання пенсійних виплат з недержавного пенсійного фонду може бути:

1) досягнення учасником фонду пенсійного віку, визначеного ним у заяві про пенсійні виплати. Пенсійний вік, що визначається учасником фонду, може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який дає право на пенсію за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням, не більше ніж на 10 років, якщо інше не визначено законами;

2) визнання учасника фонду інвалідом;

3) медично підтверджений критичний стан здоров’я (онкозахворювання, інсульт тощо) учасника фонду;

4) виїзд учасника фонду на постійне проживання за межі України (у разі виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України він має право отримати одноразову пенсійну виплату без обмежень щодо пенсійного віку, для чого подає відповідну заяву адміністратору).

5) смерть учасника фонду (у разі смерті учасника фонду пенсійна виплата здійснюється його спадкоємцям).

Пенсійні виплати учасникам недержавних пенсійних фондів здійснюються незалежно від отримання виплати за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням або з інших джерел.

Кредитна спілка, перш ніж вступити в правовідносини з громадянином щодо прийняття на депозит його грошових коштів, вирішує питання про прийняття громадянина в члени спілки. Тільки будучи членом кредитної спілки, громадянин вносить свої грошові суми (вклади) на депозитний рахунок за договором на певний строк з виплатою відсотків.

Кредитні спілки є специфічним суб’єктом господарювання, який не є суб’єктом підприємництва. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не визначає будь-яких особливостей щодо провадження у справах про банкрутство кредитних спілок. Закон «Про кредитні спілки», оперуючи термінами і поняттями, що вживаються в законодавстві про банкрутство, не визначає зрозумілих алгоритмів діяльності кредитних спілок, контролюючих органів, вкладників тощо, відсилаючи їх до інших законів, що регулюють певні відносини. Незрозумілість законів – це одна із основних рис новітнього законодавства України.

Правову поведінку кредитних спілок та їх вкладників, у разі неплатоспроможності кредитної спілки, можна визначити на підставі комплексного аналізу низки правових актів, які регулюють діяльність кредитних спілок і порядок надання фінансових послуг в Україні.

Діяльність кредитних спілок з кожним роком привертає дедалі більше уваги як з боку науковців, так і з боку населення. Особливо актуальною стала проблема розвитку небанківського інституту в період економічної кризи, адже за останні чотири роки діяльність кредитних спілок пережила низку трансформацій економічного і законодавчого характеру. Сьогодні розвиток національних кредитних спілок відбувається в умовах фінансової нестабільності, недосконалості законодавства, зниження платоспроможності та довіри населення до фінансово-кредитних установ, що потребує істотного вдосконалення їхнього функціонування на фінансовому ринку. Фінансово-економічна криза зумовила виникнення низки негативних тенденцій у діяльності вітчизняних кредитних спілок, що потребує ідентифікації і вирішення наявних проблем задля виходу національної кредитної кооперації з кризового стану.

Кредитні спілки, які згідно з українським законодавством є неприбутковими організаціями, заснованими фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб їх членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки, є найбільш поширеними за кількістю серед фінансових установ України.

Вітчизняна система кредитних спілок в сучасних умовах переживає наслідки фінансової кризи 2008-2009 років. Власне криза виявила на українському ринку кредитних спілок певні проблеми, з якими нині намагаються розібратися як на найвищому державному рівні, так і безпосередньо керівники спілок.