Клініко-морфологічні особливості формування фето-плацентарної недостатності у вагітних з еутиреоїдною гіперплазією щитовидної залози

Окремий аналіз питомої ваги гестозів у третьому триместрі показав, що в І-ій групі гестози траплялись в 4, 9% випадків, у ІІ-ій групі – в 18, 8% вагітних (р<0, 05) і в ІІІ-ій групі гестози мали місце у 25, 0% вагітних (р<0, 05), а в КГ гестози були у 5, 84% жінок.

Період гестації закінчився у 100, 0% жінок ІІІ-ої групи, у 98, 7% жінок ІІ-ої групи, у 97, 5% вагітних І-ої групи і в 98, 5% жінок КГ терміновими пологами. У інших вагітних, серед яких 2 (1, 3%) з КГ, 3 (2, 5%) з І-ої групи й 2 (1, 3%) з ІІ-ої групи, пологи були передчасними, що ми не пов’язуємо із впливом дифузного еутиреоїдного зоба, оскільки достовірної різниці за частотою даного ускладнення в групах ми не виявили (р>0, 05).

Характеристика пологів наведена в таблиці 1.

 

Таблиця 1.

Характеристика пологів у обстежених вагітних (абс/%)

Тип пологів Клінічні групи

КГ

n=137 І група

n=122 ІІ група

n=149 ІІІ група

n=32

Через статеві шляхи 126/91, 97 101/82, 79 114/76, 51 29/90, 63

Кесаревим розтином 11/8, 03 21/17, 21* 35/23, 49* 3/9, 38

* -тут та далі p<0, 05 по відношенню до КГ

 

Як свідчать дані таблиці 1, питома вага кесаревих розтинів у вагітних І-ої та ІІ-ої групи достовірно більша, ніж у КГ. Аналіз ускладнень, що зумовили необхідність здійснення кесарева розтину, показав, що основними чинниками, які зумовили необхидність здійснення кесарева розтину, були слабкість пологової діяльності, у тому числі з передчасним виливом навколоплідних вод, гостра гіпоксія плода і відшарування нормально розташованої плаценти. Ці ускладнення пологів спостерігались переважно у жінок І-ої й ІІ-ої групи.

Тривалість безводного періоду у разі пологів через природні статеві шляхи в КГ була 244, 417, 5 хв; у роділь І-ої групи – 256, 022, 0 хв; у роділь ІІ-ої групи – 241, 218, 8 хв. Достовірно коротша середня тривалість безводного періоду була у роділь ІІІ-ої групи – 182, 221, 9 хв (р<0, 05), що ми вважаємо характерною особливістю у роділь з дифузним еутиреоїдним зобом III-го ступеня.

Як було встановлено, у жінок з дифузним еутиреоїдним зобом спостерігається більша питома вага ускладнень першого періоду пологів, серед яких достовірна перевага передчасного виливу навколоплідних вод і слабкість пологової діяльності та гіпоксії плода (ІІ-а група – 7, 02%). У результаті аналізу було встановлено достовірні переваги ускладнень перебігу другого періоду пологів у жінок з дифузним еутиреоїдним зобом, а саме, загрози розриву промежини, що спричинило епізіо- або перінеотомію; розриви шийки матки, вагіни та статевих губ, в тому числі на фоні слабкості пологової діяльності; гострої гіпоксії плода. Зважаючи на отримані нами результати, можна стверджувати, що у жінок І-ої групи спостерігаємо достовірну перевагу ручної ревізії порожнини матки через дефекти плаценти, у жінок ІІ-ої групи – достовірну перевагу макроскопічних дефектів плацентарної тканини, що спонукало інструментальну, а також ручну ревізію порожнини матки. У породіль ІІІ-ої групи – достовірну перевагу макроскопічних дефектів плаценти та плідних оболонок, внаслідок чого був здійснений кюретаж.

Під час аналізу тривалості пологів через природні пологові шляхи встановлено, що для всіх періодів пологів ми не виявлено достовірних різниць.

Середня крововтрата у разі пологів через природні пологові шляхи в ІІІ-ій групі становила 305, 615, 6 мл; у ІІ-ій групі – 290, 45, 82 мл; у І-ій групі – 293, 96, 6 мл і в КГ – 298, 76, 20 мл. Відмінність крововтрати також значною мірою обумовлена випадковою компонентою, тому ми спробували виявити межі коливань крововтрати, що реєструється найчастіше, тобто весь масив даних був розподілено залежно від об’єму крововтрати: до 250 мл, 251 – 400 мл, 401 – 1000 мл. Дані за групами мають такий вигляд: у І-ій групі об’єм крововтрати до 250 мл був у 35 (54, 7%) породіль, в ІІ-ій групі аналогічна крововтрата була в 22 (61, 1%) породіль і в ІІІ-ій групі – у 6 (42, 9%). Для порівняння, у КГ до 250 мл втратили 32 (42, 1%) жінок. Порівняними були частоти крововтрати в межах 250 – 400 мл: в І групі в 29 (45, 3%), у ІІ групі – 14 (38, 9%) і в ІІІ групі – 8 (57, 1%). Аналогічний показник у контролі становив 51, 3% (39 породіль).

Зовсім інша картина серед породіль з ускладненими родами. Так, обсяг крововтрати до 250 мл у жінок усіх трьох основних груп був у межах 33 – 34%, тоді як у контрольній групі частота такої крововтрати була 44%. Крововтрата в межах 250 – 400 мл була в 7 (58, 3%) породіль І-ої групи,