Комплект інструкцій з охорони праці для працівників ПТНЗ

Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судорожне, але у нього промацується пульс, необхідно відразу ж почати робити штучне дихання. Не обов’язково, щоб при проведенні штучного дихання потерпілий находився в горизонтальному положенні.

Приступивши до оживлення, потрібне попіклуватися про виклик лікаря або швидкої медичної допомоги. Це повинен зробити не той, хто надає допомогу, бо він не може перервати її надання, а хтось інший.

Якщо потерпілий в свідомості, але до цього був непритомний або находився в несвідомому стані, але з тривким диханням і пульсом, що збереглися, його слід покласти на підстилку, розстебнути одяг стискаючий дихання, створити приплив свіжого повітря, зігріти тіло, якщо холодно, забезпечити прохолоду, якщо жарко, створити повний спокій, безупинно спостерігаючи за пульсом і диханням, усунути зайвих людей.

Якщо потерпілий находиться в несвідомому стані, необхідно спостерігати за його диханням і у випадку порушення дихання через западання язику висунути нижню щелепу вперед, узявшись пальцями за її куги, і підтримувати її в такому положенні, доки не припиниться западання язику.

При виникненні у потерпілого блювання необхідно повернути його голову і плечі наліво для видалення блювотних мас.

Ані в якому випадку не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим більш продовжувати роботу бо відсутність видимих важких пошкоджень від електричного струму або інших причин (падінь тощо) ще не виключає можливості наступного погіршення його стану. Тільки лікар може вирішити питання про стан здоров’я потерплого.

Переносити потерпілого в інше місце спід тільки в тих випадках, коли йому або особі, що надає допомогу, продовжує погрожувати небезпека або коли надання допомоги на місці неможливо (наприклад, на опорі).

При поразці блискавкою надається та ж допомога, що й при поразці електричним струмом.

У випадку неможливості виклику лікаря на місце випадку необхідно забезпечити транспортування потерпілого в найближчу лікувальну установу. Перевозити потерпілого можна тільки при задовільному диханні і тривкому пульсі. Якщо стан потерпілого не дозволяє його транспортувати, необхідно продовжувати надавати допомогу.

4. Засоби оживлення організму при клінічній смерті

Штучне дихання

Штучне дихання проводиться в тих випадках, коли потерпілий не дихає або дихає дуже погано (рідко, судорожне, немов би зі схлипуванням), а також його дихання постійно погіршується не залежно від того, чим це викликане: поразкою електричним струмом:, отруєнням, утопленням тощо.

Найбільш ефективним засобом штучного дихання є засіб «з роту в рот» або «з роту в ніс», бо при цьому забезпечується надходження достатнього об’єму повітря в легені потерпілого. Засіб «з роту рот» або «з роту в ніс» відноситься до засобів штучного дихання за методом вдування, при якому видихуване тим хто надає допомогу повітря насильно подається в дихальні шляхи потерпілого. Встановлено, що видихуване людиною повітря фізіологічно придатне для дихання потерпілого на протязі тривалого часу. Вдування повітря можна здійснювавати через марлю, хустку, спеціальне пристосування – «повітровід».

Цей засіб штучного дихання дозволяє легко контролювати надходження повітря в легені потерпілого по розширенню грудної клітки після вдування і наступному спаданню її в результаті пасивного.

Для проведення штучного дихання потерпілого слід покласти на спину, розстебнути стискаючий дихання одяг.

Перш ніж почати штучне дихання, необхідно в першу чергу забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, що в положенні на спині при несвідомому стані завжди закриті запалим язиком. Крім того, в порожнині роту може знаходитися інорідний предмет (блювотні маси, протези, що зсковзнули, пісок, мул, трава, якщо людина тонула тощо), який необхідно усунути пальцем, загорнутим хусткою (тканиною) або бинтом (мал. 7). Після цього той, хто надає допомогу розташовується збоку від голови потерпілого, одну руку підсовує під шию потерпілого, а долоню іншої руки натискає на його лоб, максимально запродуючи голову (мал. 8). При цьому корінь язику піднімається і звільнює вхід в гортань, а рот потерпілого відкривається. Той, хто надає допомогу нахиляється до обличчя потерпілого, робить, глибокий вдих відкритим ротом, повністю щільно охоплює губами відкритий рот потерпілого і робить енергійний видих, з деяким зусиллям вдуваючи повітря в його рот; водночас він закриває. ніс потерпілого щокою або пальцями руки; яка находиться на лобі (мал. 9). При цьому обов’язково треба спостерігати за грудною кліткою потерпілого, що піднімається. Як тільки грудна клітка піднялась, нагнітання повітря зупиняють, той, хто надає допомогу завертає обличчя в бік, відбувається пасивний видих у потерпілого.

Якщо у потерпілого добре визначається пульс і необхідно тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами повинен складати 5 (з 12 дихальних циклів на хвилину).

Окрім розширення грудної клітки добрим показником ефективності штучного дихання може служити рожевіння шкіряних покровів і слизових, а також вихід хворого з несвідомого стану і поява у нього самостійного дихання.

При проведенні штучного дихання той, хто надає допомогу повинен стежити за тим, щоб повітря не влучало в шлунок потерпілого. При попаданні повітря в шлунок, про що свідчить здуття животу «під ложечкою», обережно натискати долоню на живіт між грудиною і пупком. При цьому може виникнути блювання.