бо при цьому можуть бути стягнуті і постраждати нерви; натягати джут потрібно тільки до припинення кровотечі. Якщо кровотеча повністю не припинилась, слід накласти ще декілька оборотів джгута (більш туго). Правильність накладення джгута перевіряють по пульсу. Якщо він промацується, то джгут накладений невірно, його потрібно зняти і накласти знову. Тримати накладений джгут більше 1, 5-2, 0 годин не допускається, бо це може призвести до змертвіння знекровлених кінцівок. Біль, яку завдає накладений джгут, буває дуже сильною, в силу чого інколи потрібно на деякий час зняти джгут. В цих випадках перед тим, як зняти джгут, необхідно притиснути пальцями артерію, по якій йде кров до рани і дати потерпілому перепочити від болю, кінцівки – отримати деякий приплив крові. Після цього джгут накладають знову. Розпускам джгут слід поступово і поволі. Навіть якщо потерпілий може витримати біль від джгута, все рівно через годину його слід обов’язково зняти на 10-15 хвилин.
Пошук
Комплект інструкцій з охорони праці для працівників ПТНЗ
Предмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
141
Мова:
Українська
За відсутності під рукою стрічки перетягнути кінцівку можна закруткою, зробленою з матеріалу, що не розтягується: краватки, поясу, скрученої хустки або рушника, мотузки, ременя тощо (мал. 24).
Матеріал, з якого робиться закрутка, обводиться навколо піднятої кінцівки, покритої чимось м’яким (наприклад, декількома шарами бинту), і зв’язується вузлом по зовнішній стороні кінцівки.
В цей вузол або під нього просмикується будь-який предмет у вигляді палки, що закручується до припинення кровотечі. Закрутив до необхідного ступеня палку, її закріплюють так, щоб вона не могла самовільно розкрутитися.
Після накладення джгута або закрутки необхідно написати записку з вказівкою часу їх накладення і вкласти її в пов’язку під бинт або джгут. Можна написати на шкірі кінцівки.
При кровотечі з носу потерпілого слід усадити, нахилити голову вперед, підставив під стікаючу кров яку-небудь ємність, розстебнувши йому комір, покласти на перенісся холодну примочку, ввести в ніс шматок вити або марлі, змоченої 3% – ним розчином перекису водню, стиснути пальцями крила носу на 4-5 хвилин.
При кровотечі з роту (кривавому блюванні) потерпілого слід покласти і терміново викликати лікаря.
7. Перша допомога при опіках
Опіки бувають термічні – викликані вогнем, парою, гарячими предметами і речовинами; хімічні – кислотами і лугою та електричні – впливом електричного струму або електричної дуги.
За глибиною ураження всі опіки діляться на чотири ступеня: перший -почервоніння і набряк шкіри; другий – водяні пухирі; третій – змертвіння поверхневих і глибоких шарів шкіри; четвертий – обвуглювання шкіри, поразка м’язів, сухожиль і кісток.
Термічні і електричні опіки
Якщо на потерпілому загорівся одяг, потрібно швидко накинути на нього пальто, будь-яку щільну тканину або збити полум’я водою.
Не можна бігти в одягу, що горить, бо вітер, роздуваючи полум’я, збільшить і посилить опік.
При наданні допомоги потерпілому для запобігання зараженню забороняється торкатися руками опалених частин шкіри або змащувати їх мазями, жиром, маслами, вазеліном, присипати питною содою, крохмалем тощо. Забороняється розтинати пухирі, вилучати мастику, каніфолі або інші смолисті речовини, що причепились до опаленого місця, бо, вилучаючи їх легко можна зідрати опалену шкіру і завдяки цьому створити сприятливі умови для зараження рани.
При невеликих за площею опіках першого і другого ступеня потрібно нанести на опалену частину шкіри стерильну пов’язку.
Одяг і взуття з опаленого місця не можна зривати, а необхідно розрізати ножицями і обережно зняти. Якщо шматки одягу прилипнули до опаленої частини тіла, то поверх них слід накласти стерильну пов’язку і направити потерпілого до лікувальної установи.
При важких і великих опіках потерпілого необхідно завернути в чисту простирадло або тканину, не роздягаючи його, укрити потепліше, напоїти теплим чаєм і створити спокій до прибуття лікаря.
Опалене обличчя необхідно закрити стерильною марлею. При опіках очей слід робити холодні примочки з розчину борної кислоти (половина чайної ложки кислоти на склянку води) і негайно направити потерпілого до лікаря.
Хімічні опіки
При хімічних опіках глибина пошкодження тканин залежить від тривалості впливу хімічної речовини. Важливо якомога скоріше зменшити концентрацію хімічної речовини і час її впливу. Для цього уражене місце відразу же промивають великою кількістю проточної холодної води з-під крану, з гумового шланга або відра на протязі 15-20 хвилин.
Якщо кислота або луга влучила на шкіру через одяг, то спочатку треба змити її водою з одягу, а потім обережно розрізати і зняти з потерпілого мокрий одяг, після чого промити шкіру.
При попаданні на тіло людини сірчаної кислоти або луги у вигляді твердої речовини необхідно усунути її сухою ватою або кусочком тканини, а після цього уражене місце ретельно промити водою.
При хімічному опіку повністю змити хімічні речовини водою не вдається, тому після промивання уражене місце необхідно обробити відповідними нейтралізуючими розчинами, що використовуються у вигляді примочок (пов’язок).
Подальша допомога при хімічних опіках надається також, як і при термічних.
При опіку шкіри кислотою робляться примочки (пов’язки) розчином питної соди (одна чайна ложка соди на склянку води).
При попаданні кислоти у вигляді рідини, пари або газів в очі або порожнину роту необхідно промити їх: великою кількістю води, а після цього розчином питної соди (половина чайної ложки на склянку води).
При