Констянтин Ушинський про сім’ю як фактор сімейного виховання

Засоби сімейного виховання:

а) вплив атмосфери сімейного життя, її трудового укладу, громадянської зрілості, культури взаємовідносин;

б) використання трудових традицій сім'ї;

в) організація життя дитини в сім'ї: режим, обов'язки, вимоги, участь дітей в домашній роботі, піклування про-навчальну діяльність школяра;

г) організація дозвілля дітей.

Труднощі і недоліки виховання дітей у сім'ї:

а) неповна сім'я;

б) погані житлові умови;

в) недостатнє матеріальне становище;

г) невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання;

д) неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім'ї.

Особливо велику роль відіграє сім'я у вихованні почуттів дитини. Повсякденні життєві ситуації, що виникають у сім'ї, багатогранність взаємин між членами сім'ї, щирість почуттів і різноманітні форми їх вияву, зацікавлена реакція на найдрібніші деталі поведінки дитини – все це створює найсприятливіші умови для емоційного і морального розвитку, підготовки дітей до самостійного виконання у майбутньому функцій батька чи матері, які в ніяких інших обставинах, крім сім'ї, створити неможливо.

Це дозволяє зробити висновок про те, що сім'я не просто важливий, а й необхідний, незамінний, глибоко специфічний фактор соціалізації особистості. Протягом всього життя людини сім'я є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім'ї домінує над усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи весь життєвий шлях дитини у майбутньому.

 

 

Ще у «Великій дидактиці» (1633-1638) Ян Амос Коменський – основоположник наукової педагогіки писав: «Формування людини найлегше відбувається в ранньому віці. Воно лише в цьому віці й може відбуватися». Він розробив десять основних положень природовідповідності навчання:

1. Дитинство – весна, юність – літо, змужніння – осінь, старість – зима.

2. Освіту слід розпочинати у весняну пору людського життя – в дитинстві.

3. Ранкові години найбільш зручні для навчання. Ранок – весна, полудень – літо, вечір – осінь, ніч – зима.

4. Природа ніколи не використовує непридатного.

5. Потрібно запалювати бажання у дітей вчитися.

6. Із зерна виростає рослина.

7. Природа закладає коріння глибоко.

8. Природа ніколи не робить нічого зайвого.

9. Розпочавши, природа доводить до кінця.

10. Природа уникає всього шкідливого й негативного.

Він також сформулював «Золоте правило дидактики»: «Усе, що тільки можливо, надавати для сприйняття відчуттями: візуальне – для сприйняття зором; звуки – слухом; запахи – нюхом; смакове – смаком; тактильне – дотиком. Якщо якісь предмети можна сприймати водночас кількома відчуттями, то вчитель зобов'язаний створити всі умови для цього».

Враховуючи, що дев'яносто відсотків навчального матеріалу дитина сприймає зором, Я. А. Коменський у 1658 р. видав чудову книжку – «Навколишній світ у малюнках». Це свого роду ілюстрована дитяча енциклопедія початкових знань, перекладена багатьма мовами світу.

Ідея необхідності розпочинати виховання з моменту народження дитини, висунута Я. А. Коменським, в подальшому була підтримана іншими педагогами. Він порівнював дитину з деревом і писав: «... без попереднього щеплення живців мудрості, моралі і благочестя вона не може стати істотою розумною, мудрою, моральною і благочестивою... Все це легше формується в ніжному віці... Справа надзвичайно небезпечна, якщо людина не переймається здоровими для життя правилами ще в колисці».

Зміст порад і завдань в «Материнській школі» розрахований на освічену жінку-матір, яка глибоко розуміє сам принцип такої школи і наукову термінологію, а також володіє методикою впровадження її ідей. Підтвердженням цього є перелік занять і знань, які дитина має засвоїти від народження до шести років.

Ж. -Ж. Руссо вважав, що на людину впливають три чинники виховання: природа, люди, предмети і явища. Кожний із чинників виконує властиву йому роль: природа – розвиває здібності й почуття, люди-навчають, як ними користуватися, предмети і явища – збагачують досвід. Усі разом вони забезпечують природний розвиток дитини. Завдання вихователя – згармонізувати дії цих чинників.

Під природним вихованням Ж. -Ж. Руссо розумів природовідповідне (з урахуванням віку дитини) формування на лоні природи. Свої роздуми та спостереження, поради і рекомендації, в яких закладено величезний філософський і педагогічний зміст, Ж. -Ж. Руссо подав у чудовому романі-трактаті «Еміль, або Про виховання» (1762), що складається з чотирьох книг. Спробуємо хоча б у скороченому вигляді передати його зміст. У передмові автор радить: «Насамперед добре вивчіть ваших вихованців, бо ви абсолютно їх не знаєте». А далі наголошує: «Найдурніші з нас... шукають в дитині дорослого, не думаючи про те, чим вона буває раніше, ніж стати дорослим».

Перша книга «Еміля... « охоплює період з моменту народження дитини до засвоєння нею мови:

• Після народження дитину насамперед обмивають теплою водою... Ця звичка до купання повинна зберегтися на все життя.

• Ж. -Ж. Руссо категорично виступав проти сповивання новонароджених дітей у