Констянтин Ушинський про сім’ю як фактор сімейного виховання

Викликає великий інтерес у сучасних педагогів та батьків і пам'ятна нотатка Й. -Г. Песталоцці під назвою «Метод», де він пише: «Моєю найсуттєвішою, вихідною точкою зору є така: спостереження (чуттєве сприйняття) людиною самої природи – це єдиний справжній фундамент навчання, оскільки воно (спостереження) – єдина основа людського пізнання». А далі він пропонує цілу програму «мистецтва навчання людини»:

• Приведи у своїй свідомості всі пов'язані між собою предмети до того зв'язку, в якому вони перебувають у природі.

• На перше місце постав враження від природи.

• Механізм природи у всьому своєму обсязі досконалий і в той же час простий. Людино, наслідуй його!

• Слід спростити методику початкової освіти, щоб нею могли користуватися і вчитель і пересічна мати-селянка.

Свою «Лебедину пісню» Й. -Г. Песталоцці завершує словами: «Піддавайте все випробуванню, збережіть хороше, а якщо у вас самих визріло щось краще, то правдиво і з любов'ю приєднайте до того, що я намагаюся також правдиво і з любов'ю дати вам на цих сторінках».

Оцінюючи внесок Й. -Г. Песталоцці у світову педагогіку, К. Ушинський зазначав, що його педагогічну діяльність можна назвати відкриттям, яке дало більше користі людству, ніж відкриття Америки. (На пам'ятнику Й. -Г. Песталоцці над його могилою вирізьблено такі слова: «Все для інших, нічого для себе»

Любов Йоганна-Генріха Песталоцці до дітей, його педагогічна система завжди матимуть великий вплив на підготовку нових поколінь педагогів, які у своїй діяльності понад усе ставитимуть дитину!

Олександр Васильович Духнович (1803-1865) – видатний український педагог і просвітитель, засновник родинного виховання в Україні, організатор народної освіти в Закарпатті, філософ, історик, письменник. Автор першого системно впорядкованого посібника з педагогіки для сільських учителів та батьків, підручників для навчання дітей рідною мовою. У вступному слові до «Народної педагогії... « (1857) писав: «Людину представляють: натура, наука і звичай; природну схильність одержує людина від самої природи, що складає її характер, але науки і звичаї дають вправи і настанови або виховання». Спробуємо хоч коротко викласти основні заповіти О. Духновича.

Велику роль у вихованні дітей Т. Шевченко відводив матері. У поемі «Наймичка» він виявив себе співцем материнства, зворушливої сили материнської любові:

... Дитя моє!

... Із самого неба.

Долю виплачу сльозами

І пошлю до тебе.

(Наймичка)

У пізніших поезіях цю ідею він висловлював так:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

... І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим...

(«У нашім раї на землі... «)

Поета вельми турбував стан жіночої освіти, коли більшість дівчат із селянських родин взагалі не навчалися.

Високу оцінку поет давав родинному вихованню. У трудовій сім'ї, на його думку, діти зростають працьовитими, духовно багатими. Сім'ї мають створюватися в любові, спільна праця є основою життя дорослих і дітей. Тому поет вчить молодь, особливо дівчат, обачливості в коханні, застерігає від спокус зради. Йому болить доля матерів-одиначок, дітей-безбатченків. Твори Т. Шевченка цього циклу – то стогін народу над сплюндрованою долею.

В останні роки життя Т. Шевченко намагався бути корисним рідній школі. Він написав для недільних шкіл «Букварь Южнорусскій» (1861, Санкт-Петербург), який посів одне з провідних місць в історії освіти й культури України.

Переважна більшість поетичних творів Т. Шевченка стала народною: самих лише народних пісень на вірші безсмертного Кобзаря науковцями зафіксовано близько 80 та ще понад 150 варіантів на них («Реве та стогне Дніпр широкий... «, «Така її доля», «Ух, ух, солом'яний дух, дух»). І кожна з цих пісень, як і всі його твори, – то не просто вихователь, то найкращий вихователь й організатор народних мас, найкращий засіб формування найкращих людських почуттів, та ще й на найкращих традиціях рідного народу.

Т. Шевченко мріяв про той час, коли

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

(«І Архімед, і Галілей... «)

У пробудженні свого народу первинну і провідну роль поет відводив рідній мові, школі, вчителеві.

Тому, дослідивши різні погляди вчених як зарубіжних, так і українських, можна сказати, що кожен із них віддавав важливу роль сім'ї у вихованні дітей.

 

 

Костянтин Дмитрович Ушинський (1824-1871) – новгород-сіверський українець – один з видатних діячів освіти й педагогічної науки другої половини XIX століття. Він – основоположник педагогічної науки в Росії і засновник народної школи.

Першим, хто збагнув силу і велич народної педагогіки, сказав про неї своє авторитетне слово, зробив її вінцем своєї педагогічної теорії та поставив народну педагогіку на п'єдестал, був вітчизняний педагог К. Д. Ушинський. Він переконливо показав правомірність народної педагогіки як попередниці педагогіки наукової, закликав до ґрунтовного і всебічного вивчення виховного досвіду трудових мас. Не випадково центральною ідеєю педагогічної концепції педагога є ідея народності виховання, ідея розвитку національної школи і формування національної самосвідомості народу. К.