Конституційне право України

Безперечно, наведений спектр чинників, що впливають на розвиток норм конституційного права України не є вичерпним. Система чинників, що впливають на конституційно-правові норми є багатогранною.

 

 

Становлення України як суверенної правової держави потребує вивчення широкого кола державно-правових проблем з урахуванням вітчизняного державотворення і зарубіжного досвіду регулювання конституційно-правових відносин. Наука конституційного права – складова частина юридичної науки України, яка, в свою чергу, входить до системи суспільних наук. У системі юридичних наук є загальнотеоретичні, історичні, галузеві, порівняльно-правові і прикладні науки. Наука конституційного права України належить до системи галузевих наук, і її головна особливість полягає в тому, що вона розкриває закономірності й тенденції конституційного регулювання суспільних відносин у державі, становлення конституціоналізму, конституційної законності, формулює основний понятійний апарат, наукові категорії, що їх застосовує, аналізує чинне конституційно-правове законодавство, роль, функції та призначення конституційно-правових інститутів. До її предмета відносять не тільки норми й інститути цієї галузі права, а й аналіз державно-правових відносин, їх специфіки, основи їх виникнення, розвитку та припинення. Аналіз ефективності дії конституційно-правових норм та інститутів, пропозицій щодо підвищення їх результативності – найважливіше завдання цієї науки.  

В умовах становлення в Україні конституціоналізму на основі загальнолюдських цінностей особливим предметом науки є аналіз сутності, принципів, функцій Конституції, механізму її прийняття та зміни, ролі конституційного законодавства у демократизації суспільних відносин в Україні, у формуванні правової держави і громадянського суспільства.   До її предмета також належить аналіз конституційно-правового регулювання правового статусу політичних партій, громадських об'єднань, масових громадських рухів, юридичного статусу релігійних організацій, засобів масової інформації, інших елементів громадянського суспільства.

На сучасному етапі розвитку науки конституційного права їй притаманна низка взаємопов'язаних тенденцій: а) збільшення кола питань, які вона аналізує; б) розширення методологічного інструментарію наукових досліджень; в) орієнтація на усебічне врахування позитивного досвіду наукових досліджень конституційної теорії і практики інших країн світу; г) більша орієнтація на забезпечення практичних проблем державотворення; ґ) використання у своїх рекомендаціях результатів політологічних і соціологічних досліджень; д) розширення експертних можливостей науки конституційного права в законотворчому і в цілому в нормотворчому процесі.

Наука конституційного права України має свої завдання, головними з яких є проникнення в сутність та призначення відповідної галузі права, розкриття основоположних політико-правових принципів галузі, тенденцій розвитку конституційного права України в цілому і його конституційних інститутів. Особлива увага приділяється основам конституційного ладу, в якому втілюються головні напрями побудови в Україні правової, демократичної держави, взаємовідносин особи і держави, становлення суверенітету народу України та форми його реалізації. Критично осмислюючи здобутки державотворення в нашій країні, а також зарубіжний конституційний досвід, наука допомагає втілювати відповідні теоретичні положення і концепції в державно-правову практику. З урахуванням сучасного державотворення в Україні великого значення набуває осмислення таких проблем, як верховенство права, економічний, політичний та ідеологічний плюралізм, поділ влади, взаємодія владних структур, пріоритет загальнолюдських цінностей, роль конституційного законодавства в становленні в Україні демократії, правової держави, дієздатного громадянського суспільства, уникнення державно-правових конфліктів, яким наука конституційного права приділяє значну увагу.  

Отже, система науки конституційного права України за своєю суттю відповідає системі галузі права. Однак вона є значно ширшою, оскільки вивчає не лише конкретні конституційно-правові інститути і норми, а й загальну характеристику галузі, її особливості, місце і роль конституційного права в національній правовій системі, тенденції розвитку галузі на сучасному етапі розвитку суспільства.

Під впливом соціально-економічних і політичних перетворень змінюється тематика досліджень науки конституційного права – виникають нові теми, концепції, розширюється понятійний апарат. Деякі теми розглядаються по-новому з урахуванням зарубіжного і вітчизняного досвіду.

 

 

Вивчення конституційного права України сприяє оволодінню іншими навчальними дисциплінами і професійному формуванню в цілому. Разом з цим вона сприяє вихованню правосвідомості і правової культури, формуванню національної ідеології, поваги до Конституції, законів, до держави, державних символів та інших інститутів держави.

Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні і процесуальні норми. Джерела конституційного права є результатом правотворчості державних органів та безпосереднього творення права самим народом.

Соціальна злагода, соціальний конституціоналізм – мета і ціль молодого українського суспільства; це відповідає ментальності українського народу, його прагненню зберігати територіальну цілісність і єдність, його ставлення до інтересів некорінних національностей. Все це має стати основою конституційного права України, головне соціальне призначення якого – реалізація ідеї соціальної злагоди.

Головним завданням науки конституційного права України є проникнення в сутність конституційного права України, його принципів та соціального призначення, причому об’єктом особливої уваги мають бути фундаментальні, основоположні суспільні відносини, які визначають обличчя нашого суспільства, найголовніші характеристики нашої державності. Це – основа самого буття й успішного функціонування Української держави і суспільства, його фактичної та юридичної конституції. Тут принципове значення має усвідомлення того, кому належить влада в країні, який механізм її реалізації. Завдання науки конституційного права полягає насамперед в тому, щоб всебічно проаналізувати таку властивість влади, як суверенітет. Усвідомлення й розв’язання проблем державного, національного та народного суверенітету мають не тільки теоретичне (наукове), а й практичне значення, оскільки ці проблеми зв’язані з такими питаннями, як консолідація народу України, досягнення ним національної злагоди, забезпечення самоідентифікації різноманітних етносів на території України, зміцнення державності тощо.

Отже, наука конституційного права – це система ідей, концепцій, теорій, тобто вчення про конституційне право як галузь національного права.

Україна, яка має своєю метою становлення громадянського суспільства і утвердження її як правової держави, сприяє розвитку науки конституційного права. Адже, у нашій державі конституційне право становить основну частину правової системи і є провідною галуззю в системі національного права України.

 

 

1. Годованець В. Ф., Головін A. C. Конституційне право України: навч. посіб. / В. Ф. Годованець, A. C. Головін. – К. : ДП: Персонал, 2012. – 384 с.

2. Задорожня Г. В. Конституційне право України: навч. посіб. / Г. В. Задорожня. – К. : НАУ-друк, 2009. – 128 с.

3. Кагадій М. І. Юридична практика в правовій системі України. – К. : КНУВС, 2010. – 19 с.

4. Колодій A. M., Олійник А. Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: підруч. / A. M. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 504 с.

5. Касынюк Л. А. Основы конституционного права Украины: Учеб. пособие. – 3-е изд., перераб. и доп. – Х. : Право України, 2003. – 237 с.

6. Конституція України від 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 8.

7. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 3-тє, виправл. та доповн. – К. : Атика, 2011. – 512 с.

8. Погорілко В. Ф. Конституційне право України: підруч. [акад. курс: у 2 т. – Т. 1. ] / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко. – К. : Юридична думка, 2009. – 544 с.

9. Полешко А. М. Хід конституційного процесу в Україні. – Право України, 2012, – №6. – 3с.

10. Сінькевич О. В. Деякі питання класифікації конституційно-правових норм. // Держава і право: Зб. Наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 21. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2013. – С. 86-97.

11. Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. Історія української конституції. – К. : Т-во «Знання» України, 2012. – 192 с.

12. Степанюк О. І. Норми конституційного права України: проблеми теорії: Автореф. дисертації … к. ю. н. – К., 2012. – 18 с.

13. Стецюк П. Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Частина перша: Посібник для студентів. – Л. : Астролябія, 2011. – 232 с.

14. Сурилов A. B. Теория государства и права: Учеб. пособие / A. B. Сурилов. – К. ; Одесса: Выща шк., 2012. – 439 с.

15. Тодыка Ю. Н. Конституционное право Украины / Ю. Н. Тодыка, О. Ю. Тої дыка – Харьков: Райдер, 2010. – 280 с.

16. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. – К. : Юрінком-Інтер, 2011. – 512 с.

17. Шаповал В. К. Становлення конституціоналізму в Україні: проблеми теорії // Право України. – 2013. – № 5. – С. 34-36.

18. Шевчук С. В. Основи конституційної юриспруденції. – Х. : Консум, 2010. – 296 с.